-ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА-
-IМЕНЕМ УКРАЇНИ
-
- 21 березня 2007 р.
-№ 44/222-06 (46/501-05)
-Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
-головуючого судді
-Кривди Д.С. -(доповідача у справі),
-суддів:
-Жаботиної Г.В.,
-Уліцького А.М.,
-розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
-ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Харківського
обласного управління
-на постанову
-Харківського апеляційного господарського суду від
18.12.2006р.
-у справі
-№44/222-06 господарського суду Харківської області
-за позовом
-Лозівської міської ради
-до
-1) ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі Харківського
обласного управління
-2) ДП шкільного харчування
-про
-визнання недійсним договору,
-за участю представників сторін від:
-позивача:- не з'явились
-відповідачів: - 1) Ріпа А.В. -за довіреністю від
10.11.2006р.
- -2) не з'явились
-ВСТАНОВИВ:
-Справа в господарських судах розглядалася неодноразово.
-Рішенням господарського суду Харківської області від 03.10.2006р.
(суддя Дюкарєва С.В.), залишеним без змін постановою Харківського
апеляційного господарського суду від 18.12.2006р. (судді Слюсарева
Л.В. -головуючий, Білоконь Н.Д., Фолміна В.О.), позов задоволено
повністю; визнано недійсним договір застави від 02.04.1998р.,
укладений між Лозівським відділенням Ощадбанку №2841 та Державним
підприємством шкільного харчування; стягнуто з Державного
підприємства шкільного харчування на користь Лозівської міської
ради Харківської області 102грн. державного мита та 118грн. витрат
на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
- В касаційній скарзі ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі
Харківського обласного управління просить скасувати судові рішення
та постанову і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні
позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального і
процесуального права. Також скаржник посилається на невиконання
судами попередніх інстанцій, в порушення ст.112-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, вказівок, що містяться в постанові касаційної
інстанції.
-Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини)
справи на предмет правильності застосування судами норм
матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення
представника відповідача-1, дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає з наступних підстав.
-Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
встановлених у даній справі обставин.
-Судами попередніх інстанцій встановлено, що в забезпечення
виконання укладеного між відповідачами кредитного договору
Лозівське відділення Ощадбанку №2841 (заставодержатель) та
Державне підприємство шкільного харчування (заставодавець) уклали
договір застави від 02.04.1998р., за умовами якого в заставу з
дозволу представництва Фонду держмайна України були передані
нежитлові приміщення кафе "Веселка" за адресою: м.Лозова
Харківської області, вул.Жовтнева, 8, та пивного бару за адресою:
м.Лозова Харківської області, вул.Ломоносова, 113.
-Вказані приміщення знаходяться в комунальній власності
територіальної громади міста Лозова і це право комунальної
власності не оспорювалось першим відповідачем та іншими особами ні
при розгляді даної справи, ні при розгляді господарським судом
Харківської області справи №11/382-05 за позовом Лозівської
міської ради до ВАТ "Державний ощадний банк України" про визнання
права на спірне по даній справі майно та звільнення його з-під
арешту.
-На момент укладання договору застави порядок державної реєстрації
об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та
фізичних осіб, був встановлений відповідними Правилами,
затвердженими наказом Державного комітету України по
житлово-комунальному господарству від 13.12.1995р. №56. Згідно
вказаних Правил державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна
здійснюють державні підприємства -бюро технічної інвентаризації
місцевих органів державної виконавчої влади на підставі
відповідних правовстановлюючих документів.
-Згідно з реєстраційними посвідченнями Лозівського бюро технічної
інвентаризації від 01.04.1998р., вказані нежитлові приміщення
зареєстровані на підставі довідки Представництва Фонду державного
майна України в м.Лозова №91 від 01.04.1998р. Згідно вказаної
довідки дані приміщення є комунальною власністю та знаходяться на
балансі Державного підприємства шкільного харчування.
-Також судами встановлено, що перебування нежитлових приміщень
пивного бару, розташованого за адресою: Харківська обл., м.Лозова,
вул.Ломоносова, 113, загальною площею 113 кв.м., та приміщення
кафе "Веселка", розташованого за адресою: Харківська обл.,
м.Лозова, вул.Жовтнева, 8, у власності позивача підтверджується і
рішенням Харківської обласної ради №68 від 12.03.1992р. "Про
розмежування комунальної власності між
адміністративно-територіальними одиницями Харківської області",
згідно з яким зазначені приміщення передані до комунальної
власності м. Лозова у складі цілісного майнового комплексу
Лозівського комбінату громадського харчування.
-Згідно ст.49 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
володіння
майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено
судом, третейським судом.
-Статтею 15 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
закріплено право кожної особи на
захист свого права у разі його порушення, невизнання або
оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить
загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з частиною
першою статті 1 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
підприємства, установи, організації, інші юридичні
особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без
створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу
суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до
господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю
господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних
прав і охоронюваних законом інтересів. Частиною першою статті 16
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що захист цивільних прав та
інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання
правочину недійсним.
-Підставою недійсності правочину, відповідно до ч.1 ст. 215
Цивільного кодексу ( 435-15 ) (435-15)
, є недодержання в момент вчинення
правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами
першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
-Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зміст
правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного
законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа,
яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної
дієздатності (ч.2).
-У відповідності до ст.4 Закону України "Про заставу" ( 2654-12 ) (2654-12)
предметом застави може бути майно, яке відповідно до законодавства
України може бути відчужено заставодавцем та на яке може бути
звернено стягнення.
-Заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має
право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених
законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку
передав майно і право застави на це майно (ч.3 ст.11 вказаного
Закону).
-Згідно ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в
Україні" ( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
правомочності щодо використання об'єктів
комунальної власності як застави від імені та в інтересах
територіальних громад здійснюються органами місцевого
самоврядування.
-Судами першої та апеляційної інстанції на підставі зібраних та
оцінених у сукупності письмових доказах встановлено, що Державне
підприємство шкільного харчування, яким передано майно за спірним
договором в заставу, не було його власником; повноваження у Фонду
державного майна України в м. Лозова щодо надання дозволу на
передачу в заставу об'єктів комунальної власності відсутні.
-Відтак, суди дійшли правильного висновку щодо недійсності
спірного договору застави на підставі статті 215 та частин 1, 2
статті 203 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
-Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не заслуговують
на увагу, оскільки їм була надана вичерпна оцінка судами першої та
апеляційної інстанцій. Окрім того, вони фактично зводяться до
оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією
касаційної інстанції з огляду на вимоги ст.ст.111-5, 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
-Посилання скаржника на невиконання судами попередніх інстанцій
під час нового розгляду вказівок, що містяться в постанові
касаційної інстанції, є безпідставними і спростовуються
вищевикладеним.
-За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного
господарського суду відповідає приписам чинного законодавства, а
доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
-Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст.
111-11 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України, -
-П О С Т А Н О В И В:
-Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
18.12.2006р. у справі №44/222-06 залишити без змін, а касаційну
скаргу -без задоволення.
-Головуючий суддя Д.Кривда
- Судді Г.Жаботина
- А.Уліцький
- - -