ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р.
№ А5/172-06
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П.- головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
та професійних захворювань України в м. Кривому Розі, м. Кривий
Ріг Дніпропетровської області (далі - відділення виконавчої
дирекції Фонду)
на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 22.11.2006
зі справи № А5/172-06
за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду
до закритого акціонерного товариства "Науково-дослідне
виробниче підприємство "Криворіжстальконструкція", м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області (далі - Підприємство)
про стягнення 19 214, 67 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
позивача - не з'яв.,
відповідача - Курінської М.В.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов було подано про стягнення 19 214, 67 грн. на
відшкодування збитків.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
10.08.2006 (суддя Шевченко С.Л.) позов задоволено: з Підприємства
стягнуто на користь відділення виконавчої дирекції Фонду 19 214,
67 грн. "перерахунку страхових виплат" та на Підприємство
віднесено судові витрати зі справи. У прийнятті зазначеного
рішення суд з посиланням на статтю 15 Закону України "Про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
(далі - Закон),
статті 225, 228 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
виходив
з наявності підстав для відшкодування відповідачем позивачеві
шкоди у зазначеній сумі.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 22.11.2006 (колегія суддів у складі: Коршун
А.О. -головуючий, судді Герасименко I.М. і Ясир Л.О.) апеляційну
скаргу Підприємства задоволено: зазначене рішення місцевого
господарського суду скасовано; у задоволенні позову відмовлено. У
прийнятті зазначеної постанови суд з посиланням на статті 21, 25,
46, 47 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
виходив з того, що цим законодавчим
актом не передбачено права відділення виконавчої дирекції Фонду на
звернення до роботодавця "з регресними вимогами щодо відшкодування
сплачених Фондом страхових внесків".
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
відділення виконавчої дирекції Фонду просить оскаржувану постанову
апеляційної інстанції з цієї справи скасувати та стягнути з
Підприємства на користь названого відділення 19 214, 67 грн.
"виплаченого Фондом перерахунку потерпілому". Скаргу мотивовано
посиланням на приписи статей 3, 225, 228, 353 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, статті 21 і Прикінцевих положень
Закону, а також Положень (стандартів) бухгалтерського обліку,
затверджених наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999
№ 137, які не було взято до уваги судом апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином
повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення
касаційної скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рога від
08.04.2004 з відділення виконавчої дирекції Фонду стягнуто на
користь Каліверди Є.I. "не нарахованих та не виплачених сум
втраченого заробітку за період з 01.04.2001р. по 01.01.2004р. у
розмірі 19 214, 67 грн. одноразово та стягнуто щомісячно по 916,
52 грн., починаючи з 01.01.2004р., а також стягнуто з відповідача
на користь Каліверди Є.I. не нарахованих та не сплачених сум
втраченого заробітку за період з 08.12.2000р. по 01.04.2001 року у
розмірі 1 839, 8 грн.";
- зазначене судове рішення мотивовано тим, що Каліверді Є.I.,
"який отримав трудове каліцтво, закрите акціонерне товариство
"Науково-дослідне виробниче підприємство
"Криворіжстальконструкція" не правильно розрахувало розмір
втраченого заробітку";
- відділенням виконавчої дирекції Фонду стягнута загальним
судом сума була сплачена, що підтверджується відповідними
документами;
- Підприємством здійснювалися перерахування внесків до Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань;
- Підприємство було роботодавцем стосовно потерпілого
внаслідок трудового каліцтва Каліверди Є.I.; загальним судом
визначено інший розмір відшкодування шкоди, ніж нарахований
Підприємством "при передачі особової справи потерпілого".
Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні
засади загальнообов'язкового державного соціального страхування
громадян в Україні визначені Основами законодавства України про
загальнообов'язкове державне соціальне страхування ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
(далі -Основи).
Відповідно до статті 21 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
внески на
загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного
випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно
роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум
фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим
працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з
громадян.
Статтею 11 Основ ( 16/98-ВР ) (16/98-ВР)
та статтею 13 Закону
( 1105-14 ) (1105-14)
визначено, що страховий ризик -це обставини, внаслідок
яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є
нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що
спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну
травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
, з
настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання
матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.
Згідно із статтею 2 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
його дія поширюється
на осіб, які працюють на умовах трудового договору.
Статтею 6 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
встановлено, що суб'єктами
страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в
окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та
страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої
здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є
роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи.
Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на
виробництві та професійних захворювань України.
Стаття 36 Закону ( 1105-14 ) (1105-14)
відносить до компетенції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків розгляд справ про
страхові виплати і прийняття відповідних рішень.
Iз з'ясованих попередніми судовими інстанціями обставин
справи вбачається, що Підприємство виступало роботодавцем щодо
потерпілого -Каліверди Є.I. Отже, з урахуванням наведених
законодавчих приписів правовідносини Підприємства з гр. Калівердою
Є.I. охоплюються сферою соціального страхування від нещасних
випадків на виробництві, у той час як цивільно-правових відносин
між Підприємством і відділенням виконавчої дирекції Фонду з
приводу виплати цим відділенням суми 19 214, 67 грн. не виникло.
Відтак суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної
постанови не припустився порушень чи неправильного застосування
норм матеріального або процесуального права, і підстав для
скасування відповідного судового акта не вбачається.
Керуючись статтями 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 22.11.2006 зі справи № А5/172-06 залишити без змін, а
касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального
страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних
захворювань України в м. Кривому Розі -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов