ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2007 р.
№ 3/235-3261
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:
Ходаківська I.П.
судді
Данилова Т.Б., Савенко Г.В.
розглянувши матеріали касаційної скарги
Підгороднянської сільської ради
на постанову
Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2006
року
у справі
господарського суду Тернопільської області
за позовом
Тернопільської районної державної адміністрації
до
суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця
ОСОБА_1
третя особа
Підгороднянська сільська рада
про
розірвання договору оренди та звільнення займаних земель
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2006 року Тернопільська районна державна
адміністрація звернулась до господарського суду з позовом до
суб'єкта підприємницької діяльності приватного підприємця ОСОБА_1
про розірвання укладеного 08.08.2002 року договору оренди земель
водного фонду з мотивів неналежного виконання відповідачем взятих
на себе за спірним договором зобов'язань щодо щомісячної сплати
орендної плати.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
28.09.2006 року (суддя Турецький I.М.), залишеним без змін
постановою Львівського апеляційного господарського суду від
30.11.2006 року (судді Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.), у
задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення судів грунтується на тому, що договором оренди
встановлено внесення орендної плати по закінченню господарського
року в сумі 275,72 грн., відповідач всі належні платежі сплатив.
Апелянт -третя особа третя особа без самостійних вимог на
предмет спору на стороні позивача не має права змінювати підставу
і предмет позову, а доводи апеляційної скарги зводились до того,
що судом не досліджено інші порушення, які могли бути підставою
для розірвання договору оренди землі.
У касаційній скарзі Підгороднянська сільська рада посилається
на порушення та неправильне застосування судом попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права і просить
постановлені у справі судові рішення скасувати, постановивши нове
рішення про задоволення позову.
Підгороднянська сільська рада, яка є третьою особою яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, у
касаційній скарзі наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій
не дослідили інші підстав для розірвання договору оренди землі,
чим припустили неповноту встановлення обставин справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає
підстав для її задоволення, виходячи із наступного.
З наявних у справі матеріалів вбачається, що 08 серпня 2002
року між Тернопільською районною державною адміністрацією та
суб'єктом підприємницької діяльності приватним підприємцем ОСОБА_1
укладено договір оренди земель водного фонду, згідно умов якого
Тернопільська районна державна адміністрація на підставі
розпорядження від 7 травня 2002 року НОМЕР_1 надала, а суб'єкт
підприємницької діяльності - приватний підприємець ОСОБА_1 прийняв
в оренду землі водного фонду (з водним об'єктом -ставком)
загальною площею 9,89 гектарів на території Підгороднянської
сільської ради з них: площа дзеркала води 8,54 гектари, площа
прибережної смуги 1,06 гектара, площа під інженерною спорудою 0,29
гектара, для ведення рибного господарства.
Відповідно до п.5 договору, орендна плата вноситься орендарем
по закінченню господарського року в сумі 275,72 грн.
Строк дії договору сторони визначили по 7 травня 2027 року
Відповідно до ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
договір може бути
змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін
у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших
випадках, встановлених договором або законом.
Частині 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі"
( 161-14 ) (161-14)
визначає, що на вимогу однієї із сторін договір оренди
землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі
невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25
цього Закону, зокрема щодо своєчасного внесення орендної плати, та
умовами договору.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що платіжними
документами, а саме: квитанцією на прийом податкових платежів
серії НОМЕР_2 від 21 лютого 2003 року відповідачем сплачено
орендну плату в сумі 300 грн., квитанцією на прийом податкових
платежів серії НОМЕР_3 від січня 2004 року відповідачем сплачено
275 грн. за оренду земель водного фонду, квитанцією на прийом
податкових платежів серії НОМЕР_4 від 8 липня 2005 року
відповідачем сплачено 275 грн. за оренду земель водного фонду,
квитанцією НОМЕР_5 від 8.06.2006 року на 398 грн. 82 коп. та
квитанцією НОМЕР_6 від 26.06.2006 року на 170 грн. відповідачем
сплачено 568 грн. 82 коп. орендної плати за оренду земель водного
фонду.
З наявних у матеріалах справи квитанцій вбачається, що
орендар вносив платежі не по закінченню господарського року, як то
передбачає п.5 договору, а на перед, а саме за 4 місяці 2002р. і
2003 р. сплачено 21.02.2003р. в сумі 300 грн., за 2005р-
8.07.2005р. в сумі 275 грн., за 2006р. в червні 2006р. в сумі -
568,82 грн., що перевищує розмір орендної плати, а тому доводи
апеляційної скарги щодо прострочення платежів більше трьох
місяців безпідставні.
Відповідно до ч. 4 ст. 27 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, треті
особи, які не заявляють самостійних вимог, користуються
процесуальними правами і несуть процесуальні обов'язки сторін,
крім права на зміну підстави і предмета позову, збільшення чи
зменшення розміру позовних вимог, а також на відмову від позову
або визнання позову.
Доводи скаржника про те, що судом не дано оцінку акту
обстеження від 22.08.2006р., яким встановлено факт не проведення
ремонту водоскидної споруди та кріплення верхового відкосу греблі
та про те, що відповідачем не доведено цільове використання земель
водного фонду не можуть бути підставою для розірвання договору,
оскільки такі в позовній заяві не були зазначені, а треті особи
без самостійних вимог на предмет спору не можуть змінювати
підставу і предмет позову, збільшувати чи зменшувати розмір
позовних.
Відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються
вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
За таких обставин, та враховуючи, що передбачені
процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції
не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в судовому рішенні господарського суду
першої інстанції, підстав для скасування постановлених у справі
судових рішень, з наведених у касаційній скарзі мотивів, судова
колегія не вбачає
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8,
111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Підгороднянської сільської ради залишити без
задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
30.11.2006 року залишити без змін.
Головуючий I. Ходаківська
Судді Т. Данилова
Г. Савенко