ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р.
№ 36/360
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Остапенка М.I.
суддів :
Борденюк Є.М. Харченка В.М.
розглянувши касаційну скаргу
ПП ОСОБА_1
на постанову
Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006
року
у справі за позовом
заступника прокурора Оболонського району м. Києва м.Києва в
особі Управління комунального майна Оболонської районної у м.
Києві державної адміністрації
до
ПП ОСОБА_1
про
виселення із займаного приміщення
В С Т А Н О В И В:
у липні 2006 року, заступник прокурора Оболонського району м.
Києва м.Києва звернувся до суду господарського суду з позовом в
інтересах Управління комунального майна Оболонської районної у м.
Києві державної адміністрації про виселення ПП ОСОБА_1 з
нежитлового приміщення, розташованого АДРЕСА_1, у зв'язку із
закінченням строку дії договору оренди №14096, укладеного
Управлінням комунального майна Оболонської районної у м. Києві
державної адміністрації з ПП ОСОБА_1 31.12.2002 року та
невиконанням останньою своїх зобов'язань по звільненню об'єкту
оренди.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.10.2006 року
позов задоволено.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку,
постановою Київського апеляційного господарського суду від
28.11.2006 року апеляційна скарга відповідача залишена без
задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції -без
змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 19.02.2007
року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою
відповідача, у якій вона посилається на неправильну правову оцінку
судами матеріалів справи, помилковість висновків щодо припинення
спірного договору і просить постановлені у справі судові рішення
скасувати, постановивши нове рішення, яким у задоволенні позову
відмовити.
Заслухавши суддю -доповідача, представника позивача, думку
прокурора, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи
касаційної скарги судова колегія не вбачає підстав для її
задоволення, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
інстанції та апеляційним господарським судом під час розгляду
справи в апеляційному порядку, 31.12.2002 року між Управлінням
майном району Оболонської районної у м. Києві державної
адміністрації та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладено договір
оренди нежитлового приміщення загальною площею 43,4 м-2
розташованого на першому поверсіАДРЕСА_1
У п.6.2 договору сторони обумовили, що договір укладається на
строк до 30 грудня 2005 року, а після закінчення дії договору
оренди, орендоване приміщення має бути звільнене орендарем і
передане орендодавцю за актом.
Згідно ст.17 Закону України "Про оренду державного та
комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
у разі відсутності заяви однієї із
сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом
одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається
продовженим на той же термін і на тих самих умовах, які були
передбачені договором.
За змістом цієї норми, зазначений строк є граничним, а
заява -це прояв наміру однієї із сторін на припинення чи зміну
умов договору, яка може бути подана заінтересованою стороною як до
закінчення терміну дії договору, так і протягом одного місяця
після його закінчення.
Заявою НОМЕР_1, орендодавець повідомив відповідача про
закінчення 30.12.2005 року строку дії договору оренди і просив на
протязі 5 днів з часу отримання цієї заяви звільнити об'єкт оренди
та передати орендоване приміщення експлуатуючій організації у
належному санітарно-технічному стані.
Відповідачем факт отримання цієї заяви 27.01.2006 року
власноручно не заперечувався і не оспорюється в касаційній скарзі.
Отже, оскільки, на дату закінчення строку дії договору мало
місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий
строк, то такий договір припинив свою дію.
Посилання відповідача на надання позивачем згоди на
проведення ремонту орендованого приміщення після закінчення строку
дії договору, а отже й поновлення дії договору оренди, судом
правильно не взяті до уваги, оскільки, фактичне користування
орендованим майном, не свідчить про зміну висловленого
орендодавцем ставлення щодо припинення договору оренди.
Згідно з ч.1 ст.784 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ч.1 ст. 27 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
,
п.6.3 спірного договору оренди, у разі припинення договору оренди
відповідач (орендар) зобов'язаний повернути орендодавцеві
орендоване майно.
При такому положенні, господарський суд першої інстанції
правомірно задовольнив позов, зобов'язавши відповідача передати
орендоване майно, і підстав для скасування прийнятих попередніми
судовими інстанціями рішень, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1119, 11111 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову
Київського апеляційного господарського суду від 28.11.2006
року -без змін.
Головуючий М.I. Остапенко
Судді Є.М. Борденюк
В.М. Харченко