ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 березня 2007 р.
№ 9/280/06 (18/3-4909/1)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. - головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
ТОВ "Плюс-О.Р."
на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 10.10.2006 р.
у справі
господарського суду Миколаївської області
за позовом
ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль"
до
3-тя особа
ТОВ "Плюс-О.Р."
РВ ФДМУ в Миколаївській області
про
стягнення 8936, 26 грн.,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: не з'явились,
відповідача: не з'явились,
ВСТАНОВИВ :
Рішенням від 22.08.06 господарського суду Миколаївської
області позов задоволено частково. З ТОВ "Плюс-О.Р." на користь
ВАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" стягнуто 8037, 59 грн.
боргу, 208, 73 грн. збитків від інфляції, 122, 67 грн. 3% річних,
102 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно - технічне
забезпечення судового процесу. В інший частині позову відмовлено.
Постановою від 10.10.06 Одеського апеляційного господарського
суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Плюс-О.Р."
звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою і просить їх скасувати з огляду на порушення судом норм
матеріального та процесуального права, а також невірною оцінкою
обставин справи.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Як встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, відповідно до умов договору від 01.04.2002 року №
РОФ-154 оренди нерухомого майна, розташованого за адресою: м.
Миколаїв, вул. Південна,39-А, яке знаходиться на балансі ДП
"Миколаївська ТЕЦ", укладеного між РВ ФДМУ по Миколаївській
області та ТОВ "Плюс-О.Р.", останнє прийняло в строкове платне
користування нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною
площею 534,8 м2. Пунктами 2.1-2.2 договору передбачено, що
передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря
права власності на це майно. Власником майна залишається держава,
а орендар користується ним протягом строку оренди.
Вказаний договір було укладено строком на 1 рік - з
01.04.2002 року до 01.04.2003 року включно. У разі відсутності
заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього Договору
після закінчення строку його чинності протягом одного місяця,
Договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих
умовах, які були передбачені цим Договором, з урахуванням змін у
законодавстві на дату продовження цього Договору (пункти 10.1,
10.6 Договору). Судами встановлено, що заяв сторін про припинення
або зміну договору подано не було, відповідно станом на дату
розгляду справи у суді він був дійсним і обов'язковим для
виконання сторонами.
Відповідно до розд. 3 договору орендна плата визначається на
підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за
оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від
04.10.1995 року № 786 ( 786-95-п ) (786-95-п)
і становить без ПДВ за перший
місяць оренди (квітень) 1 444,05 грн. Орендна плата за кожний
наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за
попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Орендна
плата визначається щомісячно згідно з розрахунком розміру плати за
оренду майна і перераховується орендарем не пізніше 12 числа
місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу
інфляції безпосередньо до державного бюджету - у розмірі 70 %
орендної плати, балансоутримувачу - у розмірі 30 % орендної плати,
розмір якої передбачено додатком № 1 до договору. Орендар
самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного
майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо
до державного бюджету та балансоутримувачу. Орендар щомісячно до
15 числа місяця, наступного за звітним, зобов'язаний надати
орендодавцю платіжні доручення, які підтверджують внесення до
державного бюджету орендної плати на відповідний розділ
держбюджету.
Пунктом 3.7 договору встановлено, що орендна плата,
перерахована до державного бюджету несвоєчасно або не в повному
обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені за
кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ,
діючої на період, за який нараховується пеня, враховуючи розмір
такої ставки, яка є найбільшою, включаючи день сплати.
Відповідно до додатку № 2 25.06.2002 року до договору ТОВ
"Плюс-О.Р." прийняло у РВ ФДМУ по Миколаївській області в строкове
платне користування державне нерухоме майно - вбудовані нежитлові
приміщення загальною площею 534,8 м2, розташовані за адресою: м.
Миколаїв, вул. Південна,39-А, яке знаходиться на балансі ДП
"Миколаївська ТЕЦ", загальна вартість яких дорівнює 240000 грн.,
згідно з експертною оцінкою станом на 31.01.2002 року.
На виконання умов вказаного договору, ВАТ "Миколаївська ТЕЦ"
надало ТОВ "Плюс-О.Р." послуги з оренди нежитлового приміщення, що
підтверджується актами приймання-здачі наданих послуг.
Судами з'ясовано, що ТОВ "Плюс-О.Р." свої зобов'язання за
договором належним чином не виконувало, за період з квітня 2002
року по жовтень 2003 року замість 14219, 16 грн., сплачено лише
6180, 97 грн.
12.05.2005 року ВАТ "Миколаївська ТЕЦ" звернулося до
відповідача з претензією № 09/858 з пропозицією погасити
заборгованість в сумі 8 739,42 грн., з урахуванням, індексу
інфляції, 3 % річних та пені в добровільному порядку
заборгованість, яку було залишено без відповіді.
Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до
господарського суду з позовом у даній справі.
Згідно з п. 1 ст. 193 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суб'єкти
господарювання та інші учасники господарських відносин повинні
виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до
закону, інших правових актів, договору, а за відсутності
конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог,
що у певних умовах ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються
відповідні положення Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з
урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно із ст. 283 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
за договором оренди
одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за
плату на певний строк у користування майно для здійснення
господарської діяльності. У користування за договором оренди
передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного
призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у
процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До
відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
з урахуванням особливостей,
передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6).
Відповідно до статті 759 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
за договором
найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати
наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
суди попередніх інстанцій правомірно послались на п 2 ст. 193 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, згідно якого кожна сторона повинна вжити усіх
заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання,
враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення
загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою
для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом,
іншими законами або договором. Відповідно до статті 526 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, зобов'язання має виконуватися належним
чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу
( 435-15 ) (435-15)
та інших актів цивільного законодавства, а за
відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового
обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на
вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції та 3 % річних за весь час
прострочення.
Отже, з врахуванням встановленого судами факту неналежного
виконання ТОВ "Плюс-О.Р." своїх зобов'язань за договором оренди -
несвоєчасної та не в повному обсязі сплати орендної плати, суди
дійшли обгрунтованого висновку про стягнення заборгованості за
період з квітня 2002 року по жовтень 2003 року в розмірі 8 368,99
грн., з урахуванням, індексу інфляції, 3 % річних.
В той же час, судами обгрунтовано з врахуванням положень ч. 1
статті 223 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, п. 1 ч. 2 статті 258 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
відмовлено в частині стягнення пені у зв'язку із
спливом строків позовної давності.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського
суду України вважає, що судові рішення прийнято при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави
для його скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 10.10.2006 р. Одеського апеляційного
господарського суду у справі № 9/280/06 залишити без змін.
Головуючий В. Божок
Судді Т.Костенко
Г.Коробенко