ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2007 р.
№ 2-20/14162-2006
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Муравйова О.В. -головуючого Коробенка Г.П. Фролової Г.М.
за участю представників:
позивача
Молчан О.С. -дов. від 10.07.2006 року
відповідача
ОСОБА_1 -дов. від 15.03.2007 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна
фірма "Крим-автодізель-сервіс-2000"
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду
від
12.12.2006 року
у справі
№ 2-20/14162-2006 господарського суду Автономної Республіки
Крим
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна
фірма "Крим-автодізель-сервіс-2000"
до
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2
про
витребування майна з чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
Розпорядженням заступника Голови Вищого господарського суду
України Осетинського А.Й. від 19.03.2007 року, у зв'язку з
перебуванням судді Полянського А.Г. у відпустці, для перегляду в
касаційному порядку справи №2-20/14162-2006, призначеної до
розгляду на 20.03.2007 року, утворено колегію суддів у наступному
складі: головуючий -суддя Муравйов О.В., судді -Коробенко Г.П.,
Фролова Г.М.
У серпні 2006 року Товариство з обмеженою відповідальністю
"Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс-2000" звернулося
до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до
Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 про
зобов'язання відповідача передати позивачу майно, а саме: стенд
для розборки двигуна, вартістю 416, 20 грн., тельфер, вартістю 3
660, 00 грн., зварювальний агрегат УГД 2514, вартістю 572, 00
грн., стенд для перевірки форсунок, вартістю 59, 00 грн.,
установку "Тайфун" для мийки двигуна, вартістю 265, 80 грн.,
станок для шліфування клапану, вартістю 1 190, 06 грн., стенд для
обробки компресорів, вартістю 705, 54 грн., три верстати
слюсарних, вартістю 921, 04 грн., стенд "Моторпал", вартістю 56
706, 00 грн., прес, вартістю 571, 25 грн., зарядно-пусковий
пристрій, вартістю 159, 50 грн., ванну для нагрівання поршнів,
вартістю 156, 54 грн., станок наждачний, вартістю 127, 21 грн.,
комплект адаптований ЯМЗ, вартістю 587, 21 грн., насос
циркулярний, вартістю 127, 35 грн., сотовий телефон
"Sony-Erіcsson", вартістю 1 618, 01 грн., стенд для обкатки
двигунів, вартістю 293, 40 грн., міні-АТС "Panasonіc", вартістю 1
155, 54 грн., кран-балку, вартістю 422, 80 грн., міні-АТС з
телефонами, вартістю 326, 60 грн., шафу металеву, вартістю 106, 40
грн., касовий апарат, вартістю 11, 00 грн., комп'ютер в комплекті,
вартістю 575, 20 грн., комп'ютер в комплекті, вартістю 171, 30
грн., кондиціонер "Samsung", вартістю 437, 00 грн., телефонний
апарат, вартістю 9, 20 грн., глибиномір, вартістю 99, 04 грн.,
гідронасос, вартістю 99, 04 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідно до умов
договору купівлі-продажу від 27.04.2004 року, укладеного між
сторонами у даній справі, позивач продав відповідачу приміщення, в
якому знаходилося спірне майно. Після укладення вказаного вище
договору позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням
повернути майно, яке є його власністю, однак відповідач
добровільно майно не повертає, внаслідок чого керуючись статтею 48
Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, статтями 1212, 1213
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
позивач просить суд
зобов'язати відповідача повернути йому спірне майно.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
02.11.2006 року (суддя: Луцяк М.I.) по справі № 2-20/14162-2006
господарського суду Автономної Республіки Крим, позов задоволено.
