Вищий господарський суд України у складі колегії  суддів :

Головуючий

Невдашенко Л.П.

Суддів

Михайлюка М.В.

Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Центру перевезення пошти Харківської дирекції

на постанову

Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року

у справі

№ 35/151-06 господарського суду Харківської області

за позовом

Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" в особі Центру перевезення пошти Харківської дирекції

до

про

Відкритого акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" в особі Харківського обласного управління

стягнення 3980,21 грн.

за участю представників сторін:

позивача

не з'явились,

відповідача

не з'явились,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Харківської області від 07.11.2006 р. у справі № 35/151-06 (суддя: Швед Е.Ю.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року (судді: Слюсарева Л.В., Білоконь Н.Д., Токар М.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішеннями господарських судів, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив рішення та постанову у даній справі скасувати та направити справу на новий розгляд. В обгрунтування своїх вимог скаржник посилався на неправильне застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норми матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як встановили господарські суди та вбачається з матеріалів справи, на виконання рішень місцевого суду Московського району м. Харкова від 17.11.1976 р. у справі № 2-3346 за позовом Чернишова Ю.Б. до автобази Харківського обласного виробничо-технічного управління зв'язку про відшкодування збитків у зв'язку з каліцтвом та від 31.07.1987 р. у справі № 2-2341 за позовом Чернишова Ю.Б. до автобази Харківського обласного виробничо-технічного управління зв'язку про відшкодування збитків у зв'язку з трудовим каліцтвом, у ТВБВ № 10020/0285 філії Харківське обласне управління ВАТ "Ощадбанк" було відкрито особовий рахунок № 13529 на ім'я Чернишова Ю.Б. для перерахування позивачем, який є правонаступником автобази Харківського обласного виробничо-технічного управління зв'язку, сум відшкодування завданих збитків.

У відповідь на звернення позивача про повернення грошових коштів у сумі 3980,21 грн. № 1028 від 07.11.2005 р. відповідач листом № 16-34/4113 від 18.11.2005 р. повідомив про те, що списати з особового рахунку Чернишова Ю.Б. № 13529 у ТВБВ № 10020/0285 кошти у сумі 3980,21 грн. і повернути їх на розрахунковий рахунок позивача неможливо, так як згідно з пунктами 1.7, 5.1 Iнструкції про  безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, пунктами 6.37, 6.39 Порядку відкриття, ведення та закриття рахунків фізичних осіб у національній валюті установами ВАТ "Ощадбанк", а також ст. 1071 ЦК України (435-15) , зарахована на рахунок по вкладу сума не може бути повернута установою банку відправнику без письмово згоди власника вкладу і кошти з рахунків фізичних осіб установи списують тільки за дорученнями власників цих рахунків або на підставі рішення суду.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (2121-14) банківські рахунки -це рахунки, на яких обліковуються власні кошти.

Згідно зі ст. 1071 ЦК України (435-15) банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Пунктом 7.1 Iнструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах № 492 від 12.11.2003 р. передбачено, що видаткові операції за поточними рахунками фізичних осіб здійснюються за розпорядженням власника або за його дорученням на підставі довіреності, засвідченої нотаріально.

Водночас, відповідно до ст. 1068 ЦК України (435-15) банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що кошти, які надходять на особовий рахунок № 13529 у ТВБВ №10020/0285 є власністю клієнта банку, а не відповідача, який має право здійснювати операції за вказаним рахунком лише на підставі розпорядження, доручення клієнта або рішення суду чи на договірних засадах.

Господарські суди з'ясували, що будь-яких розпоряджень, доручень клієнта щодо списання з його особового рахунку коштів у сумі 3980,21 грн. чи відповідного судового рішення про списання цих коштів на адресу відповідача не надходило. Відтак, апеляційний суд погодився  з висновком місцевого господарського суду про відсутність порушень прав позивача відповідачем, оскільки відповідач правомірно відмовив позивачеві в поверненні цих коштів.

В обгрунтування позовних вимог про стягнення з відповідача 3980,21 грн. позивач послався на ст.ст. 386, 387, 1212 ЦК України (435-15) . Апеляційний господарський суд зазначив, що ст. 1212 ЦК України (435-15) передбачено лише повернення безпідставно набутого майна. Однак, перераховані на особистий рахунок № 13529 кошти не є власністю відповідача та ним не набувались, тим більше безпідставно, а були перераховані на рахунок Чернишова Б.Ю. на підставах і в порядку, передбачених чинним законодавством.

Окрім  того,  місцевий  господарський  суд  прийшов  до  висновку,  що позивач  повинен  був  пред'являти  позов  до  спадкоємців  померлого Чернишова Ю.Б.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що господарськими судами правильно застосовані норми матеріального права та процесуального права, а тому, оскаржувані рішення та постанова є законними та обгрунтованими.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони спростовуються вищенаведеним. Крім того, відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського  процесуального  кодексу  України (1798-12)  касаційна  інстанція  не має  права  встановлювати  або  вважати  доведеними  обставини, які не були  встановлені  у рішенні або  постанові  господарського суду або відхилені  ним, вирішувати  питання про  достовірність  того чи іншого доказу,  про перевагу  одних  доказів  над  іншими,  збирати  нові  докази  або додатково  перевіряти  докази.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського  процесуального кодексу України (1798-12) ,  Вищий  господарський  суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2007 року у справі № 35/151-06 залишити без змін.