826/70/16 Про скасування наказу про звільнення з податкових органів, поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу - 22.07.2021 Прийняття

ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, (далі - відповідач, скаржник 1, ДФС України), треті особи - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві (третя особа 1, скаржник 2, ГУДФС у м.Києві), Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - третя особа 2, ДПІ у Святошинському районі) в якому просила:

- визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо видання Наказу від 26.10.2015 № 978-о.

- зобов`язати Державну фіскальну службу України скасувати Наказ від 26.10.2015 №978-о та поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві.

- стягнути з Державної фіскальної служби України на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, та з врахуванням ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року, позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Міністерства доходів і зборів України щодо видання наказу від 26.10.2015 № 978-о.

Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства доходів і зборів України від 26.10.2015 № 978-о.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві з 27.10.2015.

Стягнуто з Державної фіскальної служби України (ідентифікаційний код 39292197, адреса: 04053, м.Київ, ЛЬВІВСЬКА ПЛОЩА, будинок 8) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків за даними Державного реєстру фізичних осіб-платників податків НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 ) середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 27.10.2015 по 11.09.2018 в сумі 65 700 грн. (шістдесят п`ять тисяч сімсот гривень).

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

В іншій частині відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що акт про відсутність позивача 11.09.2015 на робочому місці складено того ж дня 11.09.2015, отже дисциплінарне стягнення мало бути накладено на позивача не пізніше 11.10.2015. Проте, всупереч вимогам частини першої статті 148 КЗпП України, до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі займаної посади лише 26.10.2015. Тому вказане свідчить про протиправність дій відповідачів по прийняттю спірного наказу. Окрім того, дослідивши документи, що були складені відносно позивача в ході дисциплінарного провадження та обрання виду дисциплінарного стягнення, суди встановили факт невиконання відповідачами положень частини третьої статті 149 КЗпП України. Зокрема, встановлено відсутність даних щодо об`єктивного врахування відповідачем пояснень позивача щодо факту дійсного вчинення дисциплінарного проступку та вини позивача, тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, а також попередню роботу працівника. Таким чином, оцінивши в сукупності, через призму положень статей 72- 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини даної справи, суди дійшли висновку, що відповідачами не було доведено факт відсутності позивача на робочому місці 11.09.2015 без поважних причин, оскільки твердження відповідачів спростовуються показами свідків та наявними у справі доказами.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНИХ СКАРГ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

24 квітня 2019 року на адресу суду касаційної інстанції надійшли касаційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року, в яких скаржники, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати зазначені рішення судів в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі..

В обґрунтування поданої касаційної скарги Державна фіскальна служба України, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві, вказують на необґрунтованість доводів позивачки в частині її недопуску на робоче місце, як на підставу відсутності причин для звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з неявкою позивачки на робочому місці більш як три години без поважних причин. Скаржники стверджують, що відділ інфраструктури та секретар начальника ДПІ, до яких зверталася позивачка, знаходяться безпосередньо в приміщенні ДПІ, що і спростовує твердження позивачки про недопуск її на робоче місце у цей день. Вказане також і підтверджується текстом пояснень позивачки від 20.10.2015, зі змісту яких неможливо визначити мету та час перебування ОСОБА_1 в приміщенні ГУДФС у м.Києві та встановити чи дійсно позивачка там перебувала. Крім того, як на день видання оскаржуваного наказу, так і на даний час в матеріалах особової справи позивачки відсутні жодні відомості щодо її тимчасової непрацездатності 26.10.2015, а, отже і твердження позивачки щодо її звільнення у період тимчасової непрацездатності позбавлене документального підґрунтя. Скаржники наголошують, що під час судового засідання 25.03.2019 в суді апеляційної інстанції, свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 плуталися у своїх поясненнях відносно часу та дати вчинення конфлікту на прохідній ДПІ у Святошинському районі. Твердження позивачки про неознаймлення з наказом про її звільнення, скаржники вважають необґрунтованими, оскільки актами від 26.10.2015 та 27.10.2015 підтверджується те, що відповідачем було надіслано запрошення ОСОБА_1 для ознайомлення з вказаним наказом, яке вона проігнорувала. Водночас, саме на прохання позивачки, викладене у заяві, відповідачем надіслано на поштову адресу ОСОБА_1 копію наказу про звільнення.

Ухвалами Верховного Суду від 23 травня 2019 року за даними касаційними скаргами відкриті касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року касаційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Наказом ДФС України від 10.09.2014 № 434-о "Про переведення ОСОБА_1" ОСОБА_1 було поновлено з 22.08.2010 на посаді заступника начальника ДПІ у Святошинському районі.

Як вбачається з доповідної записки від 11.09.2015 № 220/26-24-20-01-09 начальника координаційно-моніторингового управління ДПІ у Святошинському районі ОСОБА_4, поданої на ім`я в.о. начальника ДПІ у Святошинському районі ОСОБА_5, співробітники управління на протязі з 9:30 неодноразово намагалися підписати у ОСОБА_1 документи (висновок щодо перерахування коштів по єдиному внеску), але так як ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці (кімната 305) висновок не був підписаний, у зв`язку з чим для запобігання несвоєчасного виконання роботи координаційно-моніторингове управління просило взяти до уваги вищезазначене та прийняти необхідні міри.

