ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28.03.2007 Справа N 2-13/14017-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Уліцького А.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача:
від відповідача:
розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства
“Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки
Крим“
на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.12.2006р.
у справі N 2-13/14017-2006 Господарського суду Автономної
Республіки Крим
за позовом Заступника прокурора Автономної Республіки Крим в
інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради
до Державного підприємства “Радіотелевізійний передавальний
центр Автономної Республіки Крим“
про звільнення самовільно занятої земельної ділянки,
В С Т А Н О В И В:
Заступник прокурора Автономної Республіки Крим в інтересах
держави в особі Сімферопольської міської ради звернувся до
Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Державного підприємства “Радіотелевізійний передавальний центр
Автономної Республіки Крим” про звільнення самовільно занятої
земельної ділянки загальною площею 7 га, розташованої по вул.
Батуріна, 13, у м. Сімферополі.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.10.2006р. (суддя А.І.Жукова), залишеним без змін постановою
Севастопольського апеляційного господарського суду від
12.12.2006р. (судді: Л.М.Заплава, О.А.Латиніна, В.А.Лисенко),
позовні вимоги задоволено, зобов’язано Державне підприємство
“Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки
Крим” привести самовільно зайняту земельну ділянку загальною
площею 7 га, розташованої по вул. Батуріна, 13, у м. Сімферополі
в придатний для використання стан шляхом зносу паркану, яким її
огороджено за рахунок Державного підприємства “Радіотелевізійний
передавальний центр Автономної Республіки Крим”, стягнуто з
Державного підприємства “Радіотелевізійний передавальний центр
Автономної Республіки Крим” в дохід Державного бюджету України
85,00 грн. держмита, стягнуто з Державного підприємства
“Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки
Крим” на користь ДП “Судовий інформаційний центр” 118,00 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Державне підприємство “Радіотелевізійний передавальний центр
Автономної Республіки Крим” подало касаційну скаргу, в якій
просить скасувати рішення Господарського суду Автономної
Республіки Крим від 12.10.2006р. та постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 12.12.2006р. та відмовити
позивачу в задоволенні позовних вимог, мотивуючи свою вимогу
тим, що господарським судом першої та апеляційної інстанції
порушено норми матеріального та процесуального права.
Розглянувши касаційну скаргу, перевіривши правильність
застосування господарським судом першої та апеляційної інстанції
норм процесуального права, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга Державного підприємства
“Радіотелевізійний передавальний центр Автономної Республіки
Крим” підлягає задоволенню частково.
Як вже було зазначено, заступник прокурора Автономної Республіки
Крим в інтересах держави в особі Сімферопольської міської ради
звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з
позовом до Державного підприємства “Радіотелевізійний
передавальний центр Автономної Республіки Крим” про звільнення
самовільно занятої земельної ділянки загальною площею 7 га,
розташованої по вул. Батуріна, 13, у м. Сімферополі.
Господарським судом встановлено, що:
- рішенням виконавчого комітету Сімферопольської міської ради
N 3 від 23.01.1960р. за радіоцентром закріплено земельну ділянку
фактично зайняту під радіостанцією РВ-73 у межах вулиць
Батуріна, Гражданська, Орехова та Каштанова площею 25,1 га.
Орієнтовно на 7 га зазначеної земельної ділянки розташовувалося
антенна-мачта нижнього живлення Н=120 середньохвильового
мовлення.
- 10.02.1960р Сімферопольською міською радою на підставі
вищезазначеного рішення видано радіоцентру акт про безстрокове
користування земельною ділянкою для капітального будівництва та
подальшої експлуатації у розмірі 2,51 га. Інша частина земельної
ділянки використовувалася радіоцентром без оформлення
правовстановлюючих документів.
- 11.02.1960р був складений акт про відвід границь земельної
ділянки в натурі.
- 30.04.1991р. Міністерство зв'язку України наказом N 40
ліквідувало радіоцентр та на його основі на базі державного
майна, яке знаходилося у користуванні радіоцентру, створило
Державне підприємство “Радіотелевізійний передавальний центр
Автономної Республіки Крим”.
