ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 березня 2007 р.
№ 1/288-10/68
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:
М. Остапенка, Є. Борденюк, В. Харченка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу
Приватного підприємця (ПП) ОСОБА_1
на постанову
від 31.10.2006 року
Львівського апеляційного господарського суду
у справі
№ 1/288-10/68
за позовом
ПП ОСОБА_1
до
Жидачівського споживчого товариства Жидачівської
райспоживспілки Львівської області
третя особа
ОСОБА_2
про
визнання договору недійсним
В судове засідання прибули представники сторін:
позивача
ОСОБА_3 (дов. від 01.07.2005 року)
Заслухавши суддю-доповідача -Є. Борденюк пояснення
представника позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
За уточненими позовними вимогами ПП ОСОБА_1 просить визнати
недійсними договір здачі в оперативну оренду основних засобів
НОМЕР_1, укладений між відповідачем та Жидачівською
райспоживспілкою, за яким останньому передано оперативну оренду
для здійснення торгівельної діяльності приміщення магазину за
адресою: АДРЕСА_1, та договір від 01.07.2005 року, укладений між
Жидачівською райспоживспілкою та ОСОБА_2, щодо передачі в
суборенду вищезазначеного приміщення.
Позовні вимоги щодо визнання недійсним договору НОМЕР_1
мотивовані тим, що виходячи з положень п. п. 20, 21, 22 статуту
відповідача виключними повноваженнями щодо надання згоди на
передачу в оренду майна наділені загальні збори членів споживчого
товариства, і на підставі такої згоди, яка оформлена у протоколі
загальних зборів, правління товариства приймає постанову, яку
доводить до відома зборів уповноважених як рішення загальних
зборів, однак, при укладенні оспорюваного договору вищевказаний
порядок не дотриманий.
Рішенням господарського суду Львівської області від
04.08.2006 року у справі № 1/288-10/68 (суддя О. Довга) у
задоволенні позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
31.10.2006 року (колегія суддів: Г. Гнатюк, Н. Кравчук, О.
Мирутенко) рішення господарського суду Львівської області від
04.08.2006 року залишено без зміни.
Приймаючи оскаржувані судові рішення у справі господарські
суди попередніх інстанцій виходили з наступного.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 10 Закону України "Про споживчу
кооперацію"майно ( 2265-12 ) (2265-12)
споживчих товариств та їх спілок може
бути продано, передано, здано в оренду, надано в позичку і
безплатне тимчасове користування членам споживчих товариств,
державним, кооперативним та іншим організаціям, трудовим
колективам, окремим громадянам за рішенням загальних зборів,
конференцій та з'їздів відповідних спілок або уповноважених ними
органів; для оперативного вирішення питань, що належать до
компетенції загальних зборів споживчих товариств (крім питань
прийняття статуту, ліквідації, реорганізації та виходу із спілки),
можуть скликатися збори уповноважених.
Відповідно до п. 48 статуту Жидачівського споживчого
товариства Жидачівської райспоживспілки Львівської області в
редакції від 30.11.2001 року, що діяла на момент підписання
оспорюваного договору НОМЕР_1, споживче товариство володіє,
користується і розпоряджається належним йому майном та реалізує
права власника через свої органи: загальні збори, збори
уповноважених, правління.
Виходячи з положень п. 20 статуту відповідача, яким визначено
повноважень загальних зборів, господарські суди першої та
апеляційної інстанції зазначають, що вказані повноваження не є
виключними повноваженнями загальних зборів.
Матеріали справи свідчать, що кількість членів Жидачівського
споживчого товариства перевищує 200 чоловік. Пунктом 22 статуту
Жидачівського споживчого товариства Жидачівської райспоживспілки
Львівської області передбачено, що у споживчому товаристві, де
налічується 200 і більше пайовиків, для вирішення питань, що
відносяться до компетенції загальних зборів, можуть скликатися
збори уповноважених.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
рішення про передачу в оренду магазину за адресою: АДРЕСА_1, на
підставі якого укладений договір здачі в операційну оренду
основних засобів, прийняте зборами уповноважених Жидачівського
споживчого товариства 13.11.2003 року в порядку ч. 3 ст. 10 Закону
України "Про споживчу кооперацію"та ( 2265-12 ) (2265-12)
п. п. 22, 48
статуту відповідача, оскільки вказане рішення про передачу в
оренду магазину не є рішенням про передачу правлінню споживчого
товариства права розпоряджання власністю споживчого товариства, а
є рішенням, в якому безпосередньо реалізовано повноваження зборів
уповноважених щодо розпорядження майном товариства, а саме
передача його в оренду.
Крім того, при прийнятті оскаржуваних судових рішень
зауважено, що оспорюваний договір НОМЕР_1 підписаний від імені
Жидачівського споживчого товариства його головою - Г. Салдан, який
відповідно до п. 35 статуту має право укладати договори, угоди від
імені останнього, при цьому будь-яких обмежень щодо реалізації
цього повноваження статут не містить.
Таким чином, господарські суди першої та апеляційної
інстанції дійшли висновку, що позивачем в порядку ст. 33
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
надано доказів на підтвердження обставин, якими заперечується
дійсність договору НОМЕР_1.
Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ПП ОСОБА_1
посилається на неправильне застосування господарськими судами
попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень
норм права.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних
обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України
дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення,
виходячи з такого.
Згідно ч. 1 ст. 774 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм)
можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено
договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 13.11.2003 року на зборах
уповноважених Жидачівського споживчого товариства Жидачівської
райспоживспілки Львівської області прийнято рішення про передачу в
оренду магазину за адресою: АДРЕСА_1, Жидачівській
райспоживспілці.
Виходячи з положень ст. 10 Закону України "Про споживчу
кооперацію"господарські ( 2265-12 ) (2265-12)
суди попередніх інстанцій
дійшли обгрунтованого висновку, що повноваження зборів
уповноважених є тотожними повноваженням загальних зборів і
обмежені лише питаннями щодо прийняття статуту, ліквідації,
реорганізації та виходу із спілки та щодо вирішення питань,
вказаних у п. п. "а", "в", "і", "м", "н"п. 20 статуту, що
безпосередньо стосуються інтересів всіх членів споживчого
товариства.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо
недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із
сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на
підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний
судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на
підставу своїх вимог і заперечень.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що
оспорюваний договір є таким, що повністю відповідає вимогам
чинного законодавства, а доказів протилежного позивачем в порядку,
передбаченому ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не надано.
Виходячи з імперативних вимог ст.111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд касаційної інстанції не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого
доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази
або додатково перевіряти докази.
Враховуючи вищевикладене, оскаржувані судові рішення є
обгрунтованими та законними, і підстав для їх скасування не
вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ПП ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
31.10.2006 року у справі № 1/288-10/68 залишити без зміни.
Головуючий, суддя М.Остапенко
Судді Є.Борденюк
В.Харченко