ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2007 р.
№ 19/999
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Добролюбової Т.В.
суддів
Продаєвич Л.В., Рогач Л.I.
розглянувши матеріали касаційної скарги
ОСОБА_1
на постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 19.09.2006
року
у справі
№ 19/999
за позовом
Приватного підприємця ОСОБА_2
до
ОСОБА_1
про
стягнення 101 349,86 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з'явилися, повідомлені належно про час і
місце розгляду справи у судовому засіданні;
від відповідача: ОСОБА_1- паспорт.
Розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України від 28.03.2007 № 02-12.2/54 у зв'язку з відпусткою судді
Гоголь Т.Г. для розгляду касаційної скарги у справі №19/999
господарського суду Хмельницької області призначено колегію суддів
у складі: Добролюбова Т.В. - головуючий, судді: Продаєвич Л.В.,
Рогач Л.I.
Приватним підприємцем ОСОБА_2 у березні 2006 року заявлений
позов, з урахуванням уточнень, про стягнення з
доповідач: Добролюбова Т.В
Приватного підприємця ОСОБА_1 101 349,86 грн. заборгованості
через неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором
від 24.11.03 про спільну діяльність. Обгрунтовуючи вимоги позивач
посилався на приписи статей 625, 1137, 1139 Цивільного кодексу
України ( 435-15 ) (435-15)
.
За клопотанням Приватного підприємця ОСОБА_2, з метою
забезпечення позову господарський суд Хмельницької області
ухвалою від 24.05.06, прийнятою суддею Розізнаною I.В., наклав
арешт на грошові кошти Приватного підприємця ОСОБА_1 на
розрахункових рахунках в межах заявленої суми позову, що
становить 101 349,86 грн. Ухвала вмотивована приписами статей 66,
67 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. При
цьому, суд виходив з обгрунтованості припущення щодо можливого
утруднення виконання рішення у цій справі.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
19.09.06, у складі колегії суддів Пасічник С.С., - головуючого,
Гулової А.Г., Шкляр Л.Т., перевірена ухвала про вжиття заходів до
забезпечення позову залишена без змін, як така, що відповідає
приписам процесуального законодавства.
Приватний підприємець ОСОБА_1 звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
ухвалу від 24.05.06 та постанову у справі скасувати, а в
задоволенні клопотання про забезпечення позову відмовити. На думку
заявника, посилання позивача на те, що існування у відповідача
заборгованості перед іншими кредиторами, унеможливить стягнення
101349,86 грн., не відповідає дійсності і не підтверджується
матеріалами справи. Скаржник вважає, що судами попередніх
інстанцій порушено приписи статті 66 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якими встановлені підстави
забезпечення позову, статей - 4-2, 4-3, 4-7 названого Кодексу
щодо рівності і змагальності сторін та статей 32 -42 цього ж
Кодексу .
Від Приватного підприємця ОСОБА_2 відзиву на касаційну
скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь
судді Добролюбової Т.В. та пояснення представника відповідача,
перевіривши правильність застосування господарськими судами
приписів процесуального законодавства відзначає наступне.
Як з'ясовано господарськими судами попередніх інстанцій та
підтверджено матеріалами справи, предметом позову є
матеріально-правова вимога Приватного підприємця ОСОБА_2 про
стягнення з Приватного підприємця ОСОБА_1 101349,86 грн.
заборгованості через неналежне виконання останнім зобов'язань за
договором від 24.11.03 про спільну діяльність. В ході здійснення
судового провадження, позивачем заявлено клопотання про вжиття
заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові
суми в межах позовних вимог на всіх розрахункових рахунках
відповідача та на рухоме і нерухоме майно. Відповідно до статті 66
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд за заявою сторони або з своєї ініціативи має
право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову
допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо
невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим
виконання рішення господарського суду. Забезпечення позову
визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових
прав та охоронюваних законом інтересів юридичної особи і
застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи
унеможливити виконання рішення суду. Умовою застосування заходів
до забезпечення позову є достатньо обгрунтоване припущення, що
майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього,
може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю
на момент виконання рішення. Обгрунтування необхідності
забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими
пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета
доказування в такому випадку входить ймовірність припущення, що
майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього,
може зникнути на момент виконання рішення. У даній справі, позивач
в обгрунтування заяви про забезпечення позову вказував на
існування у відповідача боргів перед іншими підприємствами, а тому
існує ймовірність того, що грошові кошти на розрахункових рахунках
відповідача при їх надходженні можуть бути використані на
погашення цих боргів. Приписи статті 67 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
містять перелік засобів
забезпечення позову, зокрема накладення арешту на грошові суми,
що належать відповідачеві. При накладенні арешту на грошові суми
відповідача піддані арешту кошти обмежуються розміром суми
позову. Господарські суди, виходячи з предмету спору, встановили,
що невжиття заходів до забезпечення позову утруднить або зробить
неможливим виконання рішення господарського суду, при цьому,
правомірно задовольнили клопотання позивача про забезпечення
позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в
межах суми позову. Посилання скаржника на порушення судами
попередніх інстанцій приписів статей 32-42 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
також не знайшли
підтвердження матеріалами справи. Таким чином, скаржником в
касаційній скарзі не наведено обгрунтованих доводів щодо
скасування ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову.
Відтак, судова колегія визнає, що місцевим господарським судом
до спірних правовідносин було правомірно застосовано приписи
статті 66 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
та обрано відповідний захід до забезпечення позову у
даній справі згідно зі статтею 67 цього ж Кодексу, отже підстав
для зміни або скасування оскаржених судових актів не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 111-5,
111-7, 111-8, 111-9, 111-11 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
< p class=MsoNormal style='mso-pagіnatіon:none;mso-layout-grі
d-alіgn:none; text-autospace:none'>
П О С Т А Н О В И В :
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
19.09.2006 у справі № 19/999 залишити без змін.
Касаційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_1 залишити без
задоволення.
Головуючий Т. Добролюбова
Судді Л.Продаєвич
Л.Рогач