Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Гусака М.Б., Маринченка В.Л.,

Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Тітова Ю.Г., –

розглянувши у порядку письмового провадження за винятковими обставинами за скаргою Кабінету Міністрів України справу за позовом ОСОБА_4 до Держави Україна, Кабінету Міністрів України, треті особи – Державне казначейство України, Державна судова адміністрація України, про визнання протиправними бездіяльності та окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 р. № 865" (1310-2005-п) , стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди,

У квітні 2006 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеним позовом.

Печерський районний суд м. Києва постановою від 19 березня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2007 року, позов задовольнив частково.

Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями, Кабінет Міністрів України подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скарги та заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 жовтня 2009 року в задоволенні заяви Кабінету Міністрів України про поновлення строку на касаційне оскарження рішень судів першої і апеляційної інстанцій від 19 березня 2007 року та від 3 грудня 2007 року відмовив, а касаційну скаргу залишив без розгляду.

У скарзі Кабінету Міністрів України до Верховного Суду України порушено питання про перегляд за винятковими обставинами та скасування ухвали Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2009 року і направлення справи на новий розгляд до касаційного суду для вирішення питань про поновлення строку на касаційне оскарження та відкриття касаційного провадження. На обґрунтування скарги зроблено посилання на порушення норм процесуального права, неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) та надано ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 лютого 2008 року, в якій, по-іншому, на думку, відповідача, застосована одна й та ж сама норма права.

Перевіривши за матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для задоволення скарги немає.

Відповідно до частини 1 статті 243 КАС Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права.

Частиною 1 статті 244 КАС встановлено, що Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.

Оскільки обставини, що стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися, керуючись статтями 241 - 244 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

У задоволенні скарги Кабінету Міністрів України відмовити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 жовтня 2009 року залишити без змін.

постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 2 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні скарги, якщо обставини, які стали підставою для провадження за винятковими обставинами, не підтвердилися.