420/6598/20 Про визнання протиправними дій щодо вимог про проведення інвентаризації, скасування податкових повідомлень-рішень щодо визначення від`ємного значення з податку на додану вартість та зобов`язання вчинити певні дії - 17.08.2021 Прийняття

м. Київ17 серпня 2021 року справа №420/6598/20адміністративне провадження № К/9901/24735/21Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:Судді-доповідача - Ханової Р. Ф.,суддів - Васильєвої І. А., Гончарової І. А., розглянувши в попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалакс"на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року (судді Градовський Ю.М., Крусян А. В., Яковлев О. В.)у справі № 420/6598/20за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалакс"до Головного управління ДПС в Одеській областіпро визнання протиправними дій щодо вимог про проведення інвентаризації, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ:Товариство з обмеженою відповідальністю "Віалакс" (далі - позивач, Товариство) звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - відповідач, податковий орган) про (з урахуванням уточнення) визнання протиправними дій щодо вимог про проведення інвентаризації, скасування податкових повідомлень-рішень та зобов`язання внести в реєстр дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування.Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17 вересня 2020 року позов задовольнив частково, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення № 0001140402 та № 0001150402 видані ГУ ДПС в Одеській області 13 липня 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.Суд першої інстанції дійшов висновку, що дії службових осіб податкового органу щодо призначення інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей ТОВ "ВІАЛАКС" із залученням працівників податкового органу до складу комісії по проведенню інвентаризації в якості спостерігачів не суперечать вимогам чинного законодавства, позовні вимоги в даній частині не є обґрунтованими та не підлягають задоволенню.Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи містять всі необхідні первинні документи та докази на підтвердження здійснення фінансово-господарської діяльності позивача. При цьому, суд зазначив, що ненадання Товариством акта про результати роботи комісії щодо встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причини їх зникнення або знищення - не є підставою для відмови у наданні 90-денного терміну для їх відновлення.Також суд першої інстанції зазначив, що в даному випадку рішення суду про скасування податкових повідомлень-рішень, що набрало законної сили, буде самостійною підставою для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.Постановою від 3 березня 2021 року П`ятий апеляційний адміністративний суд (з урахуванням ухвали про виправлення описки) залишив без задоволення апеляційну скаргу Товариства та задовольнив апеляційну скаргу податкового органу, скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2020 року, прийняв по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Товариства про скасування податкових повідомлень-рішень та визнання неправомірними дій щодо вимог про проведення інвентаризації основних засобів відмовив в повному обсязі.Суд апеляційної інстанції зазначив, що присутність посадових осіб відповідного органу при проведенні інвентаризації не є обов`язковою; інвентаризація може бути проведена і за відсутності посадових осіб контролюючого органу, проте така вимога не суперечить вищенаведеним положенням чинного законодавства та не порушує прав позивача.Приймаючи рішення щодо спірних податкових повідомлень-рішень, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суб`єктом господарювання не доведено факту зберігання товарно-матеріальних цінностей у складських приміщеннях Товариства, а також факту надходження коштів на рахунки підприємства, за яким виникають податкові зобов`язання з ПДВ, що не були задекларовані, отже у позивача відсутнє право на отримання суми бюджетного відшкодування.Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, (з урахуванням уточнень) посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Відзив на касаційну скаргу позивача від податкового органу на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного. Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питання законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень та визначеного в додатку 3 до декларації з ПДВ за березень 2020 року.За результатами перевірки складено акт № 424/15-32-04-02/43466465 від 19 червня 2020 року (далі - акт перевірки), у висновках якого встановлено порушення:- пп.14.1.18 п.14.1 ст.14, п.44.1., 44.6 ст.44, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, абз. б), в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення суми бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за березень 2020 року) у розмірі 39 144 026 грн;- пп.14.1.18. п.14.1 ст.14, п.44.1, п.44.6 ст.44, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198, п.200.1, абз. б), в) п.200.4 ст.200, п.201.14 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме встановлено завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації з ПДВ) за березень 2020 року у сумі 1 466 284 грн;- пп.14.1.191 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44., пп. "а" п.185.1. ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.1, п.201.10. ст. 201 Податкового кодексу України, а саме встановлено, що підприємство не виписало та не зареєструвало податкові накладні на суму ПДВ - 40 610 310грн. На підставі встановлених порушень, 13 липня 2020 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:- № 0001140402, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування у розмірі 39144026 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 9786007грн;- № 0001150402, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 1466284 грн. За приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.Оскільки відмова у задоволенні позовних вимог щодо неправомірності вимоги про призначення інвентаризації та відсутності підстав для внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, Товариством не оскаржується, Суд не переглядає рішення судів попередніх інстанцій в цій частині.Доводи касаційної скарги щодо протиправності податкових повідомлень-рішень зводяться виключно до порушень, допущених, на думку позивача, при проведенні перевірки. Товариство стверджує, що перевірка проведена незаконно, оскільки існували законодавчо встановлені підстави для перенесення термінів її проведення.Як зазначено в акті перевірки, документальну виїзну перевірку проведено з відома та у присутності директора Товариства. Тобто, податковий орган допущений позивачем до перевірки.Перевірка проводилась у період з 10 червня 2020 року по 16 червня 2020 року. Протягом вказаного періоду складались акти про ненадання до перевірки документів, підтверджуючих законність декларування від`ємного значення з податку на додану вартість. Вказані акти від 10 червня 2020 року, 11 червня 2020 року,12 червня 2020 року, 15 червня 2020 року підписані директором Товариства. В розділі пояснення посадової/уповноваженої особи СГД зазначено "з висновками акта не згоден" без жодних пояснень.Позивач стверджує, що Товариство не відмовлялося надати запитувані документи, оскільки можливість їх надання у підприємства відсутня у зв`язку із втратою.За яких обставин було втрачено всі документи за період з 24 січня 2020 року протягом всього судового розгляду позивач не повідомив.Лист від 28 травня 2020 року наданий Приморським відділом поліції в м. Одеса підтверджує, що Товариство звернулось із заявою щодо втрати документів, але точного переліку втрачених документів не надано впродовж усього періоду розгляду справи.Пунктом 44.5 статті 44 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на час перевірки) встановлено, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрат, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України (4495-17) або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.З аналізу вказаної норми можливо зробити висновки, що, по-перше п`ятиденний строк для повідомлення контролюючого органу рахується з моменту події, яка призвела до втрати документів, та, по-друге, платник зобов`язаний надати документи, які підтверджують саме факт такої події. Проте, навить на стадії касаційного оскарження, Товариство не повідомляє, яка саме подія сталася та коли, які саме документи втрачено внаслідок події. При прийнятті рішення Суд враховує позицію, викладену Верховним Судом в постанові від 13 травня 2021 року по справі № 640/15297/19.У вказаній справі Верховний Суд дійшов висновку, що втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки. Обов`язковою підставою перенесення терміну проведення, за змістом пункту 44.5 статті 44 ПК України є саме неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків.Такий же підхід щодо застосування норм Податкового кодексу України (2755-17) закріплено і в підпункті 1.4.7.1 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків, затверджених наказом Державної фіскальної служби від 31 липня 2014 року № 22.Обставина можливості/неможливості проведення Відповідачем документальної перевірки без наявності відповідних документів, як передумова перенесення строків проведення контрольного заходу, входить до предмету доказування для цілей вирішення справи.Таким чином, для прийняття податковим органом рішення про неможливість проведення перевірки, платник податків повинен зазначити, які саме документи втрачено (та, відповідно, можливо відновити). А податковий орган повинен визначитись, чи можливо провести перевірку без таких документів, чи необхідно дочекатись їх відновлення.У зверненні до податкового органу Товариством зазначено, що втрачено документи щодо підтвердження факту настання економічного ефекту діяльності Товариства.Враховуючи перелік документів, які податковий орган просив надати до перевірки (том 1 арк. с. 45), відсутність підтвердження настання економічного ефекту, в даному випадку, не могло перешкодити проведенню перевірки.Суд повторно звертає увагу, що податковий орган допущений до перевірки, перевірка проводилась в присутності керівника підприємства, дії податкового органу при проведенні перевірки не були оскаржені ані в адміністративному, ані в судовому порядку.З урахуванням викладеного, повідомлення про втрату документів не може бути самостійною підставою для визнання податкових повідомлень-рішень протиправними.Переглядаючи судове рішення в межах доводів касаційної скарги, Суд зазначає, що інших доводів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, та відповідно сум бюджетного відшкодування, позивач не наводить.Довід Товариства, що суду першої інстанції були надані всі необхідні первинні документи, Суд не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи наявні лише копії митних декларацій та платіжних доручень по сплаті попередньої оплати за митне оформлення. Вказані копії, в свою чергу, зроблені з копій та не засвідчені належним чином.З урахуванням викладеного, Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки суб`єктом господарювання не доведено факту зберігання товарно-матеріальних цінностей у складських приміщеннях Товариства, а також факту надходження коштів на рахунки підприємства, за яким виникають податкові зобов`язання з ПДВ, що не були задекларовані, у позивача відсутнє право на отримання суми бюджетного відшкодування.Відповідно до частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування рішення суду апеляційної інстанції відсутні.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, СудПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Віалакс" залишити без задоволення. Постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 3 березня 2021 року у справі №420/6598/20 залишити без змін.Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.Судді Р. Ф. Ханова І. А. Васильєва І. А. Гончарова