Разом з тим, з пояснень першого заступника ДПІ у Святошинському районі ОСОБА_5, вбачається, що 11.09.2015 з 9:00 години до 9:30 години ОСОБА_1 була присутня в приміщенні ДПІ на четвертому поверсі у приймальній (каб. 404). Зазначене пояснює відсутність ОСОБА_1 на робочому місці в кімнаті 305.

11.09.2015 у приміщенні ДПІ у Святошинському районі, у складі: в.о. начальника відділу персоналу ОСОБА_6, заступника голови з реорганізації ДПІ у Святошинському районі Міндоходів у м. Києві ОСОБА_4., в.о. заступника начальника управління - начальника відділу правового супроводження перевірок юридичного управління ОСОБА_7, члена комісії з реорганізації ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві начальника відділу фінансово-економічної роботи та бухгалтерського обліку ОСОБА_8, працівника кабінету № 305 - головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ОСОБА_9 було складено акт про те, що заступник начальника ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ОСОБА_1 з 09 години 30 хвилин до 16 години 45 хвилин 11.09.2015 була відсутня на робочому місці в приміщенні ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві (вул. Верховинна, 9; фактична адреса: вул. Котельникова,14 ).

Крім того, відсутність ОСОБА_1 11.09.2015 в період з 09 години 30 хвилин до 16 години 45 хвилин на робочому місці підтверджується поясненнями головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ОСОБА_9, в.о. начальника відділу персоналу ОСОБА_6, начальника координаційно-моніторингового управління ОСОБА_4 . Також, у доповідній записці від 14.09.2015 № 57/26-57-04-37 зазначено, що 11.09.2015 ОСОБА_1, повідомивши секретаря керівника інспекції, що її викликають до ГУ ДФС у м. Києві, покинула приміщення інспекції о 09 годині 30 хвилин і до кінця робочого дня, саме до 16 годин 45 хвилин, ОСОБА_1 на робочому місці не з`являлась, про що був складений акт відсутності на робочому місці.

Разом з тим, як вбачається з доповідної записки ОСОБА_1 від 11.09.2015, вона не мала можливості вільного проходу в приміщення ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві у зв`язку зі заблокуванням її картки (перепрошиту картку отримала лише 14.09.2015), а також у зв`язку з тим, що кабінет, де знаходиться її робоче місце, був зайнятий працівниками підрозділу інспекції.

Неможливість вільного проходу 11.09.2015 ОСОБА_1 у приміщення ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві підтверджується свідченнями осіб, що містяться в матеріалах справи (зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 ). Окрім того, як вбачається з наданих позивачем доказів, нею 11.09.2015 підписувались, зокрема, реєстр висновків про повернення надміру або помилково сплачених коштів єдиного внеску; висновки № 5364-20 та № 5369-20 від 11.09.2015, що відповідно свідчить про її перебування на робочому місці 11.09.2015.

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за червень 2015 року, складеного працівником кадрової служби 23.06.2015, ОСОБА_1 у період з 16.06.2015 по 30.06.2015 була протабельована "НЗ" (неявка з нез`ясованих причин). Після подання листків непрацездатності, до зазначеного табеля працівником кадрової служби 29.09.2015 були внесені відповідні зміни та протабельовано ОСОБА_1 у період з 18.06.2015 по 30.06.2015 - "ТН" (тимчасова непрацездатність). Аналогічно, згідно з даними табелів обліку використання робочого часу за липень-вересень 2015 року: ОСОБА_1 у період з 01.07.2015 по 15.07.2015 протабельована - "ТН" (тимчасова непрацездатність); у період з 16.07.2015 по 31.07.2015 протабельована - "В" (відпустка); у період з 03.08.2015 по 10.09.2015 протабельована - "ТН" (тимчасова непрацездатність) та 11.09.2015 - НЗ" (неявка з нез`ясованих причин). Згідно з даними розрахункових листів за червень-вересень 2015 року нарахування заробітної плати ОСОБА_1 здійснено відповідно до наведених даних табелів обліку використання робочого часу.

Відповідач направляв на адресу позивача лист від 03.09.2015 № 10015/Ш/26-57-05-41 з проханням терміново надати документальне підтвердження щодо відсутності на робочому місці з 16.06.2015 по 15.07.2015, а також причини відсутності на робочому місці починаючи з 01.08.2015. В той же час, акти про відсутність ОСОБА_1 на робочому місці у зазначені дати відповідачем не складалися.

Не погоджуючись з наведеними обставинами, ОСОБА_1 зверталась до начальника ГУ ДФС у м. Києві Демченко Л.Д. з проханням провести службову перевірку щодо фактів фальсифікації та перевищення службових обов`язків при встановлені відсутності її на робочому місці 16.06.2015 та 17.06.2015, наголошуючи на тому, що вона була на роботі, виконувала посадові обов`язки та підписувала документацію.

