ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 лютого 2007 р.
№ 12/35
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. - головуючий, судді Бенедисюк I.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу державного підприємства
"Українське агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства
освіти і науки України, м. Київ (далі -ДП "УААСП")
на постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.11.2006
зі справи № 12/35
за позовом ДП "УААСП"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Samsung
Electronіcs Україна", м. Київ (далі -ТОВ "Samsung Electronіcs
Україна", відповідач-1), та
товариства з обмеженою відповідальністю "А-М", м. Київ
(далі -ТОВ "А-М", відповідач-2)
про стягнення 99600 грн.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ДП "УААСП" -Кур'янова С.В.,
ТОВ "Samsung Electronіcs Україна" -не з'яв.,
ТОВ "А-М" -не з'яв.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий
господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Позов подано про стягнення з ТОВ "Samsung Electronіcs
Україна" та ТОВ "А-М" компенсації за порушення майнових прав
автора шляхом несанкціонованого публічного виконання ремікса
музичного твору "Ні, ні я не ту кохав" у розмірі 300 мінімальних
заробітних плат, що становить 99 600 грн., та зобов'язання
опублікувати в газеті "Юридична практика" дані у вигляді судового
рішення про допущені порушення авторського права.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.07.2006
(суддя Прокопенко Л.В.) позов задоволено частково: з ТОВ "А-М"
стягнуто компенсацію у розмірі 33 200 грн. за порушення
авторського права; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Назване рішення з посиланням на приписи статей 13, 15, 20, 52
Закону України "Про авторське право та суміжні права" ( 3792-12 ) (3792-12)
(далі -Закон) мотивовано неправомірним виконанням відповідачем-2
як організатором гастрольного заходу зазначеного похідного
музичного твору, одним із співавторів якого є Говорадло А.В.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
07.01.2006 (колегія суддів у складі: суддя Андрієнко
В.В. -головуючий, судді Малетич М.М., Студенець В.I.) рішення суду
першої інстанції скасовано частково; в позові відмовлено повністю.
У прийнятті зазначеної постанови суд апеляційної інстанції виходив
з недоведеності наявності вини ТОВ "А-М" у використанні спірного
твору з огляду на одержання відповідачем-2 дозволу на публічне
виконання цього твору у Положинського О.Є., який зазначив себе
єдиним автором слів і музики ремікса музичного твору "Ні, ні я не
ту кохав".
ДП "УААСП" звернулося до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати відповідну постанову
суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення місцевого
господарського суду з даного спору. Скаргу мотивовано, зокрема,
тим, що використання зазначеного похідного твору є правомірним
лише за умови дотримання прав автора первісного твору -Говорадла
А.В. До того ж, за твердженням скаржника, протокол узгодження
істотних умов проведення концертів від 30.08.2005 не є авторським
договором у розумінні статті 33 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
, оскільки не
містить усіх суттєвих умов, визначених законом для даного виду
договорів.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі -ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час
і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши ні підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування
ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши
пояснення представника позивача, Вищий господарський суд України
дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення
касаційної скарги з огляду на таке.
Судовими інстанціями у справі встановлено, що:
- за угодою від 27.12.2002, укладеною автором Говорадлом А.В.
та ДП "УААСП", позивачеві було передано виключне право на
управління авторськими майновими правами на музичні твори, що
існують на момент підписання цієї угоди та які будуть створені
протягом строку її дії;
- за заявами Говорадла А.В. позивачем було зареєстровано:
09.09.2003 -музичний твір "Ні, ні я не ту кохав", автором
слів і музики якого є Говорадло А.В.;
15.06.2005 -ремікс музичного твору "Ні, ні я не ту кохав",
автором музики якого є Говорадло А.В., а співавторами
слів -Говорадло А.В. та Положинський О.Є.;
- 01.09.2005 у м. Києві на Європейській площі в рамках
проведення акції "Уяви музику" відбувся концерт гуртів "Корні" та
"Тартак", під час якого було виконано ремікс музичного твору "Ні,
ні я не ту кохав"; названий твір також було використано на
аналогічних концертах 31.08.2005 у м. Львові, 04.09. 2005 у м.
