ПОСТАНОВА

Іменем України02 серпня 2021 року Київсправа №808/1150/17адміністративне провадження №К/9901/21411/19Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:суддя-доповідач Гусак М. Б.,судді - Гімон М. М., Усенко Є. А.,за участю: секретаря судового засідання Хом`яка О. А.,представника позивача - Близнюка А. В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальні ініціативи Запоріжжя" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року (суддя Татаринов Д. В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року ( судді Малиш Н. І., Білак С. В., Шальєва В. А.) у справі № 808/1150/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальні ініціативи Запоріжжя" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛА:5 травня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Соціальні ініціативи Запоріжжя" (далі - ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя") звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 10 лютого 2017 року № 0001281406 та від 13 лютого 2017 року № 0000701304.Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 3 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2017 року № 0000701304 щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 510,00 грн за неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, і сум утриманого з них податку; в іншій частині позовних вимог - відмовив.Відмовляючи у задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2017 року № 0001281406, яким до позивача застосовано штрафні санкції у сумі 1 151 150,50 грн за порушення норм з регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем правильно встановлено порушення щодо несвоєчасного оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій (далі - КОРО) на суму 224 264,25 грн, враховуючи фактичну дату надходження готівки згідно з даними контрольних стрічок та дати друкування Z-звітів та оприбуткування у КОРО, а також не оприбуткування готівки в сумі 5 965,85 грн, щодо яких відсутні відповідні записи у розділі 2 КОРО - облік руху готівки та сум розрахунків КОРО.Не погодившись із постановою апеляційного суду, ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при розгляді справи, просив скасувати ухвалені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити рішення про задоволення позову.Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, ухвалені у справі судові рішення - залишити без змін.Касаційна скарга розглядається у порядку, що діяв до 8 лютого 2020 року, відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , що набрав чинності у зазначену вище дату. Перевіривши обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.Суди встановили, що за результатами перевірки діяльності ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" Головним управлінням ДФС у Запорізькій області складено акт від 30 січня 2017 року № 010/08-01-14-01/38626382, за висновками якого порушено, зокрема пункти 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (z0040-05) (далі - Положення № 637).На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: від 10 лютого 2017 року № 0001281406, яким відповідно до абзацу 3 статті першої Указу Президента від 12 червня 1995 року № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" (436/95) (далі - Указ № 436/95) до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі 1 151 150,50 грн; від 13 лютого 2017 року № 0000701304, яким за порушення підпункту 16.1.3, пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49, пункту 51.1 статті 51, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України застосовано штрафні санкції у сумі 510,00 грн за платежем "податок на доходи фізичних осіб".За результатами адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишені без змін.Положеннями абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 (який втратив чинність згідно з Указом Президента України від 20 червня 2019 року № 418/2019 (418/2019) ) визначено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.6 липня 1995 року Верховною Радою України прийнятий Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , у преамбулі якого вказано, що він визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на всіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі. Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій у інших законах, крім Податкового кодексу України (2755-17) , не допускається.Пунктом 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) визначено, що до приведення чинного законодавства у відповідність із цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.Пунктом 2.6 Положення № 637 (яке втратило чинність 5 січня 2018 року згідно з постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148) установлено, що вся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням розрахункової книжки оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстраторів розрахункових операцій (абзаци перший - третій цього пункту).Абзацом третім статті 1 Указу № 436/95 встановлювалась відповідальність за порушення суб`єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.Водночас, прийнятим 6 липня 1995 року Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) також установлена відповідальність за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги). Перелік таких порушень та санкції визначені розділом V "Відповідальність за порушення вимог цього Закону".Так, статтею 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" передбачено фінансові санкції за порушення вимог цього закону.Питання застосування наведених вище норм було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду (постанова від 20 травня 2020 року у справі №1340/3510/18).У зазначеному судовому рішенні викладено висновок про те, що оскільки шляхом прийняття Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) ці правовідносини врегулював законодавчий орган, то Указ № 436/95 припинив дію як у частині визначення складу такого правопорушення як неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки, так і в частині встановлених за таке правопорушення санкцій, його положення уже не могли застосовуватися.Колегія суддів підстав для відступу від вказаної правової позиції Верховного Суду не вбачає.Беручи до уваги, що позивача притягнуто до відповідальності на підставі абзацу третього статті 1 Указу №436/95, яка не підлягала застосуванню, висновки судів про відсутність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2017 року № 0001281406, є помилковими.За правилами частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.Відповідно до частини першої статті 351 цього Кодексу підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.Ураховуючи наведене, ухвалені у справі судові рішення у частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2017 року № 0001281406 підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у цій частині.Згідно з частиною шостою статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).З матеріалів справи вбачається, що ТОВ "Соціальні ініціативи Запоріжжя" було сплачено 17274,91 грн судового збору за подання позовної заяви (з яких 06,91 грн стягнуто на його користь судом першої інстанції), 25912,50 грн - за подання апеляційної скарги та 34550,00 грн - за подання касаційної скарги.Водночас, відповідно до частини четвертої статті 6 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).Ураховуючи наведене, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню на користь позивача 77 702,67 грн сплаченого ним судового збору; надмірно сплачені суми розподілу не підлягають.Керуючись статтями 341, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальні ініціативи Запоріжжя" задовольнити.2. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 10 лютого 2017 року № 0001281406, ухваливши нове рішення про задоволення позову в цій частині.3. В іншій частині постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2019 року та рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 3 квітня 2019 року - залишити без змін.4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Соціальні ініціативи Запоріжжя" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (правонаступником якого є Головне управління ДПС у Запорізькій області) 77 702,67 грн (сімдесят сім тисяч сімсот дві гривні шістдесят сім копійок) на відшкодування судового збору .Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.Повний текст постанови виготовлено 3 серпня 2021 року.Суддя-доповідач М. Б. ГусакСудді: М. М. Гімон Є. А. Усенко