На виконання доручення начальника Головного управління ДФС у м. Києві Демченко Людмили Дмитрівни від 20.10.2015 № 23595/7/26-15-04-03 було проведено тематичну перевірку ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві стосовно фактів, викладених у зверненні заступника начальника ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві ОСОБА_1, за результатами якої встановлено, що враховуючи пояснення ОСОБА_1, що заступник начальника ДПІ у Святошинському районі ОСОБА_1 була відсутня з 09 год. 30 хв. до 16 год. 45 хв. 11.09.2015 на робочому місці у приміщенні ДПІ ( вул. Верховинна, буд. 9, фактична адреса вул. Котельникова, буд. 14 ).

На підставі акта про результати тематичної перевірки ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві з окремих питань від 21.10.2015 № 6441/8, викладених обставин та документального підтвердження відсутності на робочому місці, встановлено вчинення заступником начальника ДПІ у Святошинському районі ОСОБА_1 прогулу без поважних причин 11.09.2015.

У зв`язку з цим, Головним управлінням Міндоходів у м. Києві було ініційовано питання застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення із займаної посади - заступника начальника ДПІ у Святошинському районі за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Наказом Міністерства доходів і зборів України від 26.10.2015 № 978-о ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника начальника ДПІ у Святошинському районі за прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України. Про винесення зазначеного наказу позивача було повідомлено листом від 27.10.2015 № 13841/Ш/26-57-04-17.

Вважаючи такий наказ відповідача протиправним, а звільнення незаконним, позивачка звернулася до суду з позовом про його скасування та поновлення на роботі.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

За приписами пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема, прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до частини першої статті 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці.

За приписами частин першої та третьої статті 149 КЗпП України, до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Суд зауважує, що скаржником оспорюються рішення судів попередніх інстанцій виключно в частині задоволених позовних вимог. Відтак, в силу приписів статті 341 КАС України, касаційному перегляду підлягають рішення виключно в межах вимог та доводів касаційної скарги.

Суд зауважує, що пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогулом без поважних причин вважається полишення роботи без відповідного попередження роботодавця в установленому порядку про розірвання трудового договору або залишення роботи до закінчення строку попередження без згоди на це роботодавця, якщо такий договір укладено на невизначений строк; залишення без поважних причин особою, з якою укладено строковий трудовий договір, роботи до закінчення строку трудового договору; самовільне залишення молодим спеціалістом (молодим робітником) роботи, на яку його направили після закінчення відповідного навчального закладу, до закінчення строку обов`язкового відпрацювання; самовільне використання без погодження з роботодавцем днів відгулів, чергової відпустки тощо. Не може вважатися прогулом відсутність працівника на робочому місці за умови, що він присутній на підприємстві. Якщо працівник не залишив місця розташування підприємства, його не можна звільнити за прогул. До такого працівника можуть застосовуватися інші види дисциплінарного або громадського стягнення чи впливу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка повернувшись із ГУДФС в м.Києві 11.09.2015, не мала змоги вільного проходу в приміщення ДПІ у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві у зв`язку зі заблокуванням її картки, тобто позивачка не мала змоги перебувати на своєму робочому місці з поважних та незалежних від неї причин.

Вказане підтверджується також і показаннями свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3, які були допитані судом апеляційної інстанції.

Доводи скаржників на необ`єктивність показань вищезазначених свідків Суд сприймає критично через призму суб`єктивного ставлення відповідачів, враховуючи їх позицію у спірних правовідносинах, наголошуючи, при цьому, що оцінка доказів у справі відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) здійснюється судами за їх внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Доводи скаржників щодо розташування безпосередньо в приміщенні ДПІ відділу інфраструктури та робочого місця секретаря начальника ДПІ, до яких зверталася позивачка 11.09.2015 о 9 год, як підстави необґрунтованості тверджень ОСОБА_1 про недопуск її на робоче місце у цей день, не спростовують факту відсутності можливості позивачки безперешкодного проходу до приміщення ДПІ після її повернення з ГУДФС м.Києва.

Суд також вважає вірними висновки судів попередніх інстанцій щодо порушення відповідачами процедури притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності в частині недотримання строків застосування дисциплінарного стягнення.

Так, судами обґрунтовано зазначено, що акт про відсутність позивача 11.09.2015 на робочому місці складено того ж дня 11.09.2015, отже дисциплінарне стягнення мало бути накладено на позивача не пізніше 11.10.2015.

Водночас, як правильно зауважено судами, наказ про звільнення позивачки винесений 26.10.2015, тобто з перевищенням дозволеного місячного строку притягнення до дисциплінарної відповідальності, встановленого частиною першою статті 148 КЗпП України.

Відтак, вказане підтверджує порушення відповідачами процедури притягнення позивачки до дисциплінарної відповідальності, що, враховуючи встановлену судами на підставі показань свідків, об`єктивну неможливість ОСОБА_1 перебувати на своєму робочому місці, свідчить на наявність підстав для скасування оспорюваного наказу про звільнення позивачки.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційних скаргах доводи Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, 349- 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:Касаційні скарги Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у м.Києві залишити без задоволення.Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 березня 2019 року у справі № 826/70/16 залишити без змін.Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова