Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді  Плюшка I.А.

суддів  Ковтонюк Л.В., Козир Т.П.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу  Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка"

на ухвалу  господарського суду Луганської області від 05.09.2006 року

у справі  № 15/66пн

за позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка";

третя особа на стороні позивача яка не заявляє самостійних

вимог  Фізична особа-підприємець ОСОБА_1

до  1. Закритого акціонерного товариства комерційного Банку "ПриватБанк" в особі Луганської філії;

2. Відділу Державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстицій;

про  звільнення з під арешту грошових коштів

за участю представників сторін

-  позивача -не з'явилися;

-  відповідача - 1. ЗАТ "ПриватБанк" в особі Луганської філії Лобач О.Т.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін у справі,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Луганської області від 5 вересня 2006 року у справі №15/66пн (суддя Корнієнко В.В.) було відхилено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" на дії та бездіяльність Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська.

Не погоджуючись з прийнятим у справі №15/66пн процесуальним актом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" (Скаржник) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить скасувати зазначену ухвалу господарського суду Луганської області від 05.09.2006 року.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши оскаржуване судове рішення на предмет дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті останнього, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанції.

При постановленні оскаржуваної ухвали суд першої інстанції виходив з того, що позивач (боржник) звернувся до господарського суду зі скаргою на дії та бездіяльність Державної виконавчої служби у Ленінському районі м. Луганська по виконанню ухвали господарського суду Луганської області від 07.03.2006 року по справі №15/66 пн. Відповідною ухвалою провадження у справі було припинено та з позивача на користь Державного бюджету України були стягнуті грошові кошти (державне мито) в сумі 136 грн. та видано наказ від 07.03.2006 року №15/66пн. Постановами ДВС від 05.07.2006 року на грошові кошти боржника в сумі 165,80 грн. в Луганській філії АКБ "ПриватБанк" та ЛД АТ "Iндекс-банк" був накладений арешт.

Не погоджуючись з відповідними діями ДВС щодо накладення арешту та стягнення 165,80 грн., Скаржник звернувся з скаргою на дії ДВС з посиланням на їх неправомірність.

При постановленні оскаржуваної ухвали господарський суд Луганської області встановив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2006 року була надіслана боржнику простою кореспонденцією по пошті, що підтверджується супровідним листом ДВС від 14.04.2006 року та Журналом реєстрації вихідної кореспонденції. Судом першої інстанції також встановлено, що 21.04.2006 року ДВС було винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 13.60 грн., а 05.07.2006 року ДВС було винесена постанова про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій у сумі 16,20 грн (згідно калькуляції). Господарським судом Луганської області при постановленні оскаржуваної ухвали було також встановлено, що в зв'язку з невиконанням боржником наказу господарського суду в добровільному порядку, Державною виконавчою службою у Ленінському районі м. Луганська05.07.2006 року було винесено три постанови про арешт коштів боржника №6-335, про накладення арешту на рахунки боржника на суму 165,80 грн. у філії ЛД АТ "Iндекс-банк" та ЛФ АКБ "ПриватБанк". Господарським судом Луганської області також встановлено, що 10.08.2006 року ЛФ АКБ "ПриватБанк" було перераховано на депозитний рахунок ДВС грошові кошти в сумі 165,80 грн., з яких 136 грн. було перераховано ДВС до Державного бюджету України, та стягнуто 16,20 грн витрат на виконавче провадження і виконавчий збір в розмірі 13, 60 грн.

З огляду на встановлені судом першої інстанції фактичні обставини та прийняте рішення по справі, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень норм матеріального права при розгляді справи по першій інстанції та погоджується з мотивами застосування судом першої інстанції норм матеріального права, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Згідно до ч. 4 ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Частиною 2 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) передбачено, що державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів. Згідно ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14)   у разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків від фактично стягненої суми. Відповідно до положень ст. 45 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) з боржника стягуються витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, про що державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Переглянувши оскаржувану ухвалу в касаційному порядку, колегія суддів приходить до висновку щодо повноти встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи, необхідних для правильного застосування норм чинного законодавства, згідно встановленого процесуального порядку та відсутність порушень норм матеріального і процесуального права при винесенні ухвали господарського  суду Луганської області від 05.09.2006р у справі №15/66пн, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваної ухвали колегією суддів не вбачається.

Відповідно до вищевикладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,- 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1.  Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Донбаспромпоставка" залишити без задоволення.

2.  Ухвалу господарського суду Луганської області від 5 вересня 2006

року зі справи №15/66пн залишити без змін.