ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 р.
№ 16/281-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П.- головуючого, Ковтонюк Л. В., Мележик Н. I., за
участю представників: позивача -Хадєєвої Т. М. дов. від 19.05.2006
року, відповідача -ВАТ "Мегабанк"- Стражинської О. С. дов. від
15.01.2007 року № 69-318,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві
касаційну скаргу ТОВ "Фірма "Восток"на постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 1 березня 2006 року у справі
за позовом ТОВ "Фірма "Восток"до ВАТ "Мегабанк"і ЗАТ "Фінансова
компанія "М -Брок", 3-я особа -ТОВ сільськогосподарське
підприємство "Богодухівський комбікормовий завод", про визнання
недійсним договору,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2005 року ТОВ "Фірма "Восток"звернулось до суду з
позовом до ВАТ "Мегабанк"та ЗАТ "Фінансова компанія "М -Брок", 3-я
особа -ТОВ СП "Богодухівський комбікормовий завод", про визнання
недійсним договору відступлення права вимоги № 09-720 від 13
грудня 2004 року.
Позов обгрунтував невідповідністю спірної угоди ст.ст.203,
216, 512, 516 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Позивач доповнив позовні вимоги і просив визнати спірний
договір недійсним на підставі ч.1 ст.208 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
як
такий, що його вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам
держави і суспільства, яка полягає в розголошенні банківської
таємниці без згоди власника -позивача.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26 січня
2006 року позов задоволено частково.
Визнано недійсним договір відступлення права вимоги від 13
грудня 2004 року № 09 -720, укладений між відповідачами.
Відповідачів зобов'язано повернути одне одному все, що вони
одержали за цим договором.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
1 березня 2006 року задоволено апеляційну скаргу ВАТ "Мегабанк".
Скасовано рішення господарського суду Харківської області.
У позові відмовлено.
У касаційній скарзі ТОВ "Фірма "Восток"просить скасувати
постанову Харківського апеляційного господарського суду повністю,
а рішення господарського суду Харківської області в частині
відмови у задоволенні позовної вимоги щодо застосування до
спірного договору наслідків, передбачених ч.1 ст.208 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, та задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на
неправильне застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 202,
203 ч.5, 228, 234, 509, 512, 514, 516 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і
ст.ст. 60, 62 Закону України "Про банки та банківську діяльність"
( 2121-14 ) (2121-14)
, а місцевим господарським судом -ч.1 ст.208 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
.
У судове засідання не з'явилися представники ЗАТ "Фінансова
компанія "М -Брок"та третьої особи.
Враховуючи, що про час і місце розгляду касаційної скарги
сторони та третя особа повідомлялись належним чином, суд вважає
можливим розглянути касаційну скаргу за відсутності їх
представників.
Вислухавши пояснення представників позивача та ВАТ
"Мегабанк", обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши
матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом, 30 грудня 2003 року між позивачем і ВАТ
"Мегабанк"укладено кредитний договір № 130/2003, за яким ВАТ
"Мегабанк"зобов'язався надати позивачу кредит (відкрити
відновлювальну кредитну лінію) на виробничі потреби в сумі 1500000
гривень на строк з 29 грудня 2003 року по 28 грудня 2006 року та
500000 гривень на строк з 20 січня 2004 року по 28 грудня 2006
року, а позивач зобов'язався вчасно повернути кредит і сплачувати
відсотки за користування кредитом у розмірі 24 % річних.
Відповідно до п.2.1 кредитного договору 30 грудня 2003 року
між ВАТ "Мегабанк"та третьою особою було укладено договори застави
майна № 130/2003-з та № 130/2003-з-1, якими у заставу було
передано рухоме і нерухоме майно, яке належить третій особі на
праві власності.
13 грудня 2004 року між відповідачами укладено спірний
договір № 09-720 відступлення права вимоги, за яким ВАТ
"Мегабанк"передав ЗАТ "Фінансова компанія "М -Брок"права вимоги до
позивача за кредитним договором в обсязі, що виникнуть за
кредитним договором після підписання спірного договору, крім права
вимоги сплати поточної заборгованості в розмірі 40000 гривень.
Згідно п.1.2 спірного договору до нового кредитора перейшли
також усі права, що забезпечують виконання позивачем зобов'язань
за кредитним договором, згідно із зазначеними договорами застави
майна.
За п.2.1.1 спірного договору ВАТ "Мегабанк"зобов'язався
передати ЗАТ "Фінансова компанія "М -Брок"документи, які
засвідчують права вимоги за кредитним договором, а саме:
щоквартальні баланси позивача, звіти про фінансові результати,
довідки про стан кредиторської та дебіторської заборгованості,
відомості про рух грошових коштів тощо.
Пунктом 10.3 кредитного договору визначено, що жодна з сторін
не має права передавати свої права та обов'язки за цим договором
третій особі без письмової згоди іншої сторони.
Місцевий господарський суд визнав спірний договір недійсним з
тих мотивів, що позивач не надавав своєї письмової згоди на
передачу прав та обов'язків за кредитним договором.
Проте, зобов'язуючи сторони спірної угоди повернути одне
одному все одержане за цією угодою, місцевий господарський суд, в
порушення ст.216 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.ст.38, 43, 65 і 84 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не з'ясував, що ж конкретно кожна з сторін
одержала за спірною угодою і не зазначив це у резолютивній частині
свого рішення.
Суд апеляційної інстанції взагалі, в порушення ст.ст.38, 43,
65, 101 і 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не перевірив у повному
обсязі доводи позивача і не навів переконливих доводів, чому
відсутність згоди письмової згоди позивача на відступлення права
вимоги не є порушенням ч.1 ст.516 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Враховуючи викладене, судові рішення визнати законними не
можна, тому вони підлягають скасуванню, а справа -передачі на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду господарському суду необхідно
врахувати наведене, більш ретельно перевірити доводи сторін,
встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно
до вимог закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 1 березня 2006 року і рішення господарського суду
Харківської області від 26 січня 2006 року.
Справу передати до господарського суду Харківської області на
новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Т. Козир
Судді Л. Ковтонюк
Н. Мележик