Зобов'язано Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичну особу
ОСОБА_2 повернути Товариству з обмеженою відповідальністю
"Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс-2000" майно, а
саме: стенд для розборки двигуна, вартістю 416, 20 грн., тельфер,
вартістю 3 660, 00 грн., зварювальний агрегат УГД 2514, вартістю
572, 00 грн., стенд для перевірки форсунок, вартістю 59, 00 грн.,
установку "Тайфун" для мийки двигуна, вартістю 265, 80 грн.,
станок для шліфування клапану, вартістю 1 190, 06 грн., стенд для
обробки компресорів, вартістю 705, 54 грн., три верстати
слюсарних, вартістю 921, 04 грн., стенд "Моторпал", вартістю 56
706, 00 грн., прес, вартістю 571, 25 грн., зарядно-пусковий
пристрій, вартістю 159, 50 грн., ванну для нагріву поршнів,
вартістю 156, 54 грн., станок наждачний, вартістю 127, 21 грн.,
комплект адаптований ЯМЗ, вартістю 587, 21 грн., насос
циркулярний, вартістю 127, 35 грн., сотовий телефон
"Sony-Erіcsson", вартістю 1 618, 01 грн., стенд для обкатки
двигунів, вартістю 293, 40 грн., міні-АТС "Panasonіc", вартістю 1
155, 54 грн., кран-балку, вартістю 422, 80 грн., міні-АТС з
телефонами, вартістю 326, 60 грн., шафу металеву, вартістю 106, 40
грн., касовий апарат, вартістю 11, 00 грн., комп'ютер в зборі,
вартістю 575, 20 грн., комп'ютер в зборі, вартістю 171, 30 грн.,
кондиціонер "Samsung", вартістю 437, 00 грн., телефонний апарат,
вартістю 9, 20 грн., глибиномір, вартістю 99, 04 грн., гідронасос,
вартістю 99, 04 грн. Стягнуто з Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 на користь Товариства з
обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна фірма
"Крим-автодізель-сервіс-2000" 715, 50 грн. сплаченого державного
мита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Мотивуючи судове рішення господарський суд з посиланням на
статті 316, 317, 387 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті
48, 50 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
зазначає про те,
що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою
повернути майно, яке знаходиться в приміщеннях, які були
орендовані позивачем згідно договору від 07.05.2004 року, однак
дані вимоги залишені відповідачем без задоволення, позовні вимоги
позивача є обгрунтованими і підлягають задоволенню.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.12.2006 року (судді: Сотула В.В. -головуючий, Борисова
Ю.В., Горошко Н.П.) по справі № 2-20/14162-2006 господарського
суду Автономної Республіки Крим рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 02.11.2006 року скасовано.
Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна фірма
"Крим-автодізель-сервіс-2000" у позові про витребування майна з
чужого незаконного володіння відмовлено.
Обгрунтовуючи постанову суду, апеляційний господарський суд
посилається на те, що правовстановлюючі документи на спірне майно
позивачем суду не надано, як і не надано доказів того, що саме
відповідач володіє спірним майном. Крім того, суд зазначає, що
знаходження майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою
його права власності, оскільки баланс підприємства є тільки формою
бухгалтерського обліку визначення складу і вартості майна та
обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату.
Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою
відповідальністю "Виробничо-сервісна фірма
"Крим-автодізель-сервіс-2000" звернулось до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою на постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 12.12.2006 року по справі №
2-20/14162-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим, в
якій просить постанову у справі скасувати, а рішення
господарського суду Автономної Республіки Крим від 02.11.2006 року
по справі № 2-20/14162-2006 господарського суду Автономної
Республіки Крим залишити в силі, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про порушення та неправильне застосування судом норм
матеріального і процесуального права, зокрема, статей 1212, 1213
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, статті 50 Закону України
"Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
, статей 4 -7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
. Зокрема, заявник
зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не в повній мірі
були з'ясовані всі обставини справи та не було повністю досліджено
всі матеріали справи. Судом не звернуто увагу на те, що майно, яке
вимагав повернути позивач, було повернуто відповідачем (крім
устаткування для ремонту паливної системи дизельних
двигунів -"Моторпал", вартістю 56 706,00 грн.) після того, як було
прийнято рішення суду першої інстанції.
Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить
залишити постанову суду без змін, а касаційну скаргу - без
задоволення, посилаючись, зокрема, на те, що позивач не надав
доказів, які б підтверджували, що перелічене позивачем майно
знаходиться у приміщеннях відповідача.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення
представників сторін, присутніх у судовому засіданні,
перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності
юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в
рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення
місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктах 1, 6 постанови
Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені
судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну
оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд
виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи
одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Як встановлено судом першої інстанції, 27.04.2004 року між
Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна фірма
"Крим-автодізель-сервіс 2000" та Суб'єктом підприємницької
діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 укладено договір
купівлі-продажу за НОМЕР_1.
07.05.2004 року між Суб'єктом підприємницької
діяльності -фізичною особою ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою
відповідальністю "Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс
2000" укладено договір оперативної оренди НОМЕР_2, згідно пункту
1.1 якого останнє орендує у Суб'єкта підприємницької
діяльності -фізичної особи ОСОБА_2 приміщення, що розташовані за
адресою: АДРЕСА_1.
У пункті 1.3 договору оренди зазначено, що майно, яке
визначено у пункті 1.1 належить СПД ОСОБА_2 на праві власності
згідно договору купівлі-продажу від 27.04.2004 року.
Судом зазначено, що згідно рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 04.05.2006 року, договір оренди від
07.05.2004 року, який укладено між сторонами по даній справі
розірвано, Товариство з обмеженою відповідальністю
"Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс 2000" виселено з
приміщення за адресою: АДРЕСА_1, стягнено з товариства на користь
підприємця заборгованість по орендній платі у сумі 56595,20 грн.,
987,00 грн. річних, 12026,30 грн. пені та судові витрати, в іншій
частині провадження припинено. Зазначене рішення залишено без змін
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від
21.06.2006 року та Постановою Вищого господарського суду України
від 12.10.2006 року.
Судом також встановлено, що позивач неодноразово звертався до
відповідача з вимогою повернути майно, яке знаходиться в
приміщеннях, які були орендовані позивачем згідно договору від
07.05.2004 року, однак дані вимоги залишені відповідачем без
задоволення.
Задовольняючи позов, суд, керуючись приписами статей 316,
317,
387 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
і статтями 48, 50
Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
, дійшов до висновку, що майно, яке
позивач просить
витребувати, знаходиться в неправомірному володінні
відповідача, тому
він, як його власник, має право вимагати усунення будь-яких
порушень
його абсолютного права, в тому числі має право вимагати
віндикації свого
майна з чужого незаконного володіння особи, що утримує його
без
достатнього правової підстави.
У відповідності до статті 48 Закону України "Про власність"
( 697-12 ) (697-12)
Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям
та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник
може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би ці
порушення і не були поєднані з позбавленням володіння, і
відшкодування завданих цим збитків.
Статтею 50 Закону України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
встановлено, що власник має право вимагати повернення
(віндикації) свого майна з чужого незаконного володіння.
Згідно статті 387 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
власник має право витребувати своє майно від особи, яка
незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
правом власності є право особи на річ (майно), яке
вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від
волі інших осіб.
Особливим видом права власності є право довірчої власності,
яке виникає внаслідок закону або договору управління майном.
Згідно статті 317 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
власникові належать права володіння, користування та
розпоряджання своїм майном.
На зміст права власності не впливають місце проживання
власника та місцезнаходження майна.
При розгляді віндикаційного позову позивач повинний
підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття
майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні
відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для
володіння майном. На підтвердження наявності у позивача
суб'єктивного права на витребуване майно позивач повинен надати
суду відповідні докази.
Доказом того, що витребуване майно є власністю ТОВ
"Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс 2000" суд визнав
довідку підприємства про знаходження спірного майна на балансі по
рахунку 10 "Основні засоби".
Однак, даний висновок суду є помилковим, оскільки знаходження
майна на балансі підприємства не є безспірною ознакою його права
власності, оскільки баланс підприємства є тільки формою
бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та
обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату.
Вищезазначена балансова довідка підтверджує лише ту
обставину, що майно, зазначене у позовній заяві, знаходиться на
балансі позивача.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено, що кожна сторона повинна довести ті
обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і
заперечень.
Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Однак, правовстановлюючі документи на спірне майно позивачем суду не надані.
Відповідно до статті 38 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо надані сторонами докази є недостатніми,
господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та
організацій незалежно від їх участі у справі документи і
матеріали, необхідні для вирішення спору.
Однак, судом першої інстанції не були витребувані у позивача
докази, що підтверджують право власності на майно, зазначене у
позовній заяві.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх
сукупності, керуючись законом.
Враховуючи викладене, висновок суду першої інстанції про те,
що майно яке позивач просить витребувати належить йому на праві
власності та знаходиться в неправомірному володінні відповідача
зроблений при неповному з'ясуванні всіх обставин справи у їх
сукупності.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі
наказу суду від 19.07.2006 року у справі № 2-22/7390-2006
державною виконавчою службою АР Крим ДВС в Київському районі міста
Сімферополя було відкрите виконавче провадження по примусовому
виселенню Товариства з обмеженою відповідальністю
"Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс 2000" з не
житлових приміщень літ. "Ж", № 13, розташованих за адресою
АДРЕСА_1.
