ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 березня 2007 р.
№ 27/181
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. -головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в місті Кривому Розі
Дніпропетровської області
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 30.11.2006
зі справи № 27/181
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської області
(далі -Відділення)
до відкритого акціонерного товариства "Криворізький
залізорудний комбінат" (далі -Товариство), м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області,
про стягнення 2 291,50 грн.,
ВСТАНОВИВ:
Відділення звернулося до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства 2
291,50 грн. в порядку регресу.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
05.10.2006 (суддя Татарчук В.О.), залишеним без змін постановою
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2006
(колегія суддів у складі: Герасименко I.М. -головуючий, судді
Науменко I.М., Білецька Л.М.), у задоволенні позову відмовлено.
Прийняті судові рішення мотивовано наявністю між сторонами
відносин із загальнообов'язкового державного соціального
страхування, яке не передбачає обов'язку роботодавця як
страхувальника відшкодовувати Відділенню здійснені страхові
виплати.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Відділення просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати
внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і
процесуального права та позов задовольнити. Своє прохання скаржник
мотивує необхідністю відшкодування на підставі приписів цивільного
законодавства відповідачем у порядку регресу витрат відділення,
пов'язаних із перерахунком страхових виплат застрахованій особі
(їх збільшенням).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу
від 26.11.2002 на підставі статті 29 Закону України від 23.09.1999
№ 1105-ХIV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування
від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,
які спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі -Закон №
1105) з Відділення на користь працівника Товариства громадянина
Михайлюка В.I. стягнуто недоплату за страховими виплатами за
період з 01.04.2001 по 01.11.2002 у сумі 2 291,50 грн., яка
виникла внаслідок неправильного визначення розміру страхового
відшкодування;
- Відділення сплатило потерпілому 2 291,50 грн., що
підтверджено копіями платіжного доручення від 13.03.2003 № 225 та
списку-реєстру від 12.03.2003 № 668 (а.с. 7, 8);
- Товариство як роботодавець стосовно своїх працівників є
страхувальником із загальнообов'язкового державного соціального
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання і платником відповідних страхових внесків;
- Товариство перераховувало страхові внески Відділенню у
визначеному ним розмірі (а.с. 26, 29-30,31);
- розмір сплачених Товариством страхових внесків позивачем не
оспорюється;
- розрахунок суми страхового відшкодування громадянину
Михайлюку В.I. не впливає на розмір страхових внесків Товариства.
Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач
відшкодовувати витрати Відділення, які виникли внаслідок
здійснення останнім відповідно до Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
страхових виплат застрахованій особі.
Принципи, загальні правові, фінансові та організаційні засади
загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян
в України визначені Основами законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -Основи).
Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійних захворювань сплачує виключно
роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум
фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим
працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з
громадян.
Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок яких може
статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок
на виробництві або професійне захворювання, що спричинили
застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за
обставин, зазначених у статті 14 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
, з
настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання
матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно з статтею 2 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
дія цього
Закону поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового
договору.
Статтею 6 цього Закону встановлено, що суб'єктами страхування
від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих
випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та
страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої
здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є
роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи;
страховик -Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України (робочим органом
якого згідно з статтею 18 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
є
Відділення).
Відповідно до частини другої статті 45 Закону № 1105
( 1105-14 ) (1105-14)
роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно
та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до
Фонду, а здійснення страхових виплат потерпілим покладено на Фонд
згідно з розділом V цього Закону.
Згідно з статтею 46 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
фінансування
Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється
за рахунок, зокрема, внесків роботодавців: для підприємств - з
віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ
та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та
забезпечення.
Відповідно до частини третьої, п'ятої та сьомої статті 47
Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
розміри страхових внесків
страхувальників обчислюються, зокрема, для роботодавців - у
відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих
працівників, що включають витрати на виплату основної та
додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні
виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються
відповідно до Закону України "Про оплату праці" ( 108/95-ВР ) (108/95-ВР)
, які
підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян. Розмір
страхового внеску залежить від класу професійного ризику
виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за
низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний
стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму,
професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства
провадиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків
відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для
підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове
соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів
України.
До того ж статтею 36 Закону № 1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
обов'язок з
правильного визначення розміру страхових виплат покладено на
Відділення як робочий орган страховика.
Отже, взаємовідносини сторін, якими є страховик (в особі
Відділення) і страхувальник (Товариство) врегульовано Законом №
1105 ( 1105-14 ) (1105-14)
, який не передбачає можливості пред'явлення
страховиком вимог до страхувальника з приводу відшкодування Фонду
страхових виплат в порядку регресу.
Водночас наявність між сторонами зі справи відносин за
загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності, відповідно до частини другої
статті 1 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
виключає можливість
застосування до них норм цього Кодексу, оскільки зазначені
відносини не є цивільно-правовими.
З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши
наявність між сторонами відносин з загальнообов'язкового
соціального страхування, дійшли обгрунтованого висновку про те, що
виплата громадянину Михайлюку В.I. страхового відшкодування в
належному розмірі (доплата на підставі рішення районного суду) не
є для Відділення шкодою, яку має відшкодовувати Товариство.
Таким чином постанова апеляційного господарського суду зі
справи відповідає встановленим попередніми судовими інстанціями
фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та
процесуального права і передбачені законом підстави для її
скасування відсутні.
Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 30.11.2006 зі справи № 27/181 залишити без змін, а касаційну
скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в місті Кривому Розі Дніпропетровської
області -без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя I.Бенедисюк
Суддя Б.Львов