ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р.
№ 175/8-06
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючий суддя
Ходаківська I.П.
судді
Данилова Т.В.
Савенко Г.В.
розглянувши
касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване
управління №630"
на
постанову від 12.12.2006р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду
у справі
№ 175/8-06 Господарського суду Київської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "КЖБК"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Спеціалізоване управління №630"
про
Стягнення 90170 грн. 14 коп.
З участю представників :
позивача - Дружинін Є.Є., за довіреністю
відповідача -Ляховенко Д.В., за довіреністю
ВСТАНОВИВ :
Рішенням господарського суду Київської області від
12.09.2006року у справі № 175/8-06, яке залишене без змін
постановою від 12.12.2006р. Київського міжобласного апеляційного
господарського суду, позовні вимоги позивача були задоволені
повністю - суд вирішив стягнути з ТзОВ"Спеціалізоване управління №
630" на користь ТзОВ "КЖБК" 90000 (дев'яносто тисяч) грн. 00 коп.
помилково перерахованих коштів, 170 (сто сімдесят) грн. 14 коп.
інфляційних, 901 (дев'ятсот одну) грн. 70 коп. витрат по держмиту
та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Спеціалізоване
управління №630" звернулося до Вищого господарського суду України
з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову від
12.12.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського
суду та рішення господарського суду Київської області від 12
вересня 2006року у справі № 175/8-06 і прийняти нове рішення, яким
відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до розпорядження Заступника голови Вищого
господарського суду України від 01.03.2007р., у зв'язку з
відрядженням судді Першикова Є.В., розгляд справи здійснюється
колегією суддів у наступному складі : головуючий -Ходаківська
I.П., судді -Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та
відповідачем було укладено Договір підряду №4/06 від 03.04.2006
року. Відповідно до умов якого позивач (як замовник) доручив, а
відповідач (як підрядник) прийняв на себе зобов'язання виконати та
здати роботи, визначені у п.1.2. Договору : земляні роботи та
благоустрій території житлового будинку №7 в 3-му мікрорайоні
житлового масиву "Позняки"в м.Києві (п.1.2 Договору).
Пунктом 2.1 Договору підряду передбачено, що орієнтовна
вартість робіт за Договором становить 196000 грн. 00 коп.
(включаючи податок на додану вартість).
Відповідно до п.2.2 Договору підряду, після підписання
Договору, позивач зобов'язаний перерахувати відповідачу аванс в
розмірі 90000 грн. 00 коп.
Платіжним дорученням №540 від 17.04.2006 року позивач
перерахував на користь відповідача 90000 грн. 00 коп. (арк. справи
5). В рядку "Призначення платежу" платіжного доручення №540
вказано "Оплата за виконані роботи по житловому будинку №7 згідно
договору №4/06 від 03.04.2006 p.".
10.07.2006 року на адресу відповідача, позивачем було
надіслано вимогу (вих.№237), згідно з якою, позивач просив
відповідача повернути сплачену суму авансу в розмірі 90000 грн. 00
коп. як помилково перераховану (арк. справи 7), посилаючись на те,
що відповідачем не було підписано договір на виконання земельних
робіт.
Предметом позовних вимог є стягнення з відповідача суми
передоплати в розмірі 90000 грн. 00 коп., як такої, що отримана
відповідачем без достатніх на то підстав.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Договір підряду №4/06 від
03.04.2006 року сторонами не було укладено, зокрема не підписано
відповідачем. Тому, на думку позивача, відповідно до п.1.4
Iнструкції про безготівкові розрахунки в Україні (затв. постановою
НБУ від 21.01.04р. №22) мало місце помилкове списання коштів, а
відповідач є неналежним отримувачем.
Зазначене обгрунтування позивача було прийнято місцевим
господарським судом, як підставу в задоволенні позовних вимог.
Проте, як вірно встановлено апеляційним судом, в матеріалах
справи №175/8-06 міститься Договір підряду №4/06 від 03.04.2006
року (арк. справи 19). Зазначений Договір підписаний повноважними
представниками сторін та скріплений печатками.
Відповідно до п.8.4 Договору, Договір вступає в силу з
моменту його підписання сторонами і діє до моменту виконання ними
своїх зобов'язань у повному обсязі.
За таких обставин, посилання позивача на те, що Договір
підряду №4/06 від 03.04.2006 року не був укладений, обгрунтовано
відхилені апеляційним господарським судом.