- Держземінспекцією Автономної Республіки Крим проведено
перевірку дотримання вимог земельного законодавства, про що
складено акти від 19 і 25.05.2006 року. Перевіркою встановлено,
що на даний час у фактичному використанні Державного
підприємства “Радіотелевізійний передавальний центр Автономної
Республіки Крим” знаходиться земельна ділянка загальною площею
9,5 га, розташована по вул. Батурна, 13, у м. Сімферополі, на
вказаній ділянці розташовано адміністративні споруди та інші
підсобні будівлі, на частині ділянки, розмір якої складає
орієнтовно 7 га, раніше розташовувалася радіоантенне обладнання,
тобто мачта нижнього живлення Н=120 середньохвильового мовлення,
яку державне підприємство 23.05.2005р. демонтувало, за
непотрібністю, правовстановлюючі документи на дану частину
земельної ділянки не оформлені.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої та
апеляційної інстанції виходили з того, що відповідно до ст. 1
Закону України “Про державний контроль за використанням та
охороною земель” ( 963-15 ) (963-15)
передбачено, що самовільне зайняття
земельних ділянок це є будь-які дії особи, які свідчать про
фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір
використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі
(на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на
неї, та до його державної реєстрації.
Однак, вищезазначені висновки господарських судів першої та
апеляційної інстанцій не можна вважати такими, що ґрунтуються на
всебічному, повному та об’єктивному розгляді в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це
передбачено нормами ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на
наступне.
Як вже було зазначено, 30.04.1991р. Міністерство зв'язку України
наказом N 40 ліквідувало радіоцентр та на його основі на базі
державного майна, яке знаходилося у користуванні радіоцентру,
створило Державне підприємство “Радіотелевізійний передавальний
центр Автономної Республіки Крим”.
Проте, господарський суд встановивши, що є належним користувачем
земельної ділянки площею 2,51 га, господарський суд не дослідив
належних доказів та не дав їм правової оцінки стосовно того, чи
є позивач правонаступником радіоцентру, що є порушенням
ст. ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо дослідження
та оцінки доказів.
Крім того, відповідно до ст. 22 ЗК Української РСР (чинного на
момент закріплення земельної ділянки) приступати до користування
наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними
землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на
місцевості) і видачі документа, який засвідчує право
користування землею, забороняється.
Проте, господарський суд встановивши, що рішенням виконавчого
комітету Сімферопольської міської ради N 3 від 23.01.1960р. за
радіоцентром закріплено земельну ділянку фактично зайняту під
радіостанцією РВ-73 у межах вулиць Батуріна, Гражданська,
Орехова та Каштанова площею 25,1 га., а 10.02.1960р
Сімферопольською міською радою на підставі вищезазначеного
рішення видано радіоцентру акт про безстрокове користування
земельною ділянкою для капітального будівництва та подальшої
експлуатації у розмірі 2,51 га, не дослідив обставин щодо того,
земельна ділянка якою площею була виділена радіоцентру в натурі,
що є порушенням ст. ст. 32, 34, 36, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо дослідження та оцінки доказів.
Наведене свідчить про неповне з'ясування судами першої та
апеляційної інстанцій фактичних обставин справи, що мають
значення для правильного вирішення спору, а, отже, і порушення
вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду
всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція перевіряє
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у
рішенні або постанові господарського суду.
Оскільки відповідно до ч. 2 ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
не наділена повноваженнями щодо встановлення обставин справи, а
останні встановлені неповно, справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду першої
інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені
законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного
встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін і, в
залежності від встановленого та відповідно до вимог чинного
законодавства, вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, 111-10, 111-11,
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Державного підприємства “Радіотелевізійний
передавальний центр Автономної Республіки Крим” задовольнити
частково.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
12.10.2006р. та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 12.12.2006р. у справі N 2-13/14017-2006
скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського
суду Автономної Республіки Крим.