ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 р.
№ 2-3/9142.1-2006 (2-22/273-2005, 2-22/2234-2004)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів :
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- Олійник О.I.,
відповідача
- Ющенко Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
МПП "Фірма "Баністро"
на постанову
від 07.12.2006 Севастопольського апеляційного господарського
суду
у справі
№2-3/9142.1 -2006
за позовом
МПП "Фірма "Баністро"
до
ВАТ "Крименерго" в особі Ялтинських електричних мереж
про
стягнення 615415 грн. збитків
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду АР Крим від 31.08.2006 (суддя
Соколова I.О.) позов задоволено частково -на підставі ст.1166
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
постановлено стягнути з
відповідача 609115 грн. збитків, завданих позивачу внаслідок
протиправних дій відповідача щодо перенесення високовольтної лінії
електропередач (ВЛ-110 КВ) у грудні 2000 року над місцем
розміщення належного позивачу бетонного вузла РБВ-140, що створило
небезпечні умови для працівників та у зв'язку з чим позивач
змушений був у вересні 2002 року провести демонтаж РБВ-140. В
решті позовних вимог відмовлено у зв'язку з їх необгрунтованістю.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 07.12.2006 (судді: Гончар В.I., Горошко Н.П., Лисенко В.А.)
рішення скасовано, в позові відмовлено з мотивів недоведеності
заподіяння позивачу шкоди внаслідок дій відповідача.
МПП "Фірма "Баністро" в поданій касаційній скарзі просить
постанову скасувати, рішення залишити без змін, посилаючись на
порушення судом норм матеріального і процесуального права, а саме
ст.33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
ст.203 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст.1166, 1167
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
. Зокрема, суд першої
інстанції врахував, що матеріалами справи доведені протиправні дії
відповідача при проведенні реконструкції частини ділянки ВЛ-110 КВ
на землі СП "Джемієт", де знаходилися РБВ та інше обладнання
позивача. Так, внаслідок порушення п.п. 8,9 Правил охорони
електричних мереж та п.22 додатку до цих Правил позивачу були
створені небезпечні умови для роботи та подальшого використання
РБВ за призначенням. Ці допущені відповідачем порушення потягли за
собою заподіяння позивачеві майнової шкоди у вигляді витрат на
будівництво та демонтаж РБВ в сумі 278725 грн. та у вигляді
неодержаних доходів (упущена вигода) за період з 20.12.2000р. по
30.06.2006р. в сумі 330390 грн., що підтверджується наявними у
справі висновками судових експертиз.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на
предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної
інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні
представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга
підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова і рішення
від 31.08.2006 -зміні в частині позовних вимог про стягнення
609115 грн. збитків шляхом задоволення позовних вимог в частині
стягнення 278725 грн. збитків та передачі справи в частині
позовних вимог про стягнення 330390 грн. збитків у вигляді
упущеної вигоди на новий розгляд до господарського суду АР Крим з
наступних підстав.
Скасовуючи первісне рішення про часткове задоволення позову
та приймаючи нове рішення про відмову в позові, апеляційний
господарський суд виходив з того, що:
Як вбачається з матеріалів справи, на період будівництва
"Бізнес центра" та забезпечення будівлі розчином та бетоном
30.11.1993 року позивачем було укладено договір з СП "Джемієт".
Фірма "Баністро" гарантувала відпуск товарного бетону не менш 300
куб.м. в місяць. Договір було укладено на період до завершення
будівництва головного корпусу "Бізнес центра" СП "Джемієт".
Однак, бетонозмішувальна пересувна установка, виробництвом 12
куб.м./год зі змішувачем ємністю 375 літрів СБ-140 заводський №869
Новосибірського заводу будівних машин 30.08.1989 року випуску
(а.с.71, том 1) зі слів позивача для будівництва "Бізнес центра"
не працювала, оскільки будівництво СП "Джемієт" не проводилось.
Крім того, бетонозмішувальна пересувна установка була одразу
ж передана малим приватним підприємством "Баністро" в оренду
приватному підприємству "Фірмі "Болівар". Даний договір оренди
бетонозмішувальної установки був розірваний рішенням арбітражного
суду Автономної Республіки Крим від 17.11.1997 (а.с.114, том 2).
