ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
- ПОСТАНОВА-
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 р.
№ 31/239-06-7523
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя
-Муравйов О. В.
судді
-Фролова Г. М.
-Коробенко Г. П.
розглянувши
касаційну скаргу
-Управління екологічної безпеки Одеської міської ради
на постанову
-Одеського апеляційного господарського суду від 21.12.2006
року
по справі
-№ 31/239-06-7523 Господарського суду Одеської області
за позовом
-Управління екологічної безпеки Одеської міської ради
до
-Товариства з обмеженою відповідальністю "Бласт ЛТД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на
стороні позивача
-Контрольно-ревізійне управління в Одеській області
про
-стягнення 2376884,59 грн. та зобов'язання завершити
реконструкцію ставків
За участю представників сторін:
від позивача:
-Тарасишина О. М. -дов. № 531/104 від 06.06.06
від відповідача:
-Гусаров О. Л. -дові. № 18/вхс від 20.03.07
від третьої особи:
-не з'явився
- Ухвалою Вищого господарського суду України від 16.02.2007 року
касаційна скарга Управління екологічної безпеки Одеської міської
ради була прийнята до провадження колегією суддів у складі:
Муравйов О. В. (головуючий), Полянський А. Г., Фролова Г. М., її
розгляд призначений на 20.03.2007 року.
-У зв'язку з відпусткою судді Полянського А. Г.
розпорядженням Заступника Голови Вищого господарського суду
України від 19.03.2007 р. для розгляду касаційної скарги по справі
№ 31/239-06-7523 утворена колегія суддів у наступному складі:
Муравйов О. В. (головуючий), Фролова Г. М., Коробенко Г. П.
-Відводів складу суду не заявлено.
-Представники третьої особи в судове засідання не з'-явилися,
що не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними
матеріалами.
- Як вбачається з матеріалів справи, Управління екологічної
безпеки Одеської міської ради звернулось до Господарського суду
Одеської області з позовом про стягнення з відповідача Товариства
з обмеженою відповідальністю "Бласт ЛТД" 1733880 грн. у зв'язку із
завищенням вартості робіт та 643004,59 грн. неустойки, що разом
становить 2376884,59 грн.
-Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.10.2006
року по справі № 31/239-06-7523 (суддя Лєсогоров В. М.), залишеним
без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від
21.12.2006 року по справі №31/239-06-7523 (головуючий суддя
Пироговський В. Т., судді Картере В. I., Жеков В. I.) в
задоволенні позову відмовлено у зв'-язку з недоведеністю позовних
вимог.
-Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського
суду та рішенням суду першої інстанції, позивач Управління
екологічної безпеки Одеської міської ради звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
зазначені рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення,
яким позов задовольнити. Касаційна скарга мотивована порушенням
норм матеріального та процесуального права.
-Представник відповідача в судовому засіданні касаційної
інстанції проти вимог та доводів заявника заперечив, просив
залишити рішення та постанову без змін.
-Представник третьої особи в судове засідання не з'-явився,
хоча про дату, час та місце розгляду касаційної скарги
повідомлений заздалегідь належним чином.
-Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши
суддю-доповідача, пояснення представників сторін, проаналізувавши
на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
наступного висновку.
-Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між
позивачем та відповідачем укладений договір будівельного підряду
від 22.06.2004 року № 82а. Предметом договору є реконструкція
ставків парку Перемоги з водопостачання та водовідведення. Згідно
з п. 3.1 договору загальна вартість робіт з урахуванням матеріалів
та устаткування становить 5997000 грн. Сторони передбачили
договором (п. 3.2) можливість змін вартості робіт в залежності від
рівня цін на матеріальні ресурси. Згідно з п. 3.5 договору позивач
повинен був сплатити на користь відповідача 1799100 грн. авансу,
відповідно до п. 3.8 договору розрахунки проводяться за виконані
роботи на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2 і згідно з
графіком фінансування. Розділом 4 договору передбачалося право
відповідача залучати субпідрядні будівельні, монтажні та інші
організації. Відповідно до п. 8.1 договору він діє до повного
виконання зобов'-язань сторонами, але не пізніше 31.12.2004 року.
-Додатковими угодами від 24.12.2004р., 30.03.2005р. та
14.09.2005р. продовжено строк завершення робіт до 31.03.2005р.,
30.09.2005 року та 31.12.2005 року відповідно.
-Додатковою угодою від 14.09.2005 року досягнута згода про
проведення перерахунку зведеного кошторису. 25.10.2005 року
сторонами затверджено зведений кошторисний розрахунок вартості
будівництва станом на 01.08.2005 року, яким загальна сума коштів,
яка підлягає сплаті позивачем, становить 9402368 грн.
-Також судами встановлено, що позивачем на виконання умов договору
на користь відповідача перераховано 9349758,2 грн., з яких 1799100
грн. авансу, 4170862 грн. згідно актів виконаних робіт та
3349758,2 грн. на підставі рішення суду.
-Суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної
інстанцій правильно визначена правова природа договору як договір
підряду, і вірно застосовані до спірних правовідносин норми глави
61 "Підряд" Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, зокрема, ст.ст.
837, 843, 844 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
-Проаналізувавши наявні в справі докази, серед яких акти виконаних
робіт, довідки про вартість виконаних робіт, суди дійшли висновку
про те, що відповідачем зобов'-язання за договором виконані
належним чином. Доказів завищення вартості виконаних робіт
позивачем суду не надано. При цьому акт Контрольно-ревізійного
відділу у м. Одесі відхилений судами як доказ, оскільки зазначений
акт не враховує всіх обставин справи, зокрема, довідки про
вартість виконаних робіт за листопад 2005 року. Крім того, суд
апеляційної інстанції вірно зазначив, що акт
контрольно-ревізійного відділу не визначений законодавством як
безумовний доказ. В зазначеному акті не наведено даних щодо
контрольних обмірів та обстежень.