Разом з тим, апеляційним судом задоволенні позовні вимоги про
стягнення 90000 грн. 00 коп., проте не в якості помилково
перерахованих, а таких, що мають бути повернуті позивачу внаслідок
того, що виконання умов договору підряду втратило інтерес для
позивача, оскільки роботи відповідачем не виконувались. На думку
апеляційної інстанції, в цьому випадку між сторонами склались
деліктні правовідносини, за якими у позивача виникло право
вимагати від відповідача повернення 90000 грн. 00 коп., а у
відповідача виконати такий обов'язок (стор. 4, 5 оскаржуваної
постанови).
Проте з таким висновком апеляційного суду не можна
погодитись, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір підряду №4/06 від
03.04.2006 року не був визнаний неукладеним або розірваним, та є
дійсним до цього часу.
Відповідно до п.8.4. Договору він діє до моменту виконання
сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі.
Посилання апеляційного суду на те, що роботи відповідачем не
виконувались не може бути взято до уваги з огляду на наступне.
Пунктом 4.3 Договору передбачено обов'язок замовника надати
підряднику необхідну проектно-технічну документацію, забезпечити
фронт робіт.
Iз встановлених по справі обставин вбачається, що позивач не
надав доказів виконання взятих на себе зобов'язань, а саме: не
забезпечив фронт робіт, не надав відповідачеві проектно-технічну
документацію, необхідну для здійснення робіт (проект погоджений з
міськими службами, пояснювальну записку, топо-план, геодезичну
розбивку, ген. план, конструктив дорожнього покриття, рішення про
експертний висновок тощо). Зазначені обставини не заперечуються і
самим позивачем.
Відповідно до п.4 ст.612 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
прострочення
боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане
внаслідок прострочення кредитора.
Отже, висновок апеляційного суду щодо прострочення підрядника
за договором спростовується вищенаведеним.
Оскільки, вищезазначений договір підряду є чинним, діє до
моменту виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі
(п.8.4), зміни в нього можуть бути внесені за взаємною згодою
Сторін (п.7.1.), дострокове розірвання його може мати місце також
за згодою Сторін (п.7.3.), або на підставах, передбачених чинним в
Україні законодавством, то колегія суддів вважає необгрунтованими
вимоги позивача щодо стягнення 90170 грн. 14 коп. передплати за
договором, як помилково перерахованих.
Окрім того, посилання апеляційного суду на те, що між
сторонами склались деліктні правовідносини (стор. 5 оскаржуваної
постанови ), також є необгрунтованим, оскільки загальною підставою
деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне, діяння
завдавача шкоди (цивільне правопорушення), для встановлення якого
необхідно довести наявність: а)протиправної поведінки; б)настання
шкоди; в)причинного зв'язку між ними; г)вину завдавача шкоди.
Вказані обставини жодним чином не були встановлені
апеляційним судом.
Як вбачається з матеріалів справи, всі правовідносини між
сторонами склалися в межах Договору підряду №4/06 від 03.04.2006
року, тому стягнення передплати за договором з посиланням на
деліктні (позадоговірні) правовідносини є неправомірним .
Також, із приписів ч.4 ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
вбачається, що зміна підстав позову є правом сторони та можлива до
прийняття рішення по справі.
Проте, апеляційний суд, встановивши необгрунтованість
прийнятого рішення місцевого суду щодо стягнення спірної суми з
підстав зазначених в позовній заяві (помилкове перерахування
коштів за неукладеним договором), залишив рішення без змін та в
порушення вимог ч.4 ст.22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
фактично змінив
підстави позову, не навівши, при цьому, належного обгрунтування
таких підстав.
Враховуючи допущенні попередніми судовими інстанціями
порушення норм матеріального та процесуального права, та беручи до
уваги всі вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів
приходить до висновку про необхідність скасування постанови від
12.12.2006р. Київського міжобласного апеляційного господарського
суду та рішення господарського суду Київської області від 12
вересня 2006року у справі № 75/8-06 і відмову в задоволенні
позовних вимог про стягнення помилково перерахованих коштів в
розмірі 90170 грн. 14 коп.
Керуючись, ст.ст.111-5, 111-9, 111-7, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
"Спеціалізоване управління №630" задовольнити.
Постанову від 12.12.2006р. Київського міжобласного
апеляційного господарського суду та рішення господарського суду
Київської області від 12.09.2006року у справі № 175/8-06
скасувати.
Прийняти нове рішення. В позові Товариства з обмеженою
відповідальністю "КЖБК" відмовити.
Витрати по сплаті держмита віднести на позивача. Виконання
цього пункту постанови покласти на господарський суд Київської
області.
Головуючий суддя I. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Савенко