Iнших доказів роботи бетонозмішувальної пересувної установки малим
приватним підприємством "Фірма "Баністро" суду не надано.
Крім того, своїм листом СП "Джемієт" пояснило суду, що
земельної ділянки малому приватному підприємству "Фірма "Баністро"
не надавало, а більш того, неодноразово зверталось до директора
підприємства з вимогою демонтувати РБУ з території СП "Джемієт",
але вказані вимоги позивачем не виконувались протягом 7 років
(а.с.130, том 2).
Також, як вбачається з технічного опису та інструкції по
експлуатації бетонозмішувальної пересувної установки СБ-140А
(а.с.71, том 1) даний об'єкт є пересувним та міг бути переміщений
до будь-якого безпечного для роботи місця.
Апеляційний суд звернув увагу на той факт, що всі зведені
кошторисні розрахунки були надані суду у ксерокопіях, які не були
завірені належним чином.
З матеріалів справи не вбачається наявності необхідної
сукупності складових правопорушення з боку відповідача, які б дали
підстави для покладання на нього відповідальності за збитки,
понесені позивачем.
Проте, колегія не погоджується з висновком суду апеляційної
інстанції про недоведеність позовних вимог в частині стягнення
278725 грн. реальних збитків з огляду на таке.
Згідно зі ст.1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
майнова шкода,
завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим
немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода,
завдана майну фізичної або юридичної особи відшкодовується в
повному обсязі особою, яка її завдала.
При цьому діянні заподіювача шкоди має містити всі ознаки,
передбачені ст.1166 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а саме:
1) воно повинно заподіювати шкоду,
2) бути протиправним,
3) причинно пов'язаним зі шкодою,
4) винним.
Тому для застосування позадоговірної відповідальності
потрібна наявність усіх елементів складу цивільного
правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є
встановлення причинного зв'язку між протиправними діями чи
бездіяльністю заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід
довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є
причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком
такої протиправної поведінки.
Згідно пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від
27 березня 1992 року №6 ( v0006700-92 ) (v0006700-92)
із наступними змінами "Про
практику розгляду судами цивільних справ за позовами про
відшкодування шкоди", розглядаючи позови про відшкодування шкоди,
суди повинні мати на увазі, що відповідно до статті 440 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
шкода, заподіяна майну юридичної особи, підлягає
відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови,
що між її діями та шкодою є безпосередній причинний зв'язок.
Наведеної судової практики також дотримується Верховний Суд
України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у
справах про відшкодування шкоди (постанови ВСУ від 06.06.2006 у
справі №10/360-15/4141, від 30.05.2006 у справі №42/266-6/492).
Згідно з ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
збитками є :
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або
пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить
зробити для відновлення свого порушеного права ;
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних
обставин, якби її право не було порушене .
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвал
господарського суду АР Крим від 26.04.2004 та від 26.04.2005
експертами Кримського ЕТЦ Держнаглядохорони праці України та
Кримського НДI судових експертиз було проведено судові технічну та
будівельно-технічну експертизи, за результатами яких складено
експертні висновки № 01.04.03.2060-04 від 24.06.2004 (а.с.93-96,
том 4) та № 1314 від 25.08.2005 (а.с.14-16, том 4).
Зокрема, з висновку від 24.06.2004 вбачається встановлення
порушень п.п.8, 9 Правил охорони електричних мереж після
перенесення в грудні 2000 року відповідачем високовольтної лінії
електропередач ВЛ-110 кВ, внаслідок чого належна позивачу
бетонозмішувальна установка СБ-140А опинилася в охоронній зоні
ВЛ-110 кВ, що створило небезпечні умови для працюючих, а подальша
експлуатація установки стала неможливою і небезпечною.
