ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 лютого 2007 р.
№ 15/202
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Кривди Д.С.,
суддів:
Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши касаційну скаргу
ТОВ "Трансфер"
на постанову
від 03.10.06 Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
та на рішення
від 13.07.06
у справі
№15/202
господарського суду
Кіровоградської області
за позовом
ТОВ "Трансфер"
до
Головного управління житлово-комунального господарства міста
Кіровоградської міської ради
про
стягнення 55485 грн.
за участю представників сторін
від позивача:
Резнік О.М. -директор
від відповідача:
у засідання не прибули
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 13.07.06 господарського суду Кіровоградської
області (суддя Хвилько Ю.I.), яке залишено без змін постановою від
03.10.06 Дніпропетровського апеляційного господарського суду
(колегія суддів у складі: Неклеси М.П. -головуючого, Логвиненка
А.О., Павловського П. П.) позов ТОВ "Трансфер" до Головного
управління житлово-комунального господарства міста Кіровоградської
міської ради про стягнення 55485 грн. задоволено частково:
стягнуто з відповідача на користь позивача 19025,64 грн.
інфляційних витрат, 3634,4 грн. 3 % річних, а також судові
витрати. У стягненні неодержаного прибутку відмовлено.
Судові рішення мотивовані доведеністю позивачем
заборгованості відповідача за виконані позивачем роботи відповідно
до укладеного між сторонами договору підряду від 20.04.99,
предметом якого є виконання робіт по капітальному ремонту
житлового фонду, а також недоведення на підставі відповідних
доказів збитків, що завдані позивачу внаслідок несплати виконаних
робіт. Щодо стягнення річних і інфляційних втрат розрахунок
здійснено з урахуванням строку позовної давності.
Ухвалою від 27.12.06 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій
заявлено вимоги про скасування рішення і постанови та задоволення
позову в повному обсязі.
Касатор посилається на доведеність неотриманих доходів в
період існування заборгованості відповідача, яка становить
подорожчання робіт у спірний період згідно з чинними Державними
будівельними нормами.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Господарський суд Кіровоградської області у справі №13/266
задовольнив у повному обсязі позов ТОВ "Трансфер" до Головного
управління житлово-комунального господарства міста Кіровоградської
міської ради про стягнення 50319 грн. заборгованості за виконані
роботи по укладеному між сторонами договору від 20.04.2000, 744
грн. 3% річних, 21317 грн. збитків, завданих внаслідок передачі
підрядних робіт іншому виконавцю, та судові витрати. Усього за
вказаним рішенням з відповідача стягнуто 73222 грн. Це рішення
набрало законної сили.
Звертаючись з позовом у даній справі у 2005р., ТОВ "Трансфер"
послалось на рішення господарського суду Кіровоградської області у
справі №13/266 від 01.12.02 та предметом позову визначило збитки з
неотриманих прибутків внаслідок неотримання коштів за цим рішенням
суду, а також річних та інфляційного відшкодування за період -2,5
роки.
Відповідно до ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
(чинного на момент
виникнення спірних правовідносин) та п. 2 ст. 625 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
боржник, який прострочив виконання грошового
зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу
з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми,
якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Оскільки при новому розгляді справи відповідач не довів
обставин, передбачених у главі 50 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
щодо
припинення існуючих з позивачем зобов'язань, а на момент звернення
з позовом у червні 2005р. виконавче провадження по рішенню суду не
було закінчено, грошове зобов'язання існувало, що стало підставою
для продовження встановленої законом відповідальності за порушення
зобов'язання в межах строку позовної давності.
Доводи касатора щодо стягнення збитків по угоді вже були
предметом судового розгляду у справі №13/266 і заявлені ним нові
збитки не засновані на доказах, на які посилався
позивач -відсутність грошових коштів для подальшої статутної
діяльності, тому положення ст. 203 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і 623 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
на вимоги позивача не поширюються за
недоведеністю ним зазначених у позові обставин.
Зважаючи на викладене, судова колегія не вбачає підстав для
скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення
касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 03.10.2006 у справі № 15/202 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький