ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                            ПОСТАНОВА

                         -IМЕНЕМ УКРАЇНИ

                       29 березня 2007 р.

                         -№ 7/291-45/554

     Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

     головуючого, судді

     Дерепи В.I.,

     суддів

     Грека Б.М., Стратієнко Л.В.,

   розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

    Національної комісії регулювання електроенергетики України

     на

   рішення господарського суду м. Києва від 25 грудня 2006 року

     у справі

     № 7/291-45/554

                            за позовом

     товариства   з   обмеженою    відповідальністю    "Українська
енергетична академія"

                                до

     Національної комісії регулювання електроенергетики України

                               про

     стягнення 6 266,96 грн.,

     за участю представників сторін:

     від позивача -не з'явився

     відповідача - Вороніна О.В.

     ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського суду м. Києва від 25 грудня 2006 року

(суддя С.Балац) позов задоволено частково, стягнуто з відповідача

    5 799,06 грн. заборгованості за невиконання зобов'язань по

договору від 03.06.2000 року, в частині стягнення 467,90 грн. пені

в позові відмовлено, та в поворот виконання рішення господарського

  суду м. Києва від 22.06.2006 року по справі № 7/291 стягнуто з

позивача 467,90 грн. пені, 7,62 грн. державного мита та 8,81 грн.

  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

       В касаційній скарзі Національна комісія регулювання

 електроенергетики України, не погоджуючись з прийнятим по справі

    судовим актом, просить його скасувати в частині стягнення

    заборгованості в сумі 5 799,06 грн. та в позові відмовити.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши матеріали справи

і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування

 господарським судом м. Києва норм матеріального і процесуального

  права у вирішенні даного спору, і з урахуванням меж перегляду

справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що касаційна

       скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

  Як вбачається з матеріалів справи, і встановлено господарським

судом, сторони уклали Угоду від 3 червня 2000 року б/н, за умовами

 пункту 1.1 якої зобов'язались спільно діяти з метою інформування

населення, працівників підприємств, організацій та установ України

 про регулюючу діяльність НКРЕ на оптовому ринку електроенергії,

     ринку газу, нафти та нафтопродуктів, надають роз'яснення

населенню, щодо нормативних матеріалів та правил, які діють на цих

      ринках, а також у проведенні семінарів, презентацій та

                        прес-конференцій.

 В подальшому додатком від 26 жовтня 2000 року сторони доповнили

 пункт 2.17 Угоди від 03.06.2000 року, встановивши, що відповідач

   проводить оплату своїх замовлень на підставі актів виконаних

робіт, які підписуються сторонами після виконання робіт позивачем

                     за місяць, або квартал.

Місцевий господарський суд встановивши, що сторони не повідомляли

 одна одну про припинення дії Угоди від 03.06.2000 року, а також

те, що 22 вересня 2003 року між сторонами було укладено додаткову

угоду, якою продовжено дію Угоди від 03.06.2000 року до 31.12.2003

   року, дійшов правильного висновку про те, що правовідносини

сторін, які виникли на підставі акту виконаних робіт за I квартал

    2003 року є договірними в межах Угоди від 03.06.2000 року.

  Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        

 зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

     договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного

 законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно

     до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно

                           ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
        

   боржник не звільняється від відповідальності за неможливість

виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням,

                    проведеним належним чином.

      Задовольняючи позов в частині стягнення 5 799,06 грн.

   заборгованості, господарський суд виходив з того, що позивач

     належним чином виконував свої зобов'язання за Угодою від

 03.06.2000 року, проте відповідач на момент звернення до суду з

    позовом на суму 5 799,06 грн. з позивачем не розрахувався.

  Натомість у зв'язку з відсутністю в Угоді від 03.06.2000 року

     відповідальності за несвоєчасне невиконання її умов, суд

   правомірно відмовив в позові в частині стягнення пені в сумі

 467,90 грн., стягнувши при цьому з позивача в поворот виконання

рішення господарського суду м. Києва від 22.06.2006 року по справі

№ 7/291 зазначену суму, а також 7,62 грн. державного мита та 8,81

    грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового

                             процесу.

      Отже, посилання скаржника на неправильне застосування

господарським судом м. Києва норм матеріального та процесуального

       права при прийнятті судового акта є безпідставними.

   З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час

      розгляду справи фактичні її обставини були встановлені

господарським судом на підставі всебічного, повного і об'єктивного

дослідження поданих сторонами доказів, висновки суду відповідають

  цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним

    застосуванням норм матеріального та процесуального права.

  Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського

         процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , суд

     ПОСТАНОВИВ:

  Рішення господарського суду м. Києва від 25 грудня 2006 року у

   справі № 7/291-45/554 залишити без змін, а касаційну скаргу

 Національної комісії регулювання електроенергетики України -без

                           задоволення.

     Головуючий, суддя

                            В.I.Дерепа

     Суддя

     Б.М.Грек

     Суддя

                          Л.В.Стратієнко