ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2007 р.
№ 2/103
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Кравчука Г.А.
суддів:
Мачульського Г.М.
Шаргала В.I.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
Політичної партії "Трудова Україна"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від 04.07.2006р.
у справі
№ 2/103
господарського суду
міста Києва
за позовом
Приватного підприємства "Піраміза"
до
Політичної партії "Трудова Україна"
про
стягнення боргу
за участю представників
- позивача:
не з'явився
- відповідача:
Парицької Н.О. (довіреність №13 від 13.11.2006р.), -
В С Т А Н О В И В:
Оскарженою постановою Київського апеляційного господарського
суду від 04.07.2006р. (колегія суддів у складі: головуючого -судді
Пінчука А.М., суддів Гольцової Л.А., Данилової Т.Б.), залишено без
змін рішення Господарського суду міста Києва від 14.03.2006р.
(суддя Домнічева I.О.), яким вказаний позов було задоволено,
постановлено стягнути з Політичної партії "Трудова Україна" на
користь Приватного підприємства "Піраміза" 1 030 000 грн. боргу з
урахуванням індексу інфляції, 9 205, 28 грн. трьох процентів
річних та 150 000 грн. штрафу; стягнути з Політичної партії
"Трудова Україна" на користь Приватного підприємства "Піраміза" 11
893 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
В своїй касаційній скарзі відповідач просить скасувати
постанову Київського апеляційного господарського суду від
04.07.2006р. і рішення Господарського суду м. Києва від
14.03.2006р., та передати справу на новий розгляд до суду першої
інстанції в новому складі суду, посилаючись на порушення
господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального і
процесуального права, а саме: ст.ст. 92, 203, 215 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст. 22, 77 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Позивач про час та місце розгляду касаційної скарги належним
чином сповіщався, не використав наданого законом права на участь
свого представника у судовому засіданні.
Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія
суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції, приходить до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій,
відповідач своїм листом від 26.04.2005р. №94/02-01 (а.с. 10, 26)
звернувся до позивача з проханням надати поворотну фінансову
допомогу в розмірі 1 000 000 грн. для здійснення своїх статутних
завдань. Після цього між позивачем та відповідачем був укладений
договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) №П-1
від 24.05.2005р. (а.с. 11-12), за яким позивач прийняв на себе
зобов'язання надати відповідачеві позику в сумі 1 000 000 грн.
строком на 100 днів, а відповідач -повернути суму позики у
визначений в договорі строк, а саме -протягом 5 днів після
закінчення 100-денного строку позики. Сторони передбачили
можливість продовження строку дії договору шляхом укладання
додаткової угоди до договору. Також згідно умов договору сторони
передбачили здійснення перерахування суми позики позивачем
протягом 30 днів після підписання договору та можливість
перерахування суми позики кількома платежами.
На виконання умов договору 26.05.2005р. позивач перерахував
на поточний рахунок відповідача частину суми позики в розмірі 500
000 грн., що було підтверджено відповідачем. 24.06.2005р. позивач
перерахував на поточний рахунок відповідача решту суми позики в
розмірі 500 000 грн. Разом з тим відповідач своїх зобов'язань щодо
повернення суми позики не виконав, грошові кошти у визначений
договором строк позивачеві не повернув, що обумовило причину
звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення
суми боргу з врахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних
і штрафу.
Місцевий господарський суд задовольняючи позов виходив з
того, що згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного
законодавства а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;
відповідач, не повернувши позичені кошти, допустив порушення
приписів ст.ст.526, 1049 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
;
штраф за порушення строків повернення позики на термін, більше ніж
на 30 днів, передбачений договором позики, а відтак, з врахуванням
приписів ст.ст.546, 549, 625, 1050 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, місцевий господарський суд дійшов до висновків про
наявність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційний господарський суд погодився з висновками
місцевого господарського суду, зазначивши також у своїй постанові,
що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень,
створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку
він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією
особою, а факт прийняття грошових коштів, неповернення їх
позивачеві як безпідставно отриманих свідчить про наступне
схвалення відповідачем договору №П-1 від 24.05.2005р., яке створює
для нього цивільні права і обов'язки з моменту укладання договору.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має
право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що
рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням
вимог матеріального та процесуального права.
З матеріалів справи вбачається що суд апеляційної інстанції в
порядку ст.ст.4-3, 4-7, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у їх
сукупності, дослідив подані сторонами в обгрунтування своїх вимог
і заперечень докази.
Так, як встановлено судами, між сторонами був укладений
договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики), за
яким позивач прийняв на себе зобов'язання надати відповідачеві
позику в сумі 1 000 000 грн. строком на 100 днів, а
відповідач -повернути суму позики у визначений в договорі строк, а
саме -протягом 5 днів після закінчення 100-денного строку позики.
На виконання умов договору 26.05.2005р. позивач перерахував на
поточний рахунок відповідача частину суми позики в розмірі 500 000
грн. 24.06.2005р. позивач перерахував на поточний рахунок
відповідача решту суми позики в розмірі 500 000 грн. що було
підтверджено відповідачем. Разом з тим відповідач своїх
зобов'язань щодо повернення суми позики не виконав, грошові кошти
у визначений договором строк позивачу не повернув.
Спростовуючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної
інстанції виходив з того, що правочин, вчинений представником з
перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права
та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного
схвалення правочину цією особою, а факт прийняття грошових коштів,
неповернення їх позивачеві як безпідставно отриманих свідчить про
наступне схвалення відповідачем договору №П-1 від 24.05.2005р.,
який створює для нього цивільні права і обов'язки з моменту
укладання договору.
Згідно ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного
законодавства а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідач, не повернувши позичені кошти, допустив порушення
приписів ст.ст.526, 1049 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Штраф за порушення строків повернення позики на термін, більше ніж
на 30 днів, передбачений договором позики, а відтак, з врахуванням
приписів ст.ст.546, 549, 625, 1050 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, суди дійшли до правомірного висновку про наявність
правових підстав для задоволення позову.
Такі висновки судів грунтуються на положеннях чинного
законодавства і на правильній юридичній оцінці фактичних обставин
справи, а доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду
апеляційної інстанції.
Крім того, доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки
доказів що відповідно до приписів ст.111 ч.2, ст.111-7 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.
Отже, при ухваленні рішень суди першої та апеляційної
інстанцій дійшли вичерпних юридичних висновків щодо встановлених
обставин справи і правильно застосували до спірних правовідносин
сторін норми матеріального та процесуального права.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином
мотивовані і за своїм змістом та формою відповідають вимогам
процесуального закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.1, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Політичної партії "Трудова Україна" залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 04.07.2006р. у справі № 2/103 Господарського суду міста
Києва -без змін.
Головуючий суддя Г.А. Кравчук
С у д д і Г.М. Мачульський
В.I. Шаргало
-