-ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
- ПОСТАНОВА
-IМЕНЕМ УКРАЇНИ
-
- 29 березня 2007 р.
-№ 1/1011-2/373
-Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
-головуючого
Грейц К.В.,
-суддів:
Глос О.I., Бакуліної С.В.,
-розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС"
-на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р.
-у справі
№1/1011-2/373
-господарського суду
Львівської області
-за позовом
Управління комунального майна Львівської міської ради
-до відповідача-1:
ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС"
-до відповідача-2:
Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро
технічної інвентаризації та експертної оцінки"
-про
скасування державної реєстрації права власності та усунення
перешкод у користуванні майном
-у судовому засіданні взяли участь представники:
-від позивача:
не з'явився,
-від відповідача-1:
Кухарчук Є.Й.,
-від відповідача-2:
не з'явився,
-ВСТАНОВИВ:-
Рішенням господарського суду Львівської області від
16.08.2006 р. у справі №1/1011-2/373 (суддя Масловська Л.З.),
залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 23.10.2006 р. (судді: Краєвська М.В., Дух
Я.В., Кордюк Г.Т.), позов задоволено повністю: скасовано державну
реєстрацію нежитлових приміщень загальною площею 457,2 кв.м по
вул.Л.Українки, 5 у м.Львові на праві колективної власності за
ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС" на підставі договору купівлі-продажу
№485, згідно реєстраційного посвідчення Львівського ОДКБТI та ЕО
від 17.09.2001 р. №7906 та зобов'язано Обласне комунальне
підприємство Львівської обласної ради "БТI та ЕО" внести
відповідний запис про це до Реєстру прав власності; зобов'язано
ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС" усунути перешкоди Управлінню
комунального майна Львівської міської ради в користуванні майном
комунальної власності шляхом виселення ТзОВ "Львівський
КIОЦ-ТРАНС" з нежитлових приміщень загальною площею 457,2 кв.м за
адресою: м.Львів, вул.Л.Українки, 5 з моменту набрання рішенням
законної сили; стягнуто з ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС" на користь
Управління комунального майна Львівської міської ради 42,50 грн.
витрат зі сплати державного мита та 59,00 грн. витрат за
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; стягнуто з
Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "БТI
та ЕО" на користь Управління комунального майна Львівської міської
ради 42,50 грн. витрат зі сплати державного мита та 59,00 грн.
витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС" просить
скасувати рішення господарського суду Львівської області від
16.08.2006 р., постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 23.10.2006 р. у справі №1/1011-2/373 та прийняти нове
рішення, яким відмовити позивачу у позові повністю, посилаючись на
порушення господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права, а саме: ст. 19 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 128 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
(в редакції 1963 р.), п.п. 2, 5 ст. 48 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, ст. 115 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, оскільки: по-перше, відповідно до ст.
128 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
право власності (право
оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з
моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або
договором; по-друге, оскільки відповідачем-1 не виконано рішення
господарського суду Львівської області від 03.06.2002 р. у справі
№1/706-16/390 (і судом не встановлено факту виконання вказаного
рішення) і спірні нежитлові приміщення загальною площею 457,2 кв.м
по вул.Л.Українки, 5 у м.Львові не були передані відповідачем-1
територіальній громаді м.Львова, відповідно вона і не є власником
спірних приміщень, у зв'язку з чим застосування судом п.п. 2, 5
ст. 48 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
щодо захисту
права власності до спірних правовідносин є неправомірним;
по-третє, відсутність підтвердження належними доказами факту
набуття територіальною громадою м.Львова права власності на спірне
майно позбавляє позивача права на звернення до суду з вимогою про
усунення перешкод у користуванні даним майном; по-четверте, судом
не встановлено право позивача -Управління комунального майна
Львівської міської ради на звернення до суду щодо захисту
правомочностей користування і розпорядження майном територіальної
громади м.Львова; по-п'яте, відповідач-1 не був повідомлений
апеляційним господарським судом про розгляд справи 23.10.2006 р.
В доповненні до касаційної скарги від 31.01.2007 р.
№1/31-01/07 заявник посилається на те, що -позивач не довів, що
він є належним позивачем -правонаступником Управління ресурсів
Львівської міської ради (продавця спірних приміщень), якому
рішенням господарського суду Львівської області від 03.06.2002 р.
у справі №1/706-16/39 відповідача-1 зобов'язано повернути об'єкт
продажу (спірні нежитлові приміщення).
Позивач та відповідач-2 не скористалися своїм процесуальним
правом на участь своїх представників у судовому засіданні
касаційної інстанції.
Заслухавши пояснення представника відповідача-1, перевіривши
матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених у них
фактичних обставин правильність застосування господарським судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить із обставин,
встановлених у справі господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій, а саме.
31.08.2001 р. між Управлінням ресурсів Львівської міської
ради (продавець за договором), правонаступником якого є Управління
комунального майна Львівської міської ради, та ТзОВ "Львівський
КIОЦ-ТРАНС" (покупець за договором) укладено договір №485
купівлі-продажу приміщень шляхом викупу нежитлових приміщень
загальною площею 457,2 м-2 за адресою: м.Львів, вул.Лесі Українки,
5, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського
нотаріального округу 31.08.2001 р. за реєстровим номером №1215, у
зв'язку з чим та на підставі акта прийому-передачі №485 від
03.09.2001 р. Львівським ОДКБТI та ЕО (правонаступником якого в
даний час є Обласне комунальне підприємство Львівської обласної
ради "БТI та ЕО"), 17.09.2001 р. об'єкт продажу зареєстровано на
праві колективної власності за ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС" та
видано останньому Реєстраційне посвідчення на об'єкти нерухомого
майна, які належать юридичним та фізичним особам, від 17.09.2001
р. серія КММ №013078 та занесено до реєстрової книги №21 за
реєстровим №7906.
На момент вчинення сторонами договору купівлі-продажу від
31.08.2001 р. №485 вказаний об'єкт приватизації -належав на праві
власності територіальній громаді м.Львова в особі Львівської
міської ради відповідно до ухвали від 27.04.2000 р. №582 9-ої
сесії 3-го демократичного скликання Львівської міської ради та
зареєстрований 01.06.2000 р. Львівським обласним державним
комунальним БТI та ЕО, про що останнім вчинено запис у реєстровій
книзі №9 за реєстровим №7906.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом до ТзОВ
"Львівський КIОЦ-ТРАНС" та Обласного комунального підприємства
Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та
експертної оцінки" про скасування державної реєстрації нежитлових
приміщень загальною площею 457,2 м-2 за адресою: м.Львів, вул.Лесі
Українки, 5 на праві колективної власності за ТзОВ "Львівський
КIОЦ-ТРАНС" на підставі договору купівлі-продажу №485, згідно
реєстраційного посвідчення Львівського ОДКБТI та ЕО від 17.09.2001
р. реєстровий №7906 та усунення перешкод у користуванні майном
комунальної власності шляхом виселення ТзОВ "Львівський
КIОЦ-ТРАНС" із вищевказаних нежитлових приміщень, обгрунтовуючи
позовні вимоги тим, що рішенням господарського суду Львівської
області від 30.05.-03.06.2002 р. у справі №1/706-16/390 (яке
набрало законної сили) задоволено позовні вимоги Управління
ресурсів Львівської міської ради до ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС"
про розірвання договору купівлі-продажу та розірвано укладений з
ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС" договір від 31.08.2001 р. №485
купівлі-продажу способом викупу нежитлових приміщень загальною
площею 457,2 м-2 за адресою: м.Львів, вул.Лесі Українки, 5 та
зобов'язано ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС" повернути об'єкт
приватизації -нежитлові приміщення загальною площею 457,2 м-2 за
адресою: м.Львів, вул.Лесі Українки, 5 Управлінню ресурсів
Львівської міської ради, однак вказане рішення місцевого
господарського суду ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС" не
виконало -спірні нежитлові приміщення не повернуло, чим здійснює
позивачу перешкоди в здійсненні права власника на володіння,
користування та розпорядження майном.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
господарські суди першої та апеляційної інстанцій всебічно та
повно дослідили всі обставини справи та дійшли правильного
висновку щодо задоволення позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права -на підставі встановлених
фактичних обставин справи.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
кожен
має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю
власністю; право приватної власності набувається в порядку,
визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений
права власності, право приватної власності є непорушним.
Норма такого ж змісту міститься й у ст. 321 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до п. 2. ст. 2 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
право власності в Україні охороняється законом.
Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій
встановлено, матеріалами справи підтверджено та заявником не
заперечується, що рішенням господарського суду Львівської області
від 30.05.-03.06.2002 р. у справі №1/706-16/390 (яке набрало
законної сили і є чинним на теперішній час) задоволено позовні
вимоги Управління ресурсів Львівської міської ради та розірвано
укладений з ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС" договір від 31.08.2001 р.
№485 купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 457,2
м-2 за адресою: м.Львів, вул.Лесі Українки, 5 та зобов'язано ТзОВ
"Львівський КIОЦ-ТРАНС" повернути Управлінню ресурсів Львівської
міської ради об'єкт продажу (об'єктом продажу відповідно до п. 1.1
договору №485 є нежитлові приміщення загальною площею 457,2 м-2 за
адресою: м.Львів, вул.Лесі Українки, 5, що належать Львівській
міській раді).
