ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р.
№ 20/438
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. - головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Національної телекомпанії України,
м. Київ (далі -НТУ)
на рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.12.2006
зі справи № 20/438
за позовом державного підприємства "Українське агентство з
авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і науки України,
м. Київ (далі - ДП "УААСП")
до НТУ
про стягнення 97500 грн.
Судове засідання проведено за участю представників:
ДП "УААСП" -Кур'янова С.В.
НТУ -Виногродського О.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
ДП "УААСП" звернулося до господарського суду міста Києва з
позовом про стягнення з відповідача компенсації за порушення
майнових авторських прав у розмірі 20 мінімальних заробітних плат
за кожне публічне сповіщення в ефір музичних творів, що становить
97 500 грн., та штрафу в розмірі 10% від присудженої суми.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.10.2006
(суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 06.12.2006 (колегія суддів у
складі: суддя Григорович О.М. -головуючий, судді Гольцова Л.А.,
Рябуха В.I.), позов задоволено частково: з НТУ на користь ДП
"УААСП" стягнуто 67 500 грн. компенсації за порушення майнових
авторських прав та 6 750 грн. в доход державного бюджету. Названі
судові акти попередніх інстанцій з посиланням на приписи статей
11, 31, 32, 33, 50, 52 Закону України "Про авторське право і
суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
(далі -Закон) мотивовано порушенням
відповідачем майнових прав інтелектуальної власності ДП "УААСП" на
музичні твори шляхом їх несанкціонованого публічного сповіщення.
НТУ звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, просить скасувати оскаржувані рішення
місцевого та постанову апеляційного господарських судів та
припинити провадження в даній справі. Скаргу мотивовано
відсутністю у позивача достатнього обсягу повноважень на подання
цього позову, а також посиланням на надані відповідачеві авторами
ліцензії на використання спірних музичних творів.
У відзиві на касаційну скаргу ДП "УААСП" заперечує проти
доводів скарги та просить оскаржувані судові рішення залишити без
змін.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представників сторін, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної
скарги з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за договорами про управління майновими правами та взаємне
представництво інтересів у галузі публічного виконання, укладеними
позивачем та авторами музичних творів -Рибчинським Ю.Є.,
Пономарьовим О.В., Баланом I.В., Сабадаш С.О., Демиденком А.П.,
Яременком О.I., Кричевським Г.Е., Домшинським В.В., Крищенком
В.Д., Гавришем О.I., Бурмакою М.В., Галябардою С.П., Петрашем
Н.Н., а також Російським авторським товариством, позивачеві було
передано виключне право на управління майновими правами, зокрема,
на такі музичні твори:
"О народ" -сл. Рибчинського Ю.Є.,
"Варто чи ні" -сл. і музика Пономарьова О.В.,
"Город зелёного цвета" -муз. I.В. Балана,
"Пісня з полонини" -сл. Тогобицької О.С., муз. Сабадаш С.О.,
"Любий, кохай мене" - сл. і муз. Яременка О.I.,
"Таня Джан" -сл. і муз. Кричевського Г.Е.,
"Ти мені потрібна" -сл. Крищенка В.Д., муз. Домшинського
В.В.,
"Две любви" -муз. Петраша Н.Н.,
"Ми йдемо" -сл. Бурмаки М.В., муз. Бурмаки М.В., Павлова
М.Е.,
"Стожари" -сл. Кудрявцева О.В., Дворського П.А. (далі -спірні
музичні твори);
- позивачем не доведено наявності у нього права на управління
майновими правами на музичні твори "Несу свій хрест" (сл.
Галябарди С.П., муз. Гавриша О.А.), "Хрустальные цепи" (сл.
Демиденка А.П., муз. Морозова О.С.), "Hasta la vіsta" (сл. Shem Ur
Pіck Mіrіt, муз. Pіck Svіka Henrіk);
- в ході здійснення аналізу моніторингу телерадіопростору НТУ
на предмет дотримання авторських та суміжних прав в акті від
10.05.2006 № 2-05-06 позивачем було зафіксовано факт публічного
сповіщення спірних музичних творів;
- використання названих музичних творів шляхом їх публічного
сповіщення відбулося без укладання ліцензійного договору з
позивачем та без виплати останньому авторської винагороди;
- авторами творів Баланом I.В., Галебардою С.П., Пономарьовим
О.В., Рибчинським Ю.Є. було надано НТУ ліцензії на використання
музичних творів "Город зелёного цвета", "Несу свій хрест", "Варто
чи ні", "О народ";
- сума компенсації, що підлягає стягненню з відповідача за
неправомірне публічне сповіщення спірних музичних творів,
становить 67 500 грн.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність
правових підстав для стягнення з відповідача компенсації та штрафу
за порушення виключних майнових авторських прав ДП "УААСП" на
спірні музичні твори.
В абзаці п'ятому статті 1 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
визначено, що
виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору,
виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи
відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання
цих об'єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на
видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим
особам у межах строку, встановленого цим Законом.
Відповідно до статті 8 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
до об'єктів
авторського права віднесено, зокрема, музичні твори з текстом і
без тексту.
Згідно з приписами частини першої статті 15 Закону
( 3792-12 ) (3792-12)
до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має
авторське право) належать: виключне право на використання твору;
виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими
особами. А згідно з частиною третьою цієї статті виключне право
автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи
заборону використання твору іншими особами дає йому право
дозволяти або забороняти будь-яке використання твору іншими
особами.
Аналогічні положення містяться у статті 11 bіs Бернської
конвенції, за приписами якої автори драматичних,
музично-драматичних і музичних творів користуються виключним
правом дозволяти:
(і) публічний показ і виконання своїх творів, включаючи
публічний показ і виконання, здійснювані будь-якими засобами і
способами;
(іі) передачу будь-яким способом постановок і виконань творів
для загального відома.
Згідно ж з частиною п'ятою статті 15 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
за
винятком випадків, передбачених статтями 21 -25 цього Закону,
автор (чи інша особа, яка має авторське право) має право вимагати
виплати винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може
здійснюватися у формі одноразового (паушального) платежу, або
відрахувань за кожний проданий примірник чи кожне використання
твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок
виплати авторської винагороди за створення і використання твору
встановлюються в авторському договорі або у договорах, що
укладаються за дорученням суб'єктів авторського права
організаціями колективного управління з особами, які
використовують твори.
Відповідно до частини першої статті 32 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
автору та іншій особі, яка має авторське право, належить виключне
право надавати іншим особам дозвіл на використання твору будь-яким
одним або всіма відомими способами на підставі авторського
договору. Використання твору будь-якою особою допускається
виключно на основі авторського договору, за винятком випадків,
передбачених статтями 21 -25 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 33 Закону договір про
передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо
між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії
договору, способу використання твору, території, на яку
поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської
винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із
сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода
визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого
від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим
чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути
нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів
України.
З урахуванням наведених положень матеріального права слід
погодитися з висновком попередніх судових інстанцій про те, що
надані відповідачеві авторами музичних творів ліцензії на
використання творів не є авторськими договорами в розумінні статті
33 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
та не можуть бути підставою для використання
цих творів.
Таким чином, господарські суди, встановивши факт порушення
майнових авторських прав позивача на спірні музичні твори,
правомірно задовольнили позов в частині стягнення з відповідача 67
500 грн. компенсації за несанкціоноване публічне сповіщення цих
творів.
Посилання ж скаржника на відсутність у ДП "УААСП" повноважень
на подання цього позову не можуть бути взяті до уваги Вищим
господарським судом України з огляду на визначені у статті 49
Закону функції організацій колективного управління, до яких
належить, зокрема, вчинення дій, необхідних для захисту прав,
управління якими здійснює організація, в тому числі звернення до
суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних
прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих
суб'єктів.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-9 - 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Рішення господарського суду міста Києва від 20.10.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
06.12.2006 зі справи № 20/438 залишити без змін, а касаційну
скаргу Національної телекомпанії України -без задоволення.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов