804/285/17 Про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, арешт коштів на рахунку - 03.08.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ03 серпня 2021 року м. Київсправа №804/285/17касаційне провадження №К/9901/42178/18Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Бившевої Л.І.,суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф., розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 (суддя - Дадим Ю.М.) у справі № 804/285/17 за поданням Офісу великих платників податків ДФС (далі у тексті - Офіс) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" (ТОВ "ТД "ЩЕДРО") про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна платника податків,УСТАНОВИВ:Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 13.01.2017 закрив провадження у справі № 804/285/17 за поданням Офісу великих платників податків ДФС до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ЩЕДРО" про підтвердження обґрунтованості застосування адміністративного арешту майна платника податків.Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків ДФС звернувся до суду із апеляційною скаргою.Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, у зв`язку з ненаданням скаржником доказів сплати судового збору, ухвалою від 02.02.2017 залишив апеляційну скаргу без руху та зобов`язав контролюючий орган протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надати до суду належним чином оформлений документ про сплату судового збору у розмірі 1 600, 00 грн.У зв`язку із невиконанням вимог ухвали від 02.02.2017 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 04.05.2017 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС повернув.02.06.2017 Офіс вдруге звернувся до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції подану разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, Офіс обґрунтував тим, що попередньо подавав апеляційну скаргу у визначений процесуальним законом строк, проте апеляційну скаргу було повернуто з огляду на несплату скаржником судового збору, який податковий орган не міг сплатити у зв`язку з відсутністю фінансування.Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, у зв`язку з ненаданням скаржником клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги із зазначенням поважних причин, оскільки обмежене фінансування бюджетної установи для сплати судового збору не є підставою для поновлення строку на подання апеляційної скарги, ухвалою від 14.06.2017 залишив апеляційну скаргу без руху та надав тридцятиденний строк з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.Розглянувши заявлене контролюючим органом клопотання, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 14.06.2017 залишив апеляційну скаргу без руху та надав скаржнику строк упродовж тридцяти днів з моменту отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме - для зазначення поважних причин пропуску для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2017. Зазначена ухвала мотивована тим, що апеляційну скаргу подано з порушенням строків на апеляційне оскарження, вказані причини пропуску строку не можливо вважати поважними, подане клопотання - обґрунтованим, зважаючи на що, апелянту надано можливість повторно заявити обґрунтоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із вказівкою на поважні причини його пропуску. З огляду на викладене, відповідачу встановлено строк для надання інших підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.На виконання ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2017 відповідачем 20.07.2017 подано клопотання, відповідно до змісту якого скаржник пояснює поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відсутністю достатніх бюджетних асигнувань призначених на сплату судового збору, а також тим, що розгляд питання про виділення коштів покладено на інший орган ДФС, тобто вирішується у порядку взаємодії з урахуванням черговості, пріоритетності та достатності наявних коштів в межах асигнувань цього бюджетного року саме Офісом великих платників податків Державної фіскальної служби і був сплачений у цій справі 14.03.2017. Також скаржник вказує, що попереднє повернення апеляційної скарги суперечило завданню адміністративного судочинства.Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та доводи наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку, дійшов висновків, що контролюючим органом не було наведено поважних підстав пропуску строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції та відмовив у відкритті апеляційного провадження у даній справі на підставі ч. 4 ст. 189 КАС України (у редакції, чинній до 15.12.2017).Інспекція оскаржила ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 03.10.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 03.08.2017, а справу направити до цього ж суду для розгляду та витребував матеріали справи із суду першої інстанції. В обґрунтування касаційної скарги Інспекція вказує на відсутність порушення податковим органом строку на апеляційне оскарження, оскільки можливості подання апеляційної скарги були обмежені з об`єктивних причин, а саме - відсутністю бюджетних асигнувань, призначених на сплату судового збору та зазначаючи, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ, адже відповідно до статті 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакцій, що діяла на момент подання касаційної скарги) ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.Позивач не реалізував своє процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу відповідача.Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 02.08.2021 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження та призначив справу до касаційного розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 03.08.2021.Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та, враховуючи межі касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції виходив з відсутності поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки відповідач фактично не обґрунтував факт відсутності можливості та наявності непереборних обставин, що унеможливили звернення до суду з апеляційною скаргою у строк, встановлений законом.Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки, як встановлено колегією суддів, суд апеляційної інстанції відмовляючи у поновленні строку на апеляційне оскарження правомірно визнав неповажними зазначені відповідачем причини пропуску строку звернення до суду з апеляційною скаргою, які обумовлені відсутністю належного фінансування. Усуваючи недоліки апеляційної скарги скаржник обґрунтовує одними й тими ж підставами, а саме: відсутністю коштів для сплати судового збору, які й наводились в апеляційній скарзі при зверненні вперше, які, в свою чергу, вже визначалися судом неповажними. При цьому інших доказів поважності пропущеного строку, окрім тимчасового кошторису заявником апеляційної скарги суду не надавалося.Також суд звертає увагу, що після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов`язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 №228 (228-2002-п) , зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.Особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, не обмежена у праві в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Кодекс адміністративного судочинства України (2747-15) передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право у будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Враховуючи викладене, та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду.Належними доказами поважності підстав пропуску строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з відсутністю коштів для сплати судового збору за звернення до суду з апеляційною скаргою, є докази, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій податкового органу з моменту виникнення права на апеляційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України, які б свідчили, що податковий орган дійсно бажає реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справі у найкоротші строки.Утім, податковим органом не було надано суду доказів вчинення дій, спрямованих на отримання достатнього фінансування з Державного бюджету України для сплати судового збору безпосередньо у даній справі.Відповідно до пункту четвертого статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 186 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.Крім того, у пункті 40 та у пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "… якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та з підстав, які видаються непереконливими, як у цій справі, де нібито складне економічне становище перешкоджало відповідачу сплатити державне мито, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду… Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".Таким чином, у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення, розподілу та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів тощо. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.Наведене спростовує доводи касаційної скарги.Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст.. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДФС залишити без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.08.2017 залишити без змін.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова