ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2007 Справа N 44/311пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.,
суддів: Мачульського Г.М., Шаргала В.І.,
розглянувши у Відкритого акціонерного товариства
відкритому судовому “Авторадіатор”
засіданні касаційну
скаргу
на рішення господарського суду Донецької області від
24.11.2006 р.
у справі N 44/311пн
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Авторадіатор”
до 1) Державної виконавчої служби в Жовтневому
районі м. Маріуопля, 2) Державної
акціонерної компанії “Національна мережа
аукціонних центрів”
третя особа без ОСОБА_1
самостійних вимог
на предмет спору:
про визнання недійсними прилюдних торгів
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Антонов К.О., дов. N 11-271 від 19.03.2007р.;
відповідача-1: - не з'явились;
відповідача-2: Лиштва Ю.В., дов. N 470-2 від 19.12.2006 р.;
третьої особи: - не з'явились;
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2006 р. Відкрите акціонерне товариство “Авторадіатор”
(далі -Товариство) звернулось до господарського суду Донецької
області з позовною заявою, в у якій просило визнати недійсними
торги від 11.08.2006 р. з продажу арештованого майна, які були
проведені за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги Товариство обґрунтовувало тим, що дії Державної
виконавчої служби в Жовтневому районі м. Маріуопля (далі -
Служба) та Державної акціонерної компанії “Національна мережа
аукціонних центрів” (далі -Компанія) щодо підготовки та
проведення торгів від 11.08.2006 р. з продажу майна, яке є його
власністю, не відповідають вимогам Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
та Інструкції про проведення виконавчих
дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від
15.12.1999 р. N 74/5.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.11.2006 р.
до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог
на предмет спору залучено фізичну особу - ОСОБА_1, який придбав
на торгах, що є предметом спору, майнові об'єкти, які були
власністю Товариства.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.11.2006 р.
(суддя Мєзєнцев Є.І.) у задоволенні позовних вимог Товариства
відмовлено. Рішення мотивовано тим, що Товариство не довело
незаконності дій Служби та Компанії щодо підготовки та
проведення торгів, які є предметом спору.
В апеляційному порядку рішення господарського суду Донецької
області від 24.11.2006 р. не переглядалось.
Товариство звернулась до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду
Донецької області від 24.11.2006 р. скасувати та припинити
провадження у справі. Вимоги, викладені у касаційній скарзі,
Товариство обґрунтовує тим, що даний спір не підлягає вирішенню
у господарському суді, оскільки стосується майнових прав
фізичної особи - ОСОБА_1, і при його вирішенні господарським
судом першої інстанції не було застосовано ст. ст. 7, 55 Закону
України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
.
Служба, Компанія та третя особа не скористались правом, наданим
ст. 111-2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та відзив на касаційну скаргу
Товариства до Вищого господарського суду України не надіслали,
що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який
оскаржується.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи,
перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних
обставини справи, застосування господарським судом першої
інстанції норм матеріального та процесуального права при
прийнятті рішення, яке оскаржується, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга
Товариства не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Місцевим господарським судом встановлено та матеріалами справи
підтверджується, що:
- на виконанні Відділу державної виконавчої служби Жовтневого
районного управління юстиції м. Маріуполя (далі -Відділ), а
згодом -Служби, перебувало зведене виконавче провадження про
стягнення боргів з Товариства;
- у порядку частини п'ятої статті 50 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
Товариство листами N 24-504
від 03.07.2001 р. та N 24-400 від 29.05.2003 р. запропонувало
державному виконавцю Відділу звернути в першу чергу стягнення на
основні засоби виробничої ділянки, розташованої у
АДРЕСА_2зокрема, на головний виробничий корпус, склад для металу
транспортної дільниці, споруду відкритої мийки, теплотрасу,
лінію електромереж, асфальтове покриття, огорожу, прохідну,
установку водопідготовчу, котел, котлоагрегат, котел,
випрямлювач кремнієвий, силовий трансформатор та конденсатор
статичної лінії електропередач.
