-
-ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
-IМЕНЕМ УКРАЇНИ
-
- 20 березня 2007 р.
-№ 2-7/16282-2006
-Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
-головуючий суддя
Муравйов О. В.
-судді
Фролова Г. М.
Коробенко Г. П.
-розглянувши
-касаційну скаргу
Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі
Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"
-на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.01.2007 року
-по справі
№ 2-7/16282-2006 Господарського суду Автономної Республіки
Крим
-за позовом
Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі
Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"
-до
Управління охорони здоров'я Феодосійської міської ради
-третя особа
Феодосійська міська рада
-про
стягнення 1030220,84 грн.
-За участю представників сторін:
-від позивача:
Аркатова В. В. -дов. від 15.01.07
-від відповідача:
Білик П. М. -дов. № 347 від 15.03.07
-від третьої особи:
не з'явився
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.02.2007
року касаційна скарга Орендного підприємства
"Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного
підприємства "Кримтеплокомуненерго" була прийнята до провадження
колегією суддів у складі: Муравйов О. В. (головуючий), Полянський
А. Г., Фролова Г. М., її розгляд призначений на 20.03.2007 року.
У зв'язку з відпусткою судді Полянського А. Г. розпорядження
Заступника Голови Вищого господарського суду України від
19.03.2007 р. для розгляду касаційної скарги по справі №
2-7/16282-2006 утворена колегія суддів у наступному складі:
Муравйов О. В. (головуючий), Фролова Г. М., Коробенко Г. П.
Відводів складу суду не заявлено.
Представники третьої особи в судове засідання не з'явилися,
що не перешкоджає розгляду касаційної скарги за наявними
матеріалами.
Як вбачається з матеріалів справи, Орендного підприємства
"Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії орендного
підприємства "Кримтеплокомуненерго" звернулось до Господарського
суду Автономної Республіки Крим з позовом про стягнення з
відповідача Управління охорони здоров'я Феодосійської міської ради
з позовом про стягнення 1030220,84 грн., в тому числі 933445,89
грн. заборгованості за договором, 51101,2 грн. пені, 27379,4 грн.
інфляційних та 9204,35 грн. р 3% річних. Позовні вимоги
обгрунтовані тим, що відповідач не виконує належним чином
обов'язок по оплаті наданих позивачем послуг по опалюванню
закладів охорони здоров'я.
Рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від
13.11.2006 року по справі № 2-7/16282-2006 (суддя Дворний I. I.)
позов задоволено, стягнуто з відповідача Управління охорони
здоров'я Феодосійської міської ради на користь позивача
Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"
933445,89 грн. основного боргу за договором, 51101,2 грн. пені,
27379,4 грн. інфляційних збитків, 8294,35 грн. 3% річних, 10202,
21 грн. державного мита та 118 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 24.01.2007 року по справі № 2-7/16282-2006 (головуючий суддя
Плут В. М., судді Горошко Н. П., Сотула В. В.) апеляційна скарга
Управління охорони здоров'я Феодосійської міської ради задоволена,
рішення місцевого суду скасоване, у задоволенні позову орендного
підприємства "Кримтеплокомуненерго" в особі Феодосійської філії
відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського
суду, позивач Орендне підприємство ""Кримтеплокомуненерго" в особі
Феодосійської філії орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго"
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову апеляційної інстанції скасувати,
рішення місцевого суду залишити без змін. Касаційна скарга
мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача в судовому засіданні касаційної
інстанції проти вимог та доводів заявника заперечив, просив
залишити постанову апеляційного господарського суду без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу та доповнення до
неї, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла наступного висновку.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що між
позивачем та міським територіальним медичним об'єднанням м.
Феодосія, правонаступником якого є відповідач, 28.11.2001 року
укладений договір про постачання теплової енергії у вигляді
гарячої води за № 96, за умовами якого позивач був зобов'язаний
постачати на об'єкти -приміщення закладів охорони здоров'я згідно
Переліку теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних
обсягах, а відповідач як споживач -оплачувати її за діючими
тарифами в порядку і строки, передбачені договором.
01.12.2004 року між позивачем (Теплопостачальна організація),
відповідачем (Платник) та закладами охорони здоров'я (Споживачі)
були укладені трьохсторонні договори про постачання теплової
енергії, за якими позивач зобов'язувався постачати Споживачам
теплову енергію у вигляді гарячої води в необхідних обсягах,
Споживачі -прийняти та розподілити її, а відповідач
(Платник) -оплатити її за діючими тарифами в порядку і строки,
передбачені договором.
Судами встановлено, що позивач за період з січня 2004 року по
серпень 2006 року надавав послуги з постачання теплової енергії
споживачам. За розрахунками позивача вартість наданих послуг
становить 1407837,74 грн. Відповідач не погоджується із сумою
заборгованості, виходячи із застосованих позивачем тарифів.
При визначенні вартості наданої споживачам теплової енергії
позивач користувався наказами Орендного підприємства
"Кримтеплокомуненерго"№ 172, № 105, № 31-а, № 56 та № 88.
Суд апеляційної інстанції визнав таке нарахування неправомірним,
посилаючись на приписи ст. 31 Закону України "Про
житлово-комунальні послуги" ( 1875-15 ) (1875-15)
, відповідно до якої
ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги повинні бути затверджені
органами місцевого самоврядування за поданням
виконавців/виробників в розмірі економічно обгрунтованих витрат на
їх виробництво.
Також суд апеляційної інстанції визнав неправомірним посилання
суду першої інстанції на постанову Ради Міністрів Автономної
Республіки Крим № 277 від 22.08.2000 року "Про тарифи на
житлово-комунальні послуги", згідно з якою позивач як
енергопостачальна організація мав право здійснювати відпуск
теплової енергії споживачам (крім населення) за тарифами,
сформованими самостійно, виходячи з економічно обгрунтованої
собівартості та граничного рівня рентабельності в розмірі 10% від
собівартості з урахуванням ПДВ по встановленій ставці. При цьому
суд апеляційної інстанції виходив з приписів пп.. "а"п. 2 ст. 28
Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"
( 280/97-ВР ) (280/97-ВР)
.
Відмовляючи в позові, апеляційний господарський суд зробив
висновок про те, що позивач всупереч ч. 1 ст. 34 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не надав належних доказів на підтвердження позовних
вимог, якими, на думку апеляційного господарського суду, може бути
відповідне рішення про затвердження тарифів, якими користувався
позивач при наданні відповідачеві послуг з теплопостачання за
договорами від 01.12.2004 року. При цьому апеляційний
господарський суд робить висновок, що відповідач здійснив
розрахунки за отриману теплову енергію за період з 2004 по 2006
рік, виходячи із затверджених Радою Міністрів Автономної
Республіки Крим тарифів.
Суд касаційної інстанції вважає, що постанова апеляційного
господарського суду підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
Як вбачається з позовної заяви та встановлених судами першої і
апеляційної інстанції обставин, позивач заявив вимогу про
стягнення заборгованості, яка за його розрахунками утворилася з
січня 2004 року по серпень 2006 року. Відмовляючи в позові у
зв'язку з недоведеністю, суд апеляційної інстанції посилається на
затвердження тарифів, якими користувався позивач при наданні
відповідачеві послуг за договорами від 01.12.2004 року. При цьому
поза увагою апеляційного господарського суду залишилися вимоги про
стягнення суми заборгованості, які передували укладенню договорів
від 01.12.2004 року і виникли на при виконанні договору від
28.11.2001 року. Зазначене свідчить про неповноту встановлення
обставин справи і є порушенням вимог ст. 43 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Також судом апеляційної інстанції не наведено жодних мотивів
відхилення позовних вимог про стягнення 3% річних, пені та
інфляції.
Суд касаційної інстанції погоджується з твердженням заявника
касаційної скарги про те, що Закон України "Про житлово-комунальні
послуги"набрав ( 1875-15 ) (1875-15)
чинності після оприлюднення (30.07.2004
року), що виключає застосування його приписів до відносин, які
склалися раніше.
Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
погодження ціни в
договорі є обов'язковим. Отже, для правильного вирішення цього
спору суду слід встановити, які саме тарифи повинні
застосовуватися сторонами під час виконання спірних договорів за
період з січня 2004 року по серпень 2006 року. Відсутність
домовленості щодо тарифів згідно приписів ст. 180 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
може свідчити про неукладеність договору.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що
постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню у
зв'язку з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим, суд касаційної інстанції не погоджується з вимогою
заявника про залишення без змін рішення місцевого господарського
суду, яким задоволенні позовні вимоги повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з доведеності
правильності застосування тарифів позивачем. При цьому місцевий
суд посилався на аудиторський висновок № 2.2/3-42 від 06.05.2005
року, зазначаючи, що відповідач та третя особа не надало доказів
зворотного.
Відповідно до ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона повинна
довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх
вимог чи заперечень.
Статтею 32 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначені докази, які
використовуються в господарському процесі. Серед цих доказів
аудиторський висновок відсутній. Разом з тим, ст. 41 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
передбачає проведення судової експертизи в разі
необхідності роз'яснення питань, які потребують спеціальних знань.
Отже, висновок місцевого суду про обгрунтованість застосованих
позивачем тарифів з посиланням на аудиторський висновок є
передчасним, зробленим в порушення вимог ст. 32, 34, 41 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Оскільки рішення місцевого суду також прийняте з порушенням норм
процесуального права, воно також підлягає скасуванню.
За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід врахувати
вищевикладене, вжити заходів для повного та всебічного
встановлення всіх обставин справи на підставі належних та
допустимих доказів, застосувати відповідні норми матеріального
права до спірних правовідносин і вирішити спір згідно з законом.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А:
Касаційну скаргу Орендного підприємства "Кримтеплокомуненерго" в
особі Феодосійської філії орендного підприємства
"Кримтеплокомуненерго" задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
24.01.2007 року по справі № 2-7/16282-2006 та рішення
Господарського суду Автономної Республіки Крим від 13.11.2006 року
по справі № 2-7/16282-2006 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Автономної
Республіки Крим.
Головуючий суддя
О. В. Муравйов
Судді
Г. М. Фролова
Г. П. Коробенко
-