Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді 

Кривди Д.С. -(доповідача у справі),

суддів :

Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Дочірнього підприємства "Ринок міста Старобільськ"

на  постанову

Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006

у справі

№14/233пн(13/546пн(15/275пн)) господарського суду Луганської області

за позовом

Дочірнього підприємства "Ринок міста Старобільськ"

до

Приватного підприємця  ОСОБА_1

про

усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явились

відповідача: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Справа в судах розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13.07.2006р. (суддя Лісовицький Є.А.) зобов'язано Приватного підприємця ОСОБА_1 негайно після набрання законної сили даним рішенням забрати належний їй модуль розміром 5м на 2м з земельної ділянки, що знаходиться в користуванні Дочірнього підприємства "Ринок міста  Старобільськ" Луганської обласної спілки споживчих товариств за адресою: АДРЕСА_1; стягнуто з відповідача на користь позивача витрати зі сплати державного мита у сумі 85грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118грн.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006р. (судді Баннова Т.М. -головуючий, Лазненко Л.Л., Якушенко Р.Є.) рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2006р. скасовано; у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційної інстанції, залишивши без змін рішення місцевого господарського суду, посилаючись на невідповідність висновків апеляційного суду матеріалам справи.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить постанову залишити без змін.

Учасники процесу не скористалися наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція виходить з встановлених у даній справі обставин.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 19.01.2004 між  Старобільською міською радою та Дочірнім підприємством "Ринок міста Старобільськ" укладено договір №42 на право тимчасового користування земельною ділянкою на умовах оренди площею 2,2753га, розташованою у АДРЕСА_1, строком на 25 років.

Визначена договором земельна ділянка  була передана позивачу в користування за актом приймання-передачі земельної ділянки від 19.01.2004р.

01.09.2004р. між ДП "Ринок міста Старобільськ" та СПД ОСОБА_1 було укладено договір, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язався надати відповідачу частину території ринку, необхідну для розміщення модуля (кіоску) НОМЕР_1 загальною площею 5 м-2 для здійснення торгівельної діяльності. За умовами п.4.1 строк дії договору визначено з 01.09.2004р. по 31.12.2004р. та продовжується укладанням нового договору.

Відповідно до п.2 Правил торгівлі на ринках, затверджених спільним наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 №57/188/84/105 (z0288-02) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.03.2002 за №288/6576), ринок -це суб'єкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обов'язками якого є надання послуг та створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій.

Тобто, відповідач мав право здійснювати підприємницьку діяльність на території ринку за укладеним згідно з п.20 Правил договором, згідно з яким адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з продавцем угоду, в якій сторони визначають термін дії угоди, асортимент товарів, умови оренди торговельного місця, перелік послуг, які надаються ринком, та їх вартість.

Торговельне  місце -це площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (у тому числі ручних), у контейнерах, кіосках, палатках тощо (п.13 Правил).

При укладенні договору від 01.09.2004р.  відповідач отримав право на зайняття певного місця на території ринку на певний строк відповідно до дислокації, розробленої позивачем.

Місцевим господарським судом встановлено, що після закінчення строку дії договору від 09.09.2004р. нові договори на користування торговельним місцем, як це передбачено п.20 Правил торгівлі на ринках, сторонами не укладались і правовідносини щодо користування  торговельним місцем не виникали. Однак модуль (контейнер) відповідача продовжує знаходитись на земельній ділянці, яка орендується позивачем, що підтверджується  договором купівлі-продажу кіоску (контейнеру) від 06.04.2006р. і угодою про його розірвання від 04.05.2006р.

Також місцевим судом прийнято до уваги, що  відповідач не надав суду належних  та достатніх доказів  на підтвердження правових підстав знаходження на час вирішення спору в суді модуля на території ринку на земельній ділянці, що орендується позивачем.

У відповідності до ст.152 Земельного кодексу України (2768-14) держава забезпечує громадянам та  юридичним  особам  рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, виходячи з встановленого, місцевий господарський суд дійшов цілком правильного висновку щодо задоволення позову.

Вищевикладене не було враховано апеляційним господарським судом, що призвело про безпідставного скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарськ ого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Проте, скасовуючи рішення господарського суду Луганської області, суд апеляційної інстанції не спростував висновків суду першої інстанції та встановлених ним обставин справи.

У оскаржуваній постанові Луганського апеляційного господарського суду фактично не наведено обгрунтування порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права судом першої інстанції, рішення якого оскаржувалось в апеляційному порядку, а посилання апеляційного суду на те, що відповідач не є власником майна, спростовується матеріалами справи.

За таких обставин постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, п.6 ч.1 ст.111-9, 111-10, ст.111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,  -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року у справі №14/233пн(13/546пн)15/275пн) скасувати, а рішення господарського суду Луганської області від 13.07.2006 року у даній справі залишити без змін.

Розподіл судових витрат доручити здійснити господарському суду  Луганської області відповідно до вимог ст.49 ГПК України (1798-12) .