- у відповідності до статті 55 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
державний виконавець Відділу актами
опису та арешту АА N 003378 від 29.10.2003 р. та АА N 003384 від
30.03.2005 р. описав та арештував запропоноване Товариством до
реалізації майно;
- доказів того, що вказані та/або інші дії державного виконавця
Відділу або Служби щодо наведеного майна є незаконними,
Товариство не надало (відсутні матеріали, які б свідчили про
визнання відповідних дій неправомірними згідно ст. 85 Закону
України “Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
та ст. 1212 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
);
- 17.05.2006 року відповідно до ст. 61 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
Служба та Компанія уклали
договір N 270/4 про надання послуг по організації та проведенню
прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна,
предметом якого є реалізація арештованого Службою головного
виробничого корпусу, який належить Товариству, з метою погашення
боргів останнього на загальну суму 1 159 194,20 грн.
- реалізація головного виробничого корпусу, який, за оцінкою
експерта, коштував менше 200 000,00 грн. (а тому погодження
реалізації з Міністерством юстиції України не вимагалось), через
Компанію була узгоджена з Державною виконавчою службою Донецької
області;
- Служба у порядку ст. 66 Закону України “Про виконавче
провадження” ( 606-14 ) (606-14)
15.05.2006 р. підготувала заявку до
Компанії щодо реалізації головного виробничого корпусу
Товариства, оформлену згідно вимог законодавства України;
- оголошення про проведення прилюдних торгів та повторних торгів
(після уцінки майна) друкувалось у засобі масової інформації
-газеті “Жизнь” від 20.06.2006 р. N 88 (3066) та від 27.07.2006
р. N 108 (3086);
- прилюдні торги з реалізації нерухомого майна Товариства
(головного виробничого корпусу) відбулись 11.08.2006 р., тобто з
дотриманням Компанією вимог законодавства України щодо
публікації оголошення про прилюдні торги не пізніше як за 15
днів до дня їх проведення;
- 11.08.2006 р. Компанія на прилюдних торгах здійснила
реалізацію частини арештованого майна (головного виробничого
корпусу) Товариства, набувачем якого (переможцем торгів) став
громадянин ОСОБА_1 (третя особа по справі);
- факт проведення 11.08.2006 р. прилюдних торгів зафіксований
документами, передбаченими п. 4.14 Тимчасового положення про
порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого
нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції
України від 27.10.1999 р. N 68/5, а саме - протоколом N 270/4.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновком господарського суду першої
інстанції про те, що Товариство не довело незаконності дій
Служби та Компанії щодо підготовки та проведення торгів від
11.08.2006 р. з продажу майна, яке було його власністю.
При цьому колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що відповідно до частини п'ятої ст. 50 Закону України
“Про державну виконавчу службу” ( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
боржник має право
вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути
стягнення в першу чергу, проте остаточно черговість стягнення на
кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.
Тобто, дії Служби щодо продажу майна, яке було власністю
Товариства, відповідали вимогам ст. 50 Закону України “Про
державну виконавчу службу” ( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
.
Твердження Товариства у касаційній скарзі про те, що даний спір
не підлягає вирішенню у господарському суді, оскільки стосується
майнових прав фізичної особи -ОСОБА_1, є необґрунтованим з
огляду на таке.
Частина перша ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлює, що
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет
спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або
відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо
рішення з господарського спору може вплинути на їх права або
обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі
у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи
господарського суду.
З наведеної норми вбачається, що якщо рішення з господарського
спору може вплинути на права або обов'язки якої-небудь особи
щодо однієї із сторін, то таку особу може бути залучено до
участі у справі у якості третьої особи. При цьому у вказаній
нормі не міститься будь-якого обмеження щодо залучення до участі
у судовому процесі у якості третьої особи, яка не заявляє
самостійних вимог на предмет спору, фізичної особи.
Саме з урахуванням ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським
судом Донецької області і було залучено до участі у даній справі
у якості третьої особи громадянина ОСОБА_1.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що відповідно до вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
рішення господарського суду Донецької області від
24.11.2006 р. ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному
розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення
спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права,
доводи касаційної скарги Товариства не спростовують висновків
господарського суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав
для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 та 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“Авторадіатор” залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Донецької області від 24.11.2006 р. у справі
N 44/311пн -без змін.