Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Плюшка І.А.

суддів Гоголь Т.Г., Самусенко С.С.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгові мережі", м. Київ.

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.10.2006 року

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2007 року

у справі №6/47

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Центральний гастроном".

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгові мережі"

про визнання недійсним договору та зобов'язання повернути майно.

за участю представників сторін

- позивача –Тарасун В.Г., Дем'янюк В.П.

- відповідача – Чорна Н.П., Журжій А.В.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 27.02.2007р.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.10.2006 року було задоволено заяву Відкритого акціонерного товариства "Центральний гастроном" про перегляд рішення господарського суду міста Києва у справі №6/47 від 01.06.2006 року за нововиявленими обставинами. За наслідками перегляду зазначене судове рішення було скасовано. У справі №6/47 було прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ "Центральний гастроном" було задоволено. Визнано недійсними договір купівлі-продажу нежитлового будинку, укладеного від 28.09.2004 року між ВАТ "Центральний гастроном" та ТОВ "Торгові мережі", визнано за ВАТ "Центральний гастроном" право власності на нежитловий будинок по просп. Перемоги, 47 в місті Києві.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2007 року у справі №6/47 рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2006 залишено без змін, апеляційну скаргу ТОВ "Торгові мережі" без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими у справі №6/47 судовими рішеннями, ТОВ "Торгові мережі" (надалі - Скаржник) звернулося з касаційною скаргою на відповідні судові рішення, в якій просить скасувати останні з мотивів неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення господарського суду м. Києва від 01.06.2006 року у справі №6/47.

Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши оскаржувані судові рішення на предмет дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права при прийнятті останніх, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Встановлення фактичних обставин справи, перевірка та оцінка доказів, надання переваги одним доказам над іншими є виключною прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій.

При вирішенні справи по суті та прийнятті оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, рішенням №2-5579/06 від 17.07.2006 року Шевченківського районного суду міста Києва рішення правління ВАТ "Центральний гастроном" від 27.09.2003 року, оформлене протоколом №39 визнано недійсним. Приймаючи рішення від 01.06.2006 року у справі №6/47 господарський суд міста Києва, виходив з того, що відповідним рішенням правління ВАТ "Центральний гастроном" було зобов'язано Андрущак К.В. щодо укладення спірного договору купівлі-продажу не житлового будинку від 28.09.2004 року між ВАТ "Центральний гастроном" та ТОВ "Торгові мережі", а отже, на думку суду першої інстанції, порушень вимог діючого законодавства на момент укладення договору не було, і таким чином, підстав визнання договору недійсним не має. Скасовуючи відповідне судове рішення від 01.06.2006 року у справі №6/47 суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що відповідним рішенням №2-5579/06 від 17.07.2006 року Шевченківського районного суду міста Києва було встановлено обставини, які не були відомі сторонам на час розгляду справи по суті, а отже визнання рішення правління ВАТ "Центральний гастроном" від 27.09.2003 року, оформлене протоколом №39 недійсним, на думку судів першої та апеляційної інстанцій є нововиявленою обставиною.

Переглянувши зазначені судові рішення колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про відсутність порушень норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 112 ГПК України, під нововиявленими обставинами, розуміються обставини, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові. Відповідна позиція знайшла своє схвалення і в п. 1 Роз'яснення ВГСУ від 21.05.2002 року №04-5/563 (v_563600-02) , згідно якого необхідними ознаками ново виявлених обставин є: їх наявність на час розгляду справи, та те, що відповідні обставини не були відомі заявнику на час розгляду справи.

Варто не погодитись з викладеними мотивами касаційної скарги, що нововиявленими обставинами є відповідне рішення суду, яким було визнано недійсним відповідне рішення правління позивача. З матеріалів справи вбачається, що рішення 2-5579/06 від 17.07.2006 року Шевченківського районного суду міста Києва було прийнято після прийняття рішення по справі, а отже не може бути розцінено як нововиявлена обставина, адже остання не існувала на момент розгляду справи по суті –з наступних підстав.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що нововиявленою обставиною, яка існувала на момент розгляду справи в суді є обставини недійсності рішення правління, які в подальшому були встановлені судом загальної юрисдикції. Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з мотивами викладеними в оскаржуваних судових рішеннях, щодо достатності підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а також щодо скасування такого рішення та визнання спірного договору недійсним.

Відносно інших посилань Скаржника викладених в касаційній скарзі, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку про залишення їх без розгляду, оскільки відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно роз'яснень пленуму Верховного Суду України викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 року №11 "Про судове рішення" (v0011700-76) , обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, дотримавшись всіх вимог процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України за результатами касаційного перегляду приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції було повно і об'єктивно досліджено всі необхідні обставини справи та правильно застосовано норми процесуального права при постановлені оскаржуваної постанови, внаслідок чого підстав для скасування оскаржуваних судових рішень колегією суддів не вбачається.

Відповідно до вищевикладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгові мережі" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2007 року у справі №6/47 та рішення господарського суду міста Києва від 19.10.2006 року залишити без змін.