Відповідно до частини 2 статті 79 Закону України "Про
виконавче провадження" ( 606-14 ) (606-14)
виселення полягає у звільненні
приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від особи та її
майна.
Згідно частини 4 статті 79 Закону України "Про виконавче
провадження" ( 606-14 ) (606-14)
виселення здійснюється у присутності
понятих з обов'язковим описом майна державним виконавцем.
Акт опису майна від 09.11.2006 року, складений державним
виконавцем, засвідчує яке саме майно знаходилось у приміщеннях
відповідача, та підтверджує факт передачі зазначеного майна
позивачу. Майно, яке позивач вимагає витребувати, у вказаних актах
відсутнє.
З урахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції
дійшов висновку, що наведений доказ спростовує доводи позивача та
висновки суду першої інстанції щодо наявності в приміщеннях
відповідача конкретних речей, з чіткою вказівкою переліку майна
позивача, що знаходилось в орендованих ним приміщеннях.
Однак висновки суду апеляційної інстанції зроблені при
неповному з'ясуванні обставин справи.
Відповідно до статті 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду справи апеляційний
господарський суд за наявними у справі і додатково поданими
доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються
судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду
першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами
апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і
обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному
обсязі.
В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, судом апеляційної інстанції зроблено висновок,
що майно, яке позивач вимагає витребувати, у вказаних актах
відсутнє, без з"ясування всіх обставин справи, зокрема, судом не
звернуто уваги на пункти 5, 6, 8, 10, 34, 36 акта НОМЕР_3 та
пункти додатку до акта опису й арешту майна від 09.11.2006 року.
Представник позивача у судовому засіданні зазначив про те, що
все майно, окрім стенду "Мотерпал" отримано ним після прийняття
рішення судом першої інстанції.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд
апеляційної інстанції виходив з того, що правовстановлюючі
документи на спірне майно позивачем суду не надані. Таким чином,
доказів того, що позивач є власником спірного майна даною стороною
не надано.
Однак відповідно до статті 38 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, якщо надані сторонами докази є
недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від
підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі
документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Однак, судом апеляційної інстанції не були витребувані у
позивача докази, що підтверджують право власності на майно,
зазначене у позовній заяві.
Також судом залишено поза увагою та не надано оцінки
протоколу № 6 загальних зборів учасників (засновників) Товариства
з обмеженою відповідальністю "Виробничо-сервісна фірма
"Крим-автодізель-сервіс-2000" від 30.01.2001 року (а.с.17).
Також суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
виходив з того, що суду не були надані докази того, що саме
відповідач фактично володіє спірним майном.
Однак, судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та не
надано оцінки посиланням відповідача у відзиві на позовну заяву
(а.с.42) та клопотанні про припинення провадження у справі
(а.с.22-22зв.) на те, що відповідач здійснив всі заходи до
примусового звільнення своїх приміщень від майна позивача.
Крім того, судами першої та апеляційної інстанцій не звернуто
уваги на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою
відповідальністю "Виробничо-сервісна фірма
"Крим-автодізель-сервіс-2000" обгрунтовані посиланням на статті
1212 та 1213 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Оскільки, відповідно до частини 2 статті 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція- не
наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність
того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими,
збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також
враховуючи, що господарськими судами порушено вимоги статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо
оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного
розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,
судова колегія дійшла висновку про те, що рішення та постанова
суду підлягають скасуванню, а справа підлягає передачі на новий
розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене,
з'ясувати всі обставини справи, і, в залежності від встановленого
та у відповідності до діючого законодавства, вирішити спір.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Виробничо-сервісна фірма "Крим-автодізель-сервіс-2000"
задовольнити частково.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 12.12.2006 року у справі № 2-20/14162-2006 господарського суду
Автономної Республіки Крим та рішення господарського суду
Автономної Республіки Крим від 02.11.2006 року у справі №
2-20/14162-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Головуючий О. Муравйов
Судді Г. Коробенко
Г. Фролова