-Суд касаційної інстанції вважає, що при оцінці зазначеного акта
контрольно-ревізійного відділу як доказу у справі суди першої та
апеляційної інстанцій надали йому оцінку і мотивовано відхилили,
не допустивши при цьому порушень приписів ст.ст. 32, 33, 34 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
. В касаційній скарзі позивач не зазначає, що
при оцінці акта контрольно-ревізійного відділу як доказу судом
першої та апеляційної інстанції були допущені порушення норм
процесуального права. Посилання позивача на п. 3.29, 3.33.7, 4.31
наказу Головного контрольно-ревізійного управління України про
затвердження Iнструкції про порядок проведення ревізій і перевірок
державною контрольно-ревізійною службою в Україні № 497/2301 від
24.10.1997 року, яка була чинною на момент проведення перевірки,
не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції
про недоведеність факту порушення зобов'язань відповідачем. Так,
як зазначає позивач в касаційній скарзі, зазначена Iнструкція
містить вимоги щодо обов'язковості вказівок перевіряючих для
керівників організацій, які перевіряються або вищестоящої. Отже,
акт контрольно-ревізійного відділу є підставою для вчинення
відповідних процесуальних дій посадовою особою, зокрема,
пред'-явлення позову, однак не позбавляє її процесуального
обов'-язку довести свої вимоги належними та допустимими доказами.
Висновок місцевого та апеляційного суду про виконання робіт
відповідачем зроблений на підставі наданих позивачем первинних
документів, які і є допустимими доказами на підтвердження обставин
про виконання підрядних робіт.
-Відповідно до ч. 2 ст. 111-5- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
-Виходячи з викладеного, суд касаційної інстанції не вправі
переоцінювати акт контрольно-ревізійного відділу як доказ у
справі, давати викладеним в ньому обставинам іншу оцінку та
спростовувати висновок місцевого та апеляційного господарського
суду, який зроблений на підставі оцінки наявних в справі доказів.
-Оскільки судами зроблений висновок про недоведеність доводів
позивача про невиконання умов договору, про завищення вартості
виконаних робіт, рішення про відмову в позові про стягнення
неустойки та вартості завищених робіт є правомірним.
-Що стосується позовної вимоги про зобов'-язання відповідача
звершити реконструкцію ставків, то в задоволені цієї вимоги також
вірно відмовлено, виходячи з встановлених судами обставин справи.
Суди вірно зазначили, що ця вимога носить абстрактний характер. В
порушення п. 5 ч. 2 ст. 54 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
в позовній
заяві не наведено обставин, на яких грунтується зазначена вимога.
Так, в позові не зазначено, які саме роботи залишилися
невиконаними. Посилання на усні пояснення в судовому засіданні
відхиляються судом касаційної інстанції, оскільки за змістом ст.
22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач до прийняття рішення у справі
має право змінити підставу позовних вимог, що повинно бути
оформлено відповідним процесуальним документом. Усні пояснення
представника позивача в судовому засіданні дійсно можуть бути
доказом по справі, але такі докази повинні надаватися на
підтвердження обставин справи. Незазначення в позові обставин
справи виключає надання доказів на їх підтвердження (ч. 1 ст. 34
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
).
-Згідно із приписами ст. 59, 96 та 111-2- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
надання відзиву на позовну заяву, апеляційну та касаційну скаргу
відповідно є правом сторони, а не її обов'язком. Тому відсутність
відзивів в матеріалах справи не перешкоджає розгляду справи, і не
є порушенням норм процесуального права, як про це помилково
стверджує позивач в касаційній скарзі.
-За таких обставин доводи заявника касаційної скарги про порушення
судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального
законодавства в цій частині є безпідставними.
-Також відхиляються доводи заявника про те, що оскарженими
рішеннями вирішені питання про права та обов'-язки осіб, які не
були залучені до участі у справі, зокрема, Одеської міської ради.
Предметом спору по справі було виконання договору, сторонами в
якому є сторони по справі. Оскарженими судовими рішеннями не
встановлено жодних зобов'-язань для осіб, які не були залучені до
участі у справі, в тому числі для Одеської міської ради.
-Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції відхиляє наведені
в касаційній скарзі підстави скасування рішення та постанови.
Оскільки при оцінці наявних в справі доказів обставини справи були
встановлені з достатньою повнотою для вирішення спору, виходячи з
встановлених обставин норми матеріального права застосовані вірно,
підстав для скасування або зміни рішення місцевого та постанови
апеляційного господарських судів немає.
-За таких обставин касаційна скарга задоволенню не підлягає.
-Судові витрати, пов'-язані з розглядом касаційної скарги,
відповідно до приписів ст. 49, 111-5- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
покладаються на заявника касаційної скарги.
-Керуючись ст.ст. 111-5-, 111-7-, 111-9-,
111-11 -Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
колегія суддів, -
-П О С Т А Н О В И Л А:
-Касаційну скаргу Управління екологічної безпеки Одеської міської
ради залишити без задоволення.
-Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
21.12.2006 року по справі № 31/239-06-7523 залишити без змін.
-Головуючий суддя
-О. В. Муравйов
-Судді
-Г. М. Фролова
-Г. П. Коробенко
-