420/2355/19 Про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю - 04.08.2021 Прийняття

1. У травні 2019 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову №ОМС-ОД324/939/НП/АВ/СПТД/ФС/37 від 04.04.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у сумі 417 300, 00 грн., прийняту Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ФОП ОСОБА_1 були надані відповідачу за його вимогою усі необхідні пояснення з приводу допуску працівників до роботи, а також копії всіх наявних в позивача документів, які свідчать про належне укладення трудових договорів з працівниками, а також інформація щодо кількості наявних у позивача працівників, тощо. Позивач також вказував, що у направленні на перевірку у порушення ч. 3 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", не зазначені підстави здійснення заходу, перелік яких наведений у п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (295-2017-п) №295.

Позивач наголошував, що саме інспекційне відвідування проводилося відповідачем з порушенням строків, встановлених ч. 4 ст. 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", п.10 Порядку №295, відповідно до яких строк здійснення позапланового заходу не може перевищувати щодо суб`єктів малого підприємництва - двох робочих днів. У направленні на проведення заходу контролю у формі інспекційного відвідування від 12.03.2019 зазначено про проведення інспекційного відвідування з 13 по 27 березня 2019 року.

Також позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням порядку прийняття вказаних постанов. Відповідач повідомленням від 28.03.2019 №02-25/320 надіслав позивачу повідомлення про прийняття рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, згідно якого розгляд справи було призначено на 04.04.2019. До повідомлення було додане рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу ОМС-ОД 324/939/НП/АВ/ІП/37 від 28.03.2019. Згідно вказаного рішення вирішено розглянути справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України. Натомість оскаржувана постанова була прийнята на підставі абз.7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України. Зазначена норма передбачає відповідальність за інше правопорушення.

Крім вказаного, позивач зазначав, що відповідно до п.3 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509 (509-2013-п) (далі Порядок №509), уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Відповідач такого рішення не приймав щодо розгляду справи порушення законодавства про працю, передбаченого абз. 7 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 25.09.2019 позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував постанову №ОМС-ОД324/939/НП/АВ/СПТД/ФС/37 від 04.04.2019 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами у сумі 417 300,00 грн., прийняту Департаментом аналітики та контролю Одеської міської ради.

4. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 залишено без змін.

5. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що дослідивши наказ на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 №61-п від 11.03.2019 та видане на його підставі направлення від 12.03.2019, встановлено, що вони не відповідають вимогам Закону, зокрема у зв`язку з відсутністю зазначення підстав прийняття рішення про здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 . Ні в наказі, ні в направленні підстави не наведені. Враховуючи вказані обставини, суди вважали, що підстави, передбачені законом для здійснення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 у відповідача були відсутні, а наказ виданий протиправно. Відповідно не можуть бути законними та правомірними прийняті під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 рішення. Також дослідивши надані сторонами докази суди дійшли висновку про обґрунтованість тверджень позивача щодо порушення строків здійснення перевірки відносно ФОП ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. 20.01.2020 на адресу Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.09.2019 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019, в якій скаржник просить скасувати вказані рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

7. В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на неповне з`ясування судами обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків судів обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму матеріального права, а саме ч.1-4 ст. 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V (877-16) ), не враховано особливостей, визначених п.п.3 п. 5 Порядку №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", що ратифікована Законом України від 08.09.2004 №1985-ІV (1985-15) .

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. 20.01.2020 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано вказану касаційну скаргу.

9. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.01.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стеценко С.Г., судді Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.

10. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради.

11. Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 04.08.2021.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

12. Як встановлено судами попередніх інстанції, 11.03.2019 відповідачем виданий наказ №61-п "Про здійснення інспекційного відвідування", відповідно до якого наказано головним спеціалістам Департаменту Бушкову Р.А. та Сичеву А.В. з 13.03.2019 по 27.03.2019 здійснити позаплановий захід державного контролю за додержанням законодавства про працю у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Предметом заходу державного контрою є додержання вимог законодавства про працю, зокрема фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

13. 12.03.2019 відповідачем видані направлення на проведення заходу контролю у формі інспекційного відвідування із предметом заходу додержання вимог законодавства про працю, зокрема фактичного допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту) відносно ФОП ОСОБА_1 . Направлення дійсне з 13.03.2019 по 27.03.2019.

14. 13.03.2019 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування від 13.03.2019 №ОМС-ОД324/939/НП/37 у зв`язку із створенням перешкод у діяльності інспектора праці, з відміткою причини: ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування; строк проведення інспекційного відвідування зупинено до 22.03.2019.