Дніпропетровську, 05.09.2005 у м. Одесі, 07.09.2005 у м. Харкові
та 08.09.2005 у м. Донецьку;
- використання зазначеного ремікса шляхом його публічного
виконання на концертах відбулося без дозволу (укладання
ліцензійного договору) з позивачем та без виплати авторської
винагороди;
- названі концерти було організовано відповідачем-2 на
виконання договору про надання послуг від 29.08.2005 № С-001,
укладеного ТОВ "Samsung Electronіcs Україна" (замовник) та ТОВ
"А-М" (виконавець), умовами якого передбачалося проведення
останнім рекламних та маркетингових акцій замовника у визначених
містах України; факт організації названих гастрольних заходів саме
ТОВ "А-М" відповідачами не заперечується;
- відповідно до протоколу узгодження суттєвих умов проведення
концертів від 30.08.2005, складеного ТОВ "А-М" та Положинським
О.Є., останній надав відповідачу-2 дозвіл на використання,
зокрема, музичного твору "Ні, ні я не ту кохав" шляхом його
публічного сповіщення (виконання) під час проведення концертів; у
вказаному протоколі єдиним автором слів і музики твору "Ні, ні я
не ту кохав" зазначено Положинського О.Є.
Причиною спору в даній справі стало питання про правомірність
використання ремікса на концертних заходах, проведених з
31.08.2005 по 08.09.2005.
Відповідно до статті 15 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
до майнових прав
автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:
а) виключне право на використання твору;
б) виключне право на дозвіл або заборону використання твору
іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з
положеннями статті 31 цього Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
, після чого ця
особа стає суб'єктом авторського права.
Виключне право на використання твору автором (чи іншою
особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати
твір у будь-якій формі і будь-яким способом.
Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає
йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і
публічне сповіщення творів.
Як вбачається з установлених судовими інстанціями обставин
справи, ремікс музичного твору "Ні, ні я не ту кохав" було
створено Говорадлом А.В. та Положинським О.Є у співавторстві. Так,
автором музики цього твору є Говорадло А.В., а авторами
слів -Говорадло А.В. та Положинський О.Є.
Відповідно до статті 13 Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
авторське право на
твір, створений у співавторстві, належить всім співавторам
незалежно від того, чи утворює такий твір одне нерозривне ціле або
складається із частин, кожна з яких має самостійне значення. Якщо
твір, створений у співавторстві, утворює одне нерозривне ціле, то
жоден із співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим
у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору.
Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних
частках, якщо в угоді між ними не передбачається інше.
Частиною третьою статті 436 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що відносини між співавторами можуть бути
визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське
право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
З наведених положень матеріального права випливає, що кожний
із співавторів має право на власний розсуд використовувати лише
створену ним частину твору, що має самостійне значення, однак
розпорядження твором в цілому обумовлюється спільною згодою всіх
співавторів. Таким чином, авторський договір про використання
створеного у співавторстві твору, а також договір про передачу
права на управління виключними авторськими майновими правами на
спільний твір має бути укладений з усіма співавторами цього твору
незалежно від того, чи є співавторство нероздільним (коли об'єкт
за своїм змістом не може бути персоніфікований), чи співавторство
може бути розділеним на авторство окремих частин твору. Укладення
ж договору про розпорядження авторськими правами на спільний твір
лише одним із авторів є можливим за наявності в останнього
довіреності від інших співавторів.
Відтак для того, щоб дійти обгрунтованого висновку як про
правомірність надання Положинським О.Є. дозволу на публічне
виконання реміксу "Ні, ні я не ту кохав" згідно з протоколом
узгодження суттєвих умов проведення концертів від 30.08.2005, так
і про законність передачі Говорадлом А.В. позивачеві виключних
прав на управління майновими правами на цей твір у цілому,
господарським судам слід було дослідити, чи відбувалося таке
розпорядження майновими правами на твір за взаємною згодою
співавторів та яким чином було врегульовано порядок виплати
авторської винагороди усім співавторам за використання спірного
твору.
Не з'ясувавши відповідні фактичні обставини, місцевий та
апеляційний господарські суди тим самим припустилися неправильного
застосування приписів частини першої статті 4-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за результатами
обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього
Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що
відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних
доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти
докази.
У новому розгляді справи господарському суду першої інстанції
слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити
всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають
юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті,
встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від
встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що
регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і
обгрунтоване рішення.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу державного підприємства "Українське
агентство з авторських та суміжних прав" Міністерства освіти і
науки України задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 21.07.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
07.11.2006 зі справи № 12/35 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя I. Бенедисюк
Суддя Б. Львов