-
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ-
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 р.
№ 22/126
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
- Перепічая В.С. (головуючого),
- Вовка I.В.,
- Гончарука П.А.,
-розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" в особі НГВУ
"Полтаванафтогаз" на рішення господарського суду м. Києва від 4
вересня 2006 року та постанову Київського апеляційного
господарського суду від 5 грудня 2006 року у справі №22/126 -за
позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Полтаванафтобуд"
до акціонерного товариства "Укрнафта" в особі НГВУ
"Полтаванафтогаз" про стягнення коштів, -
-
ВСТАНОВИВ-:
-У липні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю
"Полтаванафтобуд" звернулося до господарського суду м. Києва з
позовом до акціонерного товариства "Укрнафта" в особі НГВУ
"Полтаванафтогаз" про стягнення за невиконання грошового
зобов'язання суми збитків від інфляції та трьох відсотків річних в
розмірі 5463, 69 грн. за період з вересня 2003 року по липень 2006
року.
-В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між ним та
відповідачем 4 грудня 2002 року укладено договір на виконання
робіт по капітальному ремонту №1316/02/к. Відповідно умов договору
позивач виконав підрядні роботи, проте відповідач свої
зобов'язання по оплаті виконав частково. Факт заборгованості
встановлено рішенням господарського суду м. Києва від 26 грудня
2005 року, яке залишене без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 13 березня 2006 року у справі
№14/523. Зазначив, що на момент звернення у суд, по даній справі,
відповідачем основна сума боргу не погашена, а тому останній
зобов'язаний сплатити за період з лютого 2003 року по липень 2006
року збитки від інфляції та три проценти річних.
-Рішенням господарського суду м. Києва від 4 вересня 2006 року
позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 4124
грн. суми збитків від інфляції, 1339 грн. 69 коп. -трьох відсотків
річних та судові вирати.
-Постановою Київського апеляційного господарського суду від 5
грудня 2006 року рішення місцевого суду змінено та викладено
резолютивну частину в іншій редакції про стягнення з відповідача
на користь товариства з обмеженою відповідальністю
"Полтаванафтобуд" 1222 грн. 39 коп. - три відсотки річних, 4045
грн. 46 коп. збитків від інфляції та судові витрати.
-У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" в
особі НГВУ "Полтаванафтогаз" просить скасувати постановлені судові
рішення, посилаючись на порушення та неправильне застосування
судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального
права та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.
-Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що
касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
-Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
факти, встановлені рішенням господарського
суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час
розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших
спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
-Рішенням господарського суду м. Києва № 14/523 від 26 грудня 2005
року встановлено факт наявності заборгованості відкритого
акціонерного товариства "Укрнафта" в особі НГВУ "Полтаванафтогаз"
перед товариством з обмеженою відповідальністю "Полтаванафтобуд"
за договором №1316/02/к від 4 грудня 2002 року в сумі 13092,10
грн.
-Таким чином, встановлення у рішенні господарського суду факту
наявності на час прийняття рішення у відкритого акціонерного
товариства "Укрнафта" заборгованості перед позивачем у сумі
13092,10 грн. має преюдиційне значення у вирішенні даного спору і
не потребує доказування.
-11 квітня 2006 року господарським судом м. Києва було видано
наказ №14/523 на виконання рішення суду.
-Державним виконавцем державної виконавчої служби у
Шевченківському районі м. Києва 2 червня 2006 року винесено
постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу
№ 14/523 від 11 квітня 2006 року.
-В силу ст. 525 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
одностороння
відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
-Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
-При цьому, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми,
якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналогічне зобов'язання передбачено і ст.214 Цивільного кодексу
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, який діяв до набрання чинності Цивільним
кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
від 1 січня 2004 року.
-За своєю правовою природою індекс інфляції є компенсацією за
понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три
відсотки річних -платою за користування коштами, що не були
своєчасно сплачені боржником.
-Встановивши, що відповідач прострочив виконання грошового
зобов'язання суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 214
Цивільного кодексу Української РСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст.625 ч.2
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшов обгрунтованого
висновку про підставність позовних вимог та прийняв правильне
рішення про стягнення суми збитків від інфляції та три відсотки
річних за період прострочки виконання грошового зобов'язання з
лютого 2003 року по час звернення до суд з даним позовом.
-При цьому суд першої інстанції вірно зазначив, що вимоги про
стягнення інфляційних витрат та трьох відсотків річних можуть бути
заявлені не тільки з вимогами про стягнення основного боргу, але і
в окремому позовному провадженні.
-Не погодившись з висновком суду першої інстанції про
стягнення збитків від інфляції та трьох відсотків річних за весь
період прострочення виконання грошового зобов'язання, апеляційний
господарський суд виходив з того, що з прийняттям судового рішення
про стягнення основного боргу і набрання ним чинності,
припиняються зобов'язання позивача як кредитора по договору, на
підставі якого виникли зобов'язання та існують лише зобов'язання у
боржника в процесі виконання судового рішення, а тому відсутні
підстави для задоволення позовних вимог за період після дня
набрання чинності судовим рішенням господарського суду м. Києва
№14/523 від 26 грудня 2005 року.
-Проте з такими висновками суду другої інстанції погодитись
не можна, оскільки вимоги грунтуються, без урахування норм
матеріального права, які передбачають підстави припинення
зобов'язань, зокрема положень Глави 50 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
.
-За таких обставин, висновки апеляційного господарського суду
є наслідком не застосування матеріального права і тому дана
постанова підлягає - скасуванню, а рішення суду першої
інстанції -залишенню в силі, як таке, що постановлене з
дотриманням вимог норм матеріального та процесуального
законодавства.
-Керуючись ст.ст. 111-5-, 111-7-, 111-9-,
111-11 -Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ-:
-Касаційну скаргу акціонерного товариства "Укрнафта" в особі НГВУ
"Полтаванафтогаз" задовольнити частково.
-Постанову Київського апеляційного господарського суду від 5
грудня 2006 року у справі скасувати, а рішення господарського суду
м. Києва від 4 вересня 2006 року № №22/126 -залишити без змін.
Головуючий суддя
В.С. Перепічай
Суддя
I.В. Вовк
Суддя
П.А. Гончарук
- -