Експертним висновком від 25.08.2005 встановлено обставини
знаходження станом на грудень 2000р. належного позивачу РБВ та
допоміжного обладнання на земельній ділянці, яка належить СП
"Джемієт" на підставі державного акта на право постійного
користування землею №15 від 25.02.92, а також понесення позивачем
в результаті демонтажу РБВ витрат в сумі 278725 грн.
Судом апеляційної інстанції не спростовано встановлений судом
першої інстанції факт порушення відповідачем п.п. 8, 9 Правил
охорони електричних мереж (затверджені постановою Кабінету
Міністрів України від 04.03.97 №209 ( 209-97-п ) (209-97-п)
) шляхом вчинення
у грудні 2000 року неправомірних дій щодо перенесення
високовольтної лінії електропередач, внаслідок чого належна
позивачу бетонозмішувальна установка опинилася в охоронній зоні
ВЛ-110 кВ, що створило небезпечні умови для працюючих,
неможливість подальшої експлуатації установки в таких умовах та в
зв'язку з чим позивач вимушений був демонтувати РБВ у вересні 2002
року.
Таким чином, апеляційним судом не спростовано факт завдання
позивачу реальних збитків в сумі 278725 грн. внаслідок вимушеного
демонтажу належної позивачу бетонозмішувальної установки з вини
відповідача, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови
в цій частині позовних вимог та їх задоволення.
Разом з тим, встановлені судом апеляційної інстанції фактичні
обставини щодо відсутності роботи належної позивачу
бетонозмішувальної пересувної установки СБ-140А для потреб
будівництва головного корпусу "Бізнес центра" СП "Джемієт", що
позивачем визнається та щодо недоведеності використання цієї
установки для потреб інших споживачів, переконливо свідчать про
помилковість задоволення судом першої інстанції позовних вимог в
частині стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної
вигоди) в сумі 330390 грн.
Адже, як вбачається з матеріалів справи, позивачем здійснено
розрахунок неодержаного прибутку виходячи з висновків судових
експертиз за період з 20.12.2000р. по 30.06.2006р., проте,
місцевий господарський суд не досліджував наявність чи відсутність
причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та збитками
позивача у вигляді упущеної вигоди.
Окрім того, враховуючи встановлений апеляційним судом той
факт, що бетонозмішувальна установка СБ-140А за своїми технічними
характеристиками є пересувним об'єктом, то безпідставним
визнається включення позивачем до складу збитків суми неодержаних
доходів за період з вересня 2002р. по 30.06.2006 р., оскільки
після демонтажу установки у вересні 2002р. позивач не був
позбавлений можливості розмістити її в іншому безпечному місці та,
використовуючи установку за її цільовим призначенням, проводити
підприємницьку діяльність з метою отримання прибутку.
Проте, суди попередніх інстанцій не з'ясували наявність чи
відсутність причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача у
грудні 2000р. та збитками позивача у вигляді неодержаних доходів
за період з 20.12.2000 р. по вересень 2002р., не розмежували їх
розмір, що є підставою для скасування попередніх судових рішень в
частині позовних вимог про стягнення 330390 грн. збитків у вигляді
неодержаних доходів з передачею справи в цій частині позовних
вимог на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас з врахуванням викладеного вище касаційна інстанція
вважає за необхідне на підставі ст.111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
доручити суду першої
інстанції при новому розгляді справи надати позивачу можливість
згідно зі ст.22 цього Кодексу уточнити розмір позовних вимог в
частині неодержаних доходів (упущеної вигоди).
Зважаючи на вищенаведене, колегія вбачає підстави для
часткового задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.111-5, 111-7-111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу МПП "Фірма "Баністро" задовольнити частково.
Рішення господарського суду АР Крим від 31.08.2006 та
постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
07.12.2006 у справі №2-3/9142.1 -2006 змінити.
Позов в частині стягнення 278725 грн. реальних збитків
задовольнити.
Стягнути з відповідача на користь позивача 278725 грн.
збитків.
Наказ доручити видати господарському суду АР Крим.
Справу в частині позовних вимог про стягнення 330390 грн.
збитків у вигляді упущеної вигоди передати на новий розгляд до
господарського суду АР Крим.
В решті рішення та постанову залишити без змін.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун