820/12127/15 Про визнання протиправними дії Уповноваженої особи Фонду ГВФО ПАТ "Банк" щодо невключення належних фізичній особі сум до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду ГВФО, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню коштів за договорами банківського вкладу (депозиту), зобов'язання Уповноваженої особи Фонду ГВФО додатково включити належні особі суми до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами - 22.07.2021 Прийняття

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року (суддя Мар`єнко Л.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2019 року (колегія суддів: Калитка О.М., Кононенко З.О., Мельнікова Л.В.) у справі № 820/12127/15 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Радикал Банк" Савельєвої Анни Миколаївни про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В грудні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвої Анни Миколаївни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" щодо невключення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Договором банківського рахунку № 18419/П-1-980 від 09.07.2015 року, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "РАДИКАЛ БАНК";

-зобов`язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов`язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.04.2016, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2019, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" щодо невключення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню за Договором банківського рахунку № 18419/П-1-980 від 09.07.2015, укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ "РАДИКАЛ БАНК".

Зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "РАДИКАЛ БАНК" Савельєву Анну Миколаївну подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що за наслідками перевірки було визнано нікчемними транзакції щодо розміщення коштів на депозитних/поточних рахунках клієнтів через рахунки каси банку 09 липня 2015 року поза межами робочого часу та/або операційного дня. Касова операція позивача фактично не здійснювалась (рух коштів по касі банку не відбувався), наслідком дій позивача та співробітників банку було внесення змін до балансу банку з метою створення документальних підстав для отримання від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування. Також наголошує, що кошти на рахунку позивача почали обліковуватись внаслідок штучних банківських операцій, метою яких було перерозподіл залишків по рахунках клієнтів, які не мали право на відшкодування вкладу від Фонду або їх залишки становили суму більшу, ніж 200000,00 грн. і тому розмір вкладу відшкодовувався неповністю. Посилається на п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" позивач не може бути визнана особою, яка набула право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду, позаяк банк уклав правочин, умови якого передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

За відсутності клопотань від всіх учасників справи, розгляд касаційної скарги здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "РАДИКАЛ БАНК" ( банк) 09.07.2015 укладено Договір банківського рахунку № 18419/П-1-980 та відкрито поточний рахунок у гривні № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 1.1 Договору, банк відкриває клієнту поточний рахунок, здійснює його розрахунково - касове обслуговування протягом операційного часу, але в межах режиму роботи установи банку, в якому здійснюється операція та здійснює нарахування процентів, на умовах та й порядку, визначених цим Договором та чинним законодавством України.

Факт внесення позивачем грошових коштів на поточний рахунок підтверджується квитанцією від 09.07.2015.

Постановою Правління Національного банку України від 09.07.2015 № 452/БТ Публічне акціонерне товариство "РАДИКАЛ БАНК" віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.07.2015 № 130 розпочато процедуру виведення ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації з 10.07.2015.

Постановою Правління Національного банку України від 09.11.2015 № 769 відкликано банківську ліцензію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.11.2015 № 203 розпочато процедуру ліквідації "РАДИКАЛ БАНК" з 10.11.2015 по 09 листопада 2017 року. Призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" визначені законом, Савельєвій Анні Миколаївні .

Повідомленням №3504/15 від 17.11.2015 року уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" Савельєвою Анною Миколаївною було визнано трансакцію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" щодо перерахування на користь позивача грошової суми з призначенням платежу "поповнення поточного рахунку" на суму 200000,00 грн. - нікчемним правочином у відповідності до положень ст. 215 ЦК України, ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" .

Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банком-агентом, що здійснює виплату коштів вкладникам ПАТ "РАДИКАЛ БАНК" є ПАТ "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО".

Після прибуття з паспортом та ідентифікаційним кодом до відділення ПАТ ""БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" для отримання відшкодування за вкладом, позивачу стало відомо, що його не було включено до загального Реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Після цього позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду із усним проханням роз`яснити причини відмови у відшкодуванні грошових коштів за Договором банківського рахунку.

16.11.2015 позивач зателефонував на гарячу лінію ПАТ "РАДИКАЛ БАНК", на якій Уповноважена особа Фонду в телефонному режимі повідомила позивача, що кошти за вкладом позивача відшкодуванню не підлягають у зв`язку з тим, що Договір рахунку є нікчемним в силу ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та ст. 228 ЦК України.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а також не надано доказів нікчемності спірного правочину.

Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI (4452-17) ).

Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Виконання зобов`язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов`язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється ФГВФО відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.

Суд касаційної інстанції зауважує, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом №4452-VI (4452-17) щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому положення чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.

Також слід вказати, що Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа №826/1476/15) виснував, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Відповідно до положень статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів, тобто мають право здійснити перевірку таких правочинів стосовно їх нікчемності, прийняти відповідне рішення про виявлення факту нікчемності правочину і повідомити про це сторін правочину, а також вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності правочинів.

Частина третя статті 38 Закону № 4452-VI визначає, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) ;

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.

Застосовуючи частину третю статті 38 Закону № 4452-VI Фонд або його уповноважена особа, зобов`язані дотримуватися положень частини другої статті 19 Конституції України відповідно до якої, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону №4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/1476/15.

У направленому на адресу позивача повідомленні "Про визнання правочинів нікчемними" зазначено, що договір банківського вкладу, укладений між ПАТ "КБ "Радикал Банк" та позивачем є нікчемним відповідно до вимог статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 ЦК України.

Разом з тим, ні вищевказаний наказ, ні повідомлення про нікчемність правочинів всупереч приписам чинного законодавства не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, з якими уповноважена особа пов`язує нікчемність правочину (договору) банківського вкладу позивача.

Таким чином, з огляду на особливу правову природу діяльності відповідача, обов`язковим є зазначення останнім конкретного пункту частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI, перелік яких є вичерпним. При цьому положення статті 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.

Зокрема, частинами першою та другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, така підстава нікчемності правочину, як порушення публічного порядку, не визначена частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, відтак, застосування статті 228 ЦК України до спірних правовідносин є необґрунтованим.

Як наслідок, варто зауважити, що положення статті 228 ЦК України щодо нікчемності правочину не можуть бути застосовані Фондом чи уповноваженою особою при здійсненні власних функцій щодо виявлення та віднесення правочину до нікчемних у порядку статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

З приводу посилань відповідачів на надходження коштів на рахунок позивача внаслідок так званого "дроблення" (розподілу) депозитних рахунків інших клієнтів, на яких була розміщена значна сума коштів, що свідчить про нікчемність вчиненого позивачем та банком правочину, з огляду на те, що укладення договору банківського вкладу відбувалось одночасно із операціями зняття готівки з рахунків інших клієнтів, колегія суддів зазначає, що спеціальна підстава для визнання нікчемними договорів, які відповідають, умовній категорії "договори дроблення", з`явилася 12 серпня 2015 року одночасно з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16 липня 2015 року № 629-VIII (629-19) .

Фактично під "дробленням" розуміється переказ депозитних коштів із одного рахунку, сума на якому перевищує гарантовану для відшкодування, на інші депозитні рахунки, як правило, новоутворені, в частинах, які підпадають під виплату Фондом гарантування вкладів.

Разом з тим, колегія суддів Верховного Суду зазначає, що спірні правовідносини виникли до внесення пункту 9 до частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. З огляду на що, застосування відповідачами посилань на наявність факту "дроблення вкладу" з боку позивача є безпідставним.

Слід зазначити, що відповідно до наданої квитанції від 09.07.2015 №14734 зарахування коштів на вкладний депозитний рахунок позивача відбулось шляхом внесення готівки через касу банку і це відповідає приписам пункту 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) . Доказів іншого відповідачем не надано.

Посилання відповідачів на довідку, яка ніби-то підтверджує, що протягом операційного дня власники грошового вкладу із значною сумою подрібнювали (розбивали) свій вклад на суми до 200000 грн. та відповідні подрібнені частки були внесені на рахунки інших фізичних осіб, в тому числі і позивача, суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вказана довідка про рух коштів не є первинним банківським документом, який би підтверджував вказані обставини, отже ці твердження фактично носять характер припущень з боку відповідача стосовно того, що саме кошти власника великого рахунку були залучені на депозит позивачем з метою збільшення відшкодування витрат з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно виписки по особовим рахункам у позивача знаходились кошти в сумі 200000 грн. станом на день введення тимчасової адміністрації.

Жодних доказів того, що при укладенні типового договору банківського вкладу позивач отримав певні переваги порівняно з іншими клієнтами банку відповідачами надано не було.

Стосовно посилань відповідача на наявність кримінального провадження за фактом вчинення службовими особами ПАТ "Радикал Банк" злочину, передбаченого ч. 5 ст. 190 Кримінального кодексу України, то колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи відсутній жоден вирок про вчинене кримінальне правопорушення, а отже, вказане не може бути підставою для порушення права позивача на отримання гарантованої суми відшкодування за рахунок ФГВФО.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів статті 2 Закону №4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ "Радикал Банк" до запровадження тимчасової адміністрації, а тому підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому Уповноваженою особою не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Радикал Банк", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону №4452-VI (4452-17) .

Отже, позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладників банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов`язання уповноваженої особи Фонду для подання до Фонду додаткової інформації щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Радикал Банк" за рахунок Фонду.

Вказана правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 802/351/16-а.

Відповідно до статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX (460-20) ) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.