Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромтех" на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року у справі № 10/41-06 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромтех" до Акціонерного банку "Енергобанк" в особі філії в м. Вінниця про визнання договору оренди нежилого приміщення неукладеним і зобов'язання звільнити приміщення,

У березні 2006 року позивач звернувся до господарського суду Вінницької області з позовною заявою до відповідача про розірвання договору оренди від 23.12.2003 року та зобов'язання звільнити орендоване приміщення у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання за договором з строків внесення орендної плати.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач змінив предмет позову та просив визнати договір оренди неукладеним і зобов'язати відповідача звільнити орендоване приміщення, посилаючись на недосягнення згоди сторін з усіх істотних умов спірного договору, які в ньому відсутні.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 20.06.2006 року в позові відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року зазначене рішення суду першої інстанції залишене без змін.

У касаційній скарзі позивач вважає, що судом порушено і неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, і тому просить прийняті ним рішення скасувати та позов задовольнити.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає, що оскаржені судові рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, перевіривши матеріали справи і прийняті у ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2003 року між сторонами було укладено договір оренди нежилого приміщення, відповідно до умов якого позивач (орендодавець) передає, а відповідач (орендар) приймає в оренду частину нежилого приміщення площею 36 м. кв., яке розташоване у м. Іллінці Вінницької області по вул. К. Маркса, 1, для розміщення відділення філії.

За п. 2.1.1 договору орендодавець зобов'язується передати орендарю в оренду нежилі приміщення згідно з цим договором за актом приймання –передачі майна.

Згідно п.4.1 договору порядок розрахунку між сторонами визначається додатком №1, який є невід"ємною частиною договору від 23.12.2003 року.

П.1 порядку (додаток №1) сторони встановили розмір плати за оренду приміщення, яке розташоване у м. Іллінці Вінницької області по вул. К. Маркса, 3 у розмірі 100 грн. за місяць.

Сторони також домовилися (п.п. 2,3 порядку додатку №1 до договору), що оплата оренди та комунальних послуг (опалення, водопостачання, каналізація, електроенергія) та інших експлуатаційних послуг, які надає орендодавець здійснюється на підставі пред'явленого орендодавцем рахунку.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про визнання неукладеним спірного договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити орендоване приміщення, посилаючись на недосягнення згоди сторін з усіх істотних умов спірного договору, які в ньому відсутні.

Відповідно до ст. 153 Цивільного кодексу УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах.

Істотними, зокрема, є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.

Господарські суди під час розгляду даної справи зробили правильний висновок про те, що заявлена позовна вимога про визнання договору неукладеним не відповідає засобам захисту цивільних прав, передбачених ст. 6 Цивільного кодексу УРСР.

Вимога про визнання договору неукладеним є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляду між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, про відсутність правових підстав для задоволення заявлених вимог про визнання спірного договору неукладеним та звільнення у зв'язку з цим орендованого приміщення й обґрунтовано відмовив у позові.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.

За таких обставин, оскаржені судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону, і тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

З огляду наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпромтех" залишити без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 05.12.2006 року - без змін.