Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді

Кривди Д.С. -(доповідача у справі),

суддів:

Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "УСПОТ Лтд"

на рішення

господарського суду Чернігівської області від 07.12.2006 року

у справі

№14/107 господарського суду Чернігівської області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "УСПОТ Лтд"

до

Міжнародного аграрно-промислового інвестиційного концерну "Агропромінвест-Iнтернешнл"

про

стягнення суми,

за участю представників сторін від:

позивача:

Липницька В.I. -за довіреністю від 26.12.2006р., Тімченко О.А. -за довіреністю від 20.07.2006р.

відповідача:

Красовський О.О. -за довіреністю від 03.01.2007р., Жоров О.Л. -за довіреністю від 03.01.2007р., Концевич М.Ю. -голова ліквід. комісії згідно протоколу зборів учасників від 27.10.2006р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "УСПОТ Лтд" звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом про стягнення з Міжнародного аграрно-промислового інвестиційного концерну "Агропромінвест-Iнтернешнл" штрафні санкції в сумі 360000грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 07.12.2006 року (суддя Книш Н.Ю.) в позові відмовлено.

Позивач в касаційній скарзі просить скасувати рішення господарського суду Чернігівської області від 07.12.2006 року повністю та направити справу на новий розгляд до господарського суду Чернігівської області, мотивуючи скаргу неповним з'ясуванням фактичних обставин справи, що призвело до порушення норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить рішення залишити без змін, а скаргу -без задоволення.

В заявах відносно касаційної скарги Концевич М.Ю. (голова ліквідаційної комісії) просить скаргу залишити без розгляду, а рішення -без змін, посилаючись на ліквідацію відповідача.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вимоги позивача про стягнення штрафних санкцій виникли на підставі додаткової угоди від 19.07.2004 року, що була укладена між відповідачем та позивачем на виконання Договору оренди приміщень для дистриб'юторського центру від 01.02.2002 року, за умовами якого позивач отримав від відповідача в тимчасове орендне користування частину виробничого корпусу, площадку з твердим покриттям із супутніми спорудами та підсобними приміщеннями та офісні приміщення в смтЧабани Київської області по вул.Машинобудівників, 1-А.

Місцевим господарським судом встановлено, що зобов'язання відповідача щодо встановлення за власний рахунок огорожі передбачені п.2 додаткової угоди від 19.07.2004 року до договору оренди. У п.6 зазначеної угоди сторонами передбачений строк виконання -31.08.2004 року та умови, за наявності яких зобов'язання відповідача будуть вважатись виконаними, а саме: тільки факт підписання орендодавцем та орендарем двостороннього акта про встановлення нової огорожі.

У рішенні від 07.12.2006 року господарський суд Чернігівської області встановив відсутність підписаного позивачем акту щодо встановлення огорожі, необхідність якого сторони передбачили у п.6 додаткової угоди від 19.04.2004 року. Також судом встановлено відсутність доказів направлення зазначеного акта позивачу.

Проте, відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 (v0011700-76) року № 11 обгрунтованим визнається рішення суду, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджені достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

У матеріалах справи містяться копія Свідоцтва на право власності від 19.09.2006 року, витяг з реєстру прав власності від 21.09.2006 року, якими засвідчується, що з зазначеного часу власником майна, що орендується позивачем, є інша юридична особа, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрна науково-виробнича компанія "Агропромтехіндустрія".

Господарський суд Чернігівської області не дослідив вказані документи та не надав їм жодної правової оцінки, що призвело до порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи. Відповідно до ст.32 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Стаття 43 названого Кодексу містить вимоги щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладені вимоги ГПК України (1798-12) господарський суд повинен був з'ясувати усі обставини справи, що входять до предмету доказування в ній та мають значення для її розгляду, хоча б сторони та інші учасники судового процесу й не посилалися на відповідні обставини. У спірному випадку документи щодо зміни власника орендованого позивачем майна були додані до матеріалів справи відповідачем.

Відповідно до ст.770 ЦК України (435-15) у разі зміни власника речі, переданої в найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Спірні правовідносини щодо стягнення штрафних санкцій виникли безпосередньо із договору оренди від 01.02.2002 року та додаткової угоди від 19.07.2004 року до нього.

Виходячи з приписів ст.770 ЦК України (435-15) , первісний орендодавець, відповідач у справі, разом з правом власності передав до нового орендодавця всі права та обов'язки по виконанню Договору оренди від 01.02.2002 року та укладених на його виконання додаткових угод, зокрема, додаткової угоди від 19.07.2004 року.

З огляду на наведене, господарський суд повинен був дослідити наявні у матеріалах справи документи щодо нового власника майна, яке орендується позивачем, та надати відповідну юридичну оцінку зазначеним документам, а відтак і вирішити питання щодо можливої необхідності залучити до участі у справі у якості іншого відповідача нового власника орендованого майна - ТОВ Аграрну науково-виробничу компанію "Агропромтехіндустрія".

Таким чином, колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Чернігівської області прийнято на підставі неповно з'ясованих обставин справи та наявних доказів.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно повно і всебічно з'ясувати всі фактичні обставини справи щодо власника орендованого майна, об'єктивно оцінити наявні у справі докази, що засвідчують перехід права власності до нового власника, та за наявності підстав відповідно до ст.24 ГПК України (1798-12) залучити до участі у справі в якості іншого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Аграрну науково-виробничу компанію "Агропромтехіндустрія".

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.3 ч.1 ст.111-9, 111-10, ст.111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Чернігівської області від 07.12.2006р. у справі №14/107 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.