ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 р.
№ 20-4/138
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка I.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
приватного підприємства "Рубикон" на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 4 грудня 2006 року у справі
№20-4/138 за позовом суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_1 до приватного підприємства "Рубикон" про стягнення
коштів та за зустрічним позовом приватного підприємства "Рубикон"
до суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 про
визнання договору недійсним та витребування майна з чужого
незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 року суб'єкт підприємницької
діяльності -фізична особа ОСОБА_1 звернулася до господарського
суду м. Севастополя з позовом до приватного підприємства "Рубикон"
про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 14940 грн.,
посилаючись на невиконання відповідачем умов договорів оренди від
12 січня 2003 року на оренду 120 м-2 та від 20 жовтня 2003 року на
оренду 60 м-2 щодо оплати орендованого майна.
Не погодившись з позовними вимогами, приватне підприємство
"Рубикон" звернулося з зустрічним позовом про визнання договорів
оренди від 12 січня та 20 жовтня 2003 року недійсними та
витребування майна з чужого незаконного володіння майна
(обладнання) відповідно переліку, вказуючи на те, що спірні
договори зі сторони підприємства підписані неуповноваженою особою.
У приміщенні позивача з грудня 2003 року знаходиться майно
підприємства, проте приватний підприємець перешкоджає доступу
працівникам приватного підприємства "Рубикон" в приміщення та не
повертає майна.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 17 жовтня
2006 року позов суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної
особи ОСОБА_1 задоволено, стягнуто з відповідача на користь
позивача 14940 заборгованості та судові витрати, а приватному
підприємству "Рубикон" в задоволенні зустрічних позовних вимог
відмовлено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 4 грудня 2006 року рішення суду першої інстанції залишено без
змін.
У касаційній скарзі приватне підприємство "Рубикон" просить
скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на порушення та
неправильне застосування судами норм матеріального і
процесуального права та прийняти нове рішення, яким в задоволенні
позову суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи
ОСОБА_1 відмовити та задовольнити зустрічні позовні вимоги
підприємства.
Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши
матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд
вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_1 щодо стягнення з відповідача
боргу, суди обгрунтовано виходили з наступного.
Між суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особю
ОСОБА_1 та приватним підприємством "Рубикон" 12 січня 2003 року
було укладено договір оренди нежитлового приміщення загальною
площею 120 м-2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до умов договору, орендодавець зобов'язався
передати вищезазначене приміщення, а приватне підприємство в свою
чергу - вносити щомісячно до 10 числа поточного місяця, орендну
плату за користування приміщенням в сумі 1600 грн.
Відповідно до акту прийому-передачі орендодавець передав
приватному підприємству приміщення, загальною площею 120 м-2, під
м'ясопереробний цех.
20 жовтня 2003 року між сторонами укладено договір оренди
нежитлового приміщення загальною площею 60 м-2, розташованого за
адресою: АДРЕСА_1.
Згідно акту прийому-передачі суб'єкт підприємницької
діяльності -фізична особа ОСОБА_1 передала в оренду приватному
підприємству "Рубикон" приміщення, загальною площею 60 м-2.
Умовами договору від 20 жовтня 2003 року встановлено, що
приватне підприємство "Рубикон" щомісячно до 10 числа поточного
місяця сплачує орендну плату в сумі 800 грн. та в строк до 20
грудня 2003 року зобов'язується погасити заборгованість по
орендній платі в сумі 5340 грн. за договором від 22 січня 2003
року. Сторонами було визначено, що орендар, після спливу строку
договору 20 жовтня 2004 року, зобов'язаний розрахуватися з
орендодавцем за надані приміщення, звільнити територію у 10-денний
строк та передати приміщення за актом прийому-передачі.
Судом встановлено, що приватним підприємством "Рубикон" умови
договору не виконані, оплату за оренду не проведено та не
звільнено орендоване приміщення у встановлені строки та у порядку
визначеному договором.
Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
за користування майном з наймача справляється плата,
розмір якої встановлюється договором найму (оренди).
В силу ст. 525 одностороння відмова від зобов'язання або
одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного
законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до
звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Враховуючи зазначене, висновок попередніх судових інстанцій
про зобов'язання приватного підприємства "Рубикон" погасити
заборгованість по оренді приміщень є законним, обгрунтованим і
відповідає нормам матеріального права.
Встановивши, що спірні договори оренди підписано директором
приватного підприємства "Рубікон" Роговою I.В., яка при їх
укладанні діяла в межах повноважень, визначених статутом
відповідача, попередні судові інстанції дійшли до правильного
висновку про відсутність підстав для задоволення зустрічного
позову щодо визнання недійсними договорів оренди нежитлових
приміщень.
Судові рішення в частині вирішення первісного позову та в
даній частині зустрічного позову відповідають встановленим судом
обставинах справи, грунтуються на правильному застосуванні норм
матеріального права з дотриманням норм процесуального права і
підстав для їх скасування немає.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні зустрічного
позову в частині витребування майна, попередні судові інстанції
виходили з того, що відповідач не підтвердив права власності на
витребуване майно, факту вибуття майна з його володіння та
наявність майна у незаконному володінні позивача, а тому дійшли
висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій
частині.
Проте з такими висновками попередніх судових інстанцій
погодитись не можна.
Як вбачається з відзиву на зустрічну позовну заяву, позивач
не заперечував наявності в орендованому відповідачем приміщенні
майна відповідача (а.с.80-82).
Такі ж дані містяться і в акті від 6 березня 2004 року
(а.с.30), постанові про відмову в порушенні кримінальної справи
від 20 квітня 2006 року (а.с.49).
З приводу привласнення позивачем майна відповідача прокурором
Балаклавського району м. Севастополя проводилась перевірка
(а.с.75).
В порушення вимог ст. 43 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, попередні судові інстанції залишили
без достатньої перевірки доводи відповідача, не дали вказаним
даним відповідної оцінки, не витребували з прокуратури
Балаклавського району м. Севастополя та не досліджували матеріали
перевірки заяви відповідача. Між тим, з'ясування даних обставин
має істотне значення для правильного вирішення спору в даній
частині позовних вимог.
За таких обставин судові рішення в цій частині не можна
визнати такими, що постановлені з дотриманням норм матеріального і
процесуального права, а тому вони підлягають скасуванню.
При новому розгляді справи суду слід урахувати наведене,
встановити фактичні обставини справи, дійсні права та обв'язки
сторін і, в залежності від встановленого та вимог закону, прийняти
законне та обгрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу приватного підприємства "Рубикон"
задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Севастополя від 17 жовтня 2006
року та постанову Севастопольського апеляційного господарського
суду від 4 грудня 2006 року у справі №20-4/138 в частині вимог про
витребування майна з чужого незаконного володіння скасувати і
справу в даній частині передати на новий розгляд до суду першої
інстанції в іншому складі суду.
В решті вказані судові рішення залишити без змін.
Головуючий суддя
В.С. Перепічай
Суддя
I.В. Вовк
Суддя
П.А. Гончарук