15. 13.03.2019 позивачу надана вимога №ОМС-ОД324/939/ПД/37 про надання/ поновлення документів, згідно з якою ФОП ОСОБА_1 зобов`язаний надати до 11 год. 00 хв. 15.03.2019 документи, серед яких завірені належним чином копії заяв про прийняття на роботу, паспортів та ідентифікаційних кодів працівників, завірена належним чином копія графіку роботи (змінності). 14.03.2019 та 19.03.2019 позивачем було надано копії трудових договорів, копії наказів про прийняття на роботу та повідомлення ДФС про прийняття на роботу.

16. 22.03.2019 складено акт про неможливість проведення інспекційного відвідування №ОМС-ОД324/939/НП/37 у зв`язку із створенням перешкод у діяльності інспектора праці, із зазначенням іншої причини: ненадання для ознайомлення книг, реєстрів та документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію/відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів (необхідне підкреслити): а саме ненадання документів, які вказані у вимозі про надання документів за №ОМС-ОД324/939/ПД/37 від 13.03.2019: завірені належним чином копії заяв про прийняття працівників на роботу, копії паспортів та кодів на працівників (що підтверджують особу працівників), копія графіку роботи (змінності). Строк надання зазначених документів було зазначено до 11 год. 00 хв. 15.03.2019. Вказана вимога щодо надання інформації необхідної для проведення інспекційного відвідування не була виконана у повному обсязі, а саме не виконані пункти вимоги: 4,8.

17. Також, 22.03.2019 складено акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ОМС-ОД324/939/НП/АВ/37 із зазначенням початку проведення перевірки 13.03.2019, завершення 22.03.2019 та із зазначенням в описі стану додержання вимог законодавства та виявлених порушень ненадання позивачем всіх документів (завірені належним чином копії заяв про прийняття на роботу, паспортів та ідентифікаційних кодів працівників, завірена належним чином копія графіку роботи), чим нею створено перешкоду діяльності інспектора праці.

18. Позивач подав заперечення на вказаний акт, та отримав відповідь про те, що зазначені ним обставини та пояснення є хибними та такими, що не підлягають врахуванню.

19. 28.03.2019 Департаментом прийняте рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу, згідно з яким в.о. Департаменту розглянувши акт інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю №ОМС-ОД324/939/НП/АВ/37 від 22.03.2019 року, встановив, що ФОП ОСОБА_1 створено обставини, які унеможливлюють проведення інспекційного відвідування, посадова особа вирішила розглянути справу про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, передбаченого абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпПУ.

20. 04.04.2019 прийнята постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ОМС-ОД324/939/НП/АВ/СПТД/ФС/37, якою на ФОП ОСОБА_1 на підставі абз.7 ч.2 ст. 265 КЗпПУ накладений штраф у розмірі 417 300,00 гривень.

21. Не погоджуючись з прийнятою постановою відповідача, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

23. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Повноваження відповідача у спірних правовідносинах регулювались Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (877-16) (далі - Закон №877-V (877-16) ), Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" (280/97-ВР) від 01.05. 1997 №280/97-ВР (далі - Закон України №280/97-ВР (280/97-ВР) ), Кодексу законів про працю України (322-08) (далі - КЗпП України (322-08) ), Порядком №295 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Порядок №295).

25. Зокрема, частиною 3 статті 34 Закону України №280/97-ВР встановлено, що до відання виконавчих органів міських рад міст обласного значення та об`єднаних територіальних громад, крім повноважень, визначених пунктом "б" частини першої цієї статті, належать: 1) здійснення на відповідних територіях контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством; 2) накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення у порядку, встановленому законодавством.

26. Згідно абзацу другого та третього статті 1 Закону України №877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища; заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

27. Загальні вимоги до здійснення державного нагляду (контролю) визначено статтею 4 Закону №877-V, відповідно до частин 1, 4 якої державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

28. Частиною 4 статті 2 цього Закону передбачено, що заходи контролю здійснюються, серед іншого, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

29. Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а дійшла висновку, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 877-V повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є КЗпП України (322-08) , зокрема, Глава XVIII "Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю".

30. У подальшому такий висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.06.2021 у справі № 200/5877/19-а та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від нього.

31. Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами-підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

32. Пунктом 2 Порядку №295 передбачено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).

33. Отже відповідач у спірних правовідносинах мав право здійснювати державний контроль за додержанням законодавства про працю, зокрема і в частині оформлення трудових відносин, шляхом проведення інспекційних відвідувань. При цьому, за приписами частини 5 статті 2 Закону України №877-V, відповідач повинен був забезпечити дотримання вимог частин першої - четвертої та шостої статті 7 цього Закону.