З огляду на викладене, цілком правомірними є висновки
господарських судів попередніх інстанцій про те, що з моменту
набрання вказаним рішенням суду законної сили (з 05.05.2003 р. -з
моменту прийняття постанови Львівського апеляційного
господарського суду від 05.05.2003 р. у цій справі) ТзОВ
"Львівський КIОЦ-ТРАНС" втратило правові підстави набуття права
власності на спірний об'єкт, тому такий об'єкт повернув собі
правовий статус майна територіальної громади м.Львова.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ч. 1 ст. 84 та ст. 115 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
судові рішення
ухвалюються іменем України і є обов'язковими до виконання на всій
території України.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, в
матеріалах справи відсутні докази того, що скаржник виконав
вищезазначене рішення суду: звільнив спірні нежитлові приміщення
та передав їх Управлінню комунального майна Львівської міської
ради (яке є правонаступником Управління ресурсів Львівської
міської ради).
Натомість заявник у касаційній скарзі посилається на факт
невиконання ним рішення господарського суду Львівської області від
03.06.2002 р. у справі №1/706-16/390 як на підставу для
задоволення касаційної скарги і прийняття рішення про відмову в
позові, оскільки (на думку заявника) у зв'язку з тим, що спірні
нежитлові приміщення загальною площею 457,2 м-2 за адресою:
м.Львів, вул.Лесі Українки, 5 не були передані ним територіальній
громаді м.Львова, вона і не може вважатися власником спірних
приміщень відповідно до ст. 128 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, що позбавляє її і права на звернення до суду з
вимогами про усунення перешкод у користуванні вказаним майном.
Що стосується посилань заявника в касаційній скарзі на те, що
позивач у справі не є правонаступником Управління ресурсів
Львівської міської ради (якому рішенням господарського суду
Львівської області від 03.06.2002 р. у справі №1/706-16/390
заявника було зобов'язано повернути об'єкт продажу -спірні
нежитлові приміщення), то слід зазначити наступне.
Господарськими судами встановлено і матеріалами справи
підтверджено, що позивач у справі -Управління комунального майна
Львівської міської ради є правонаступником Управління ресурсів
Львівської міської ради (відповідно до ст. 7 Положення про
Управління комунального майна Львівської міської ради,
затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської
ради від 15.08.2003 р. №719, Управління комунального майна є
правонаступником Управління ресурсів Львівської міської ради -а.с.
94-95).
Згідно зі ст. 143 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
територіальні громади міста безпосередньо або через утворені ними
органи місцевого самоврядування управляють майном, що є у
комунальній власності.
За змістом п.п. 31, 32 ст. 26 Закону України "Про місцеве
самоврядування в Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
органи місцевого
самоврядування приймають рішення про передачу іншим органам
окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до
комунальної власності відповідної територіальної громади,
визначають межі цих повноважень та умови їх здійснення.
Господарськими судами встановлено, що відповідно до Положення
про Управління комунального майна Львівської міської ради,
затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської
ради від 15.08.2003 р. №719 Управління комунального майна
Львівської міської ради утворене як її виконавчий орган, -орган
управління майном комунальної власності територіальної громади
міста Львова з метою реалізації повноважень Львівської міської
ради щодо здійснення управління цим майном, його приватизації,
відчуження та оренди (п. 1 Положення).
З огляду на викладене, цілком правомірними є висновки
господарських судів про наявність у позивача права на звернення до
суду за захистом порушених прав щодо користування й розпорядження
майном територіальної громади м.Львова, оскільки такі повноваження
надані йому органом місцевого самоврядування відповідно до вимог
чинного законодавства.
Доводи касаційної скарги щодо порушення апеляційним
господарським судом норм процесуального права у зв'язку з
неповідомленням відповідача-1 про час і місце засідання суду не
можуть бути взяті до уваги. оскільки спростовуються матеріалами
справи та доданими самим скаржником до касаційної скарги доказами.
Відповідно до матеріалів справи ухвала Львівського
апеляційного господарського суду від 09.10.2006 р. у справі
№1/1011-2/373 про відкладення розгляду апеляційної скарги на
23.10.2006 р. на 09 год. 30 хв. була в установленому законом
порядку відправлена сторонам 11.10.2006 р. (а.с. 153), що
підтверджується і наданою самим скаржником ксерокопією конверту
Львівського апеляційного господарського суду про надіслання на
адресу відповідача-1 рекомендованого листа №561 у справі
№1/1011-2/373 (поштовий штемпель на якому свідчить про надіслання
листа саме 11.10.2006 р.).
За таких обставин, встановлені господарськими судами першої
та апеляційної інстанцій із дотриманням правил ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
факти, на підставі яких касаційна інстанція відповідно
до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
перевіряє правильність
застосування норм матеріального та процесуального права при
вирішенні спору, спростовують доводи касаційної скарги щодо
порушення господарським судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, постанова Львівського апеляційного
господарського суду від 23.10.2006 р. у справі №1/1011-2/373
відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам
справи, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 1 ст.
111-9,- ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
-ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ТзОВ "Львівський КIОЦ-ТРАНС" на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р. у
справі №1/1011-2/373 залишити без задоволення, а постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 23.10.2006 р. у
справі №1/1011-2/373 -без змін.
-Головуючий ; К.Грейц
-Судді О.Глос
С.Бакуліна
-