ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
 
29.03.2007                              Справа N 15/80-06-2414
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
 
головуючого судді:  Кочерової Н.О.,
суддів:             Рибака В.В., Черкащенка М.М.,
 за участю представників сторін:
від касатора - від  ОСОБА_3; ОСОБА_4;
позивача -
від відповідача -   не з’явилися;
розглянувши         СПД -фізичної особи ОСОБА_5
матеріали
касаційної скарги
на постанову        Одеського апеляційного господарського суду
                    від 11.07.06
у справі            N 15/80-06-2414 господарського суду
                    Одеської області
за позовом          СПД -фізичної особи ОСОБА_1
до                  СПД -фізичної особи ОСОБА_2
 
 
про   розірвання договору та стягнення 371 000 грн.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.05.2006р. у
справі  N  15/80-06-2414 в задоволенні позову  СПД  ОСОБА_1  про
розірвання договору та стягнення 371 000 грн. відмовлено.
 
Не  погоджуючись  з даним рішенням, СПД -фізична  особа  ОСОБА_1
оскаржив його до апеляційної інстанції.
 
Постановою  Одеського  апеляційного  господарського   суду   від
11.07.2006р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
 
У  поданій касаційній скарзі СПД -фізична особа ОСОБА_5  просить
скасувати  рішення та постанову судових інстанцій  як  такі,  що
ухвалені  з  порушенням  процесуального  законодавства,  зокрема
ст.  107  ГПК  України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        ; справу  передати  на  новий
розгляд.
 
Судова  колегія, розглянувши наявні матеріали справи  вислухавши
пояснення   та  заперечення  представників  сторін,  перевіривши
юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та  повноту
їх    встановлення,    дослідивши   правильність    застосування
господарським  судом норм матеріального і процесуального  права,
прийшла  до  висновку  про  відсутність  правових  підстав   для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
 
Матеріалами   справи,   що  було  також  предметом   дослідження
попередніх судових інстанцій, підтверджується наступне.
 
22.10.2004р.   між   ОСОБА_6   і   ОСОБА_1   укладено    договір
купівлі-продажу.  За цим договором ОСОБА_6  продала,  а  ОСОБА_1
купив  об'єкт  малої приватизації - цілісний  майновий  комплекс
-Одеське      державне     ремонтно-будівельне      підприємство
“ІНФОРМАЦІЯ_1”  за юридичною адресою: АДРЕСА_1  з  тим,  що  гр.
ОСОБА_1  є  правонаступником всіх майнових  прав  та  обов'язків
об'єкта приватизації у відповідності до законодавства України.
 
29.10.2004р.  між  суб'єктом  підприємницької  діяльності  (СПД)
фізичною  особою ОСОБА_1 та СПД фізичною особою ОСОБА_2 укладено
договір про надання послуг. Цим договором сторони домовились, що
СПД  ОСОБА_2  за  завданням СПД ОСОБА_1 у  строк  9  календарних
місяців надасть послуги з розроблення необхідної документації та
укладенню   строкового  (25  років)  договору  оренди  земельної
ділянки загальною площею 3866 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, а  СПД
ОСОБА_1  оплатить вартість наданих послуг та відшкодує  понесені
витрати.
 
Звертаючись  з  позовом про розірвання договору та відшкодування
збитків   і   неустойки,   позивач   послався   на   невиконання
відповідачем своїх обов'язків, передбачених договором.
 
Відмовляючи у позові, судові інстанції послалися на те, що після
укладення  оспорюваного договору позивач не видавав  довіреність
відповідачу  в  забезпечення виконання  договору,  поручив  йому
ліквідацію  підприємства “ІНФОРМАЦІЯ_1”, що  на  значний  термін
затримало  виконання  договору, тобто  не  створював  умови  для
виконання останнім спірного договору.
 
Даних   обставин   фактично   не   оспорював   позивач   і    це
підтверджується письмовими доказами, наданими відповідачем.
 
Відповідачем також доведено, що після ліквідації підприємства та
виконання  інших завдань за дорученням позивача  його  дії  були
направлені  на виконання цього договору, про що свідчать  надані
ним письмові докази.
 
Таким  чином,  на березень 2006р. відповідачем підготовлені  всі
необхідні  документи  для  прийняття  остаточного  рішення  щодо
укладення довгострокового договору оренди земельної ділянки,  що
передбачено договором.
 
У поданій касаційній скарзі СПД -фізична особа ОСОБА_5 зазначає,
що  прийняті  судові рішення у справі N 15/80-06-2414  зачіпають
його  права  та  інтереси, т.я. між ним та СПД -фізичною  особою
ОСОБА_1  було  укладено  договір  про  спільну  діяльність   від
01.07.2005р.,  виконання якого залежало від належного  виконання
СПД  -фізичною особою ОСОБА_2 своїх зобов'язань по договору  про
надання  послуг від 29.10.2004р., однак який останнім  виконаний
не  був,  але  при розгляді справи N 15/80-06-2414 СПД  -фізична
особа ОСОБА_5 до участі у справі судом не залучався.
 
Відповідно зі змістом ст. 107 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
          право  на
касаційне  оскарження судових рішень, які набули законної  сили,
мають право також особи, які не залучались до участі у справі  в
тому разі, коли судові рішення стосуються їх прав та обов'язків.
Зі  змісту  касаційної  скарги СПД -фізичної  особи  ОСОБА_5  не
випливає наявність таких порушень при прийнятті судових  рішень,
які він оскаржує.
 
Зазначене  свідчить по повноту встановлення судовими інстанціями
обставин  справи та вірне застосування до них норм матеріального
та  процесуального  права  попередніми судовими  інстанціями  та
спростовує доводи касаційної скарги.
 
На  підставі  викладеного та керуючись  ст.  ст.  111-5,  111-7,
111-9,  111-11  ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         Вищий господарський  суд
України,
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського
апеляційного   господарського  суду  від   11.07.06   у   справі
N 15/80-06-2414 - без зміни.