34. Аналогічний висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 09.12.2020 у справі №1540/4793/18.

35. У відповідності до частин 1-4 статті 7 Закону №877-V для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові і засвідчується печаткою. У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб`єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу (рішення, розпорядження), на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім`я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу; тип заходу (плановий або позаплановий); форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення). Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

36. Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

37. Дослідивши наказ на проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 №61-п від 11.03.2019 та видане на його підставі направлення від 12.03.2019 суди першої та апеляційної інстанцій дійшли вірного висновку, що наказ та направлення не відповідають вимогам Закону, зокрема у зв`язку з відсутністю зазначення підстав прийняття рішення про здійснення інспекційного відвідування ФОП ФОП ОСОБА_1 . Ні в наказі, ні в направленні підстави не наведені.

38. При цьому, суди вірно не взяли до уваги доводи відповідача про те, що такою підставою є пп.3 п.5 Порядку №295, з огляду на наступне.

39. Так, відповідно до пп.3 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

40. Відповідач посилається на наявну в матеріалах справи службову записку №8-02 від 10.03.2019, в якій інспектори праці зробили аналіз інформації, отриманої під час проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 та в якій описали наявні ризики, які свідчать про порушення законодавства про працю та потребують перевірці.

41. Статтею 12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі", що ратифікована Законом України від 08.09.2004 № 1985-ІV (1985-15) (далі - Конвенція) передбачено, що інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право: а) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції; b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та с) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема: і) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм; ІІ) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги; ІІІ) зобов`язувати вивішувати об`яви, які вимагаються згідно з правовими нормами; ІV) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.

42. Колегія суддів завертає увагу на те, що Конвенція визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.

43. Однак, такими повноваженнями інспектор наділений виключно в рамках здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, за наявності підстав визначених законодавством. В свою чергу, пункт 5 Порядку №295 визначає перелік підстав для здійснення державного контролю, який є вичерпним.

44. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що службова записка посадових осіб органу контролю, яка слугувала підставою для призначення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, не є належною підставою для призначення інспекційного відвідування згідно з підп. 5 п. 5 Порядку № 295, оскільки ознаки порушення законодавства про працю виявлені органом контролю поза межами виконання ним контрольних повноважень. В силу положень п. 2 Порядку № 295 контрольні повноваження здійснюються інспекторами праці у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, профілактичні відвідування у формі інформаційно - роз`яснювальної роботи не входять до даного переліку.

45. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 29.04.2021 у справі №560/588/19.

46. Крім того, пунктом 33 Порядку № 295 визначено, що інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

47. За змістом пункту 5 Порядку № 295 інспекційне відвідування або рішення інспектора праці про відвідування роботодавця, передбачене пунктом 33 цього Порядку, підлягає повідомній реєстрації Держпраці чи її територіальним органом до початку його проведення.

48. Поряд з цим, матеріали справи не містять та судами попередніх інстанцій не встановлено, що відповідачем проведено відвідування позивача з підстав визначених пунктом 33 Порядку № 295.

49. З огляду на вказане, колегія суддів вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що інспекційне відвідування позивача здійснено відповідачем за відсутності передбачених законом підстав, що свідчить про його незаконність та відсутності правових наслідків за результатами проведення такого.

50. Згідно правової позиції висловленої Верховним Судом у постанові від 04.02.2019 у справі № 807/242/14 лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, може бути підставою для визнання правомірними дій контролюючого органу щодо їх проведення. У свою чергу порушення контролюючим органом будь-яких вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

51. Враховуючи протиправність проведення відповідачем інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1, постанова №ОМС-ОД324/939/НП/АВ/СПТД/ФС/37 від 04.04.2019 про накладення штрафу, прийнята за результатами такої перевірки також є незаконною та підлягає скасуванню.

52. Також доводи скаржника про те, що визначена позивачем сума компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 12300 грн, не є належним чином обґрунтованою, колегія суддів не бере до уваги, оскільки апеляційний суд мотивовано не погодився з доцільністю та обґрунтованістю стягнення з відповідача саме такої суми у зв`язку з тим, що дана сума не співмірна з складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом та дійшов висновку щодо стягнення з Департаменту аналітики та контролю Одеської міської ради за рахунок бюджетних асигнувань витрат за надання правничої допомоги адвокатом, понесених позивачем під час розгляду даної справи, у розмірі 5000 грн. Колегія суддів погоджується з таким висновком.

53. Таким чином, рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

54. Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

55. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.