ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2007 р.
№ 18/184
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Глос О.I.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся"
на постанову
від 07.12.2006 року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду
у справі
№ 18/184
господарського суду
Дніпропетровської області
за позовом
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Дніпропетровській області
до
1. ТОВ "Олеся";
2. Відкритого акціонерного товариства
"Дніпровськпромбуд"
про
визнання недійсним договору та виселення
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Зуєва Н.В. (довіреність № 12 від 20.03.2006р.)
від відповідача-1:
від відповідача-2:
не з'явились
Волнянська О.В. (довіреність від 18.10.2004р. №1-19/9-129)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області (суддя
Петрова В.I.) від 29.06.2006 року у справі № 18/184 позов
задоволено частково; визнано недійсним пункт 17 договору оренди
від 02.06.98р. б/н, укладеного між ТОВ "Олеся" та ВАТ
"Дніпровськпромбуд"; стягнуто з відповідача-1 в доход державного
бюджету державне мито в сумі 42,50 грн. та на користь ДП "Судовий
інформаційний центр" 59,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу; стягнуто з відповідача-2 в доход
державного бюджету державне мито в сумі 42,50 грн. та на користь
ДП "Судовий інформаційний центр" 59,00 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду (головуючий суддя -Павловський П.П., судді -Логвиненко А.О.,
Чус О.В.) від 07.12.2006 року рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 29.06.2006 року у справі № 18/184
скасовано; позов задоволено частково; визнано неукладеним договір
оренди від 02.06.98р. без номера, укладений між ТОВ "Олеся" та ВАТ
"Дніпровськпромбуд", в цій частині провадження по справі
припинено; в іншій частині позову відмовлено.
В касаційній скарзі ТОВ "Олеся" просить скасувати постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.12.2006
року та залишити в силі рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від -02.06.1998 року, посилаючись на
невірне застосування норм матеріального та процесуального права, а
саме: п.п.2, 4 ст.111-10, ст.101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
У відзиві на касаційну скаргу позивач повністю заперечує
викладені в ній доводи.
Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представників
позивача, відповідача-2, перевіривши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права в рішенні місцевого
господарського суду та в постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить
до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській області
звернулось до суду з позовом про визнання недійсним укладеного
відповідачами договору оренди від 02.06.1998 року без номера,
предметом якого є приміщення за адресою вул. Гомельська, 59 у м.
Дніпропетровську, що знаходиться на балансі ВАТ
"Дніпровськпромбуд" та не увійшло до статутного фонду цього
акціонерного товариства. Позов обгрунтований тим, що ВАТ
"Дніпровськпромбуд" не міг виступати орендодавцем державного
майна, що не увійшло до статуних фондів господарських товариств,
отже договір укладений з порушенням абзацу 1статті 5 Закону
України "Про оренду державного та комунального майна" ( 2269-12 ) (2269-12)
,
ст.287 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
. Вимога про виселення обгрунтована
тим, що позивачем, як належним орендодавцем, на приміщення, що є
предметом спірного договору, 01.03.2006 року укладений договір
оренди №12/02-2242-ОД з Білан Н.П., отже, перебування ТОВ "Олеся"
в приміщенні по вул. Гомельській, 59 у м. Дніпропетровську
унеможливлює користування приміщенням законного орендаря.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції визнав
недійсним пункт 17 спірного договору, оскільки виключно власник
наділений правом розпорядження належним йому майном.
Колегія суддів відзначає, що зробивши вищенаведений висновок,
суд першої інстанції не встановив того, чи увійшло до статутного
фонду ВАТ "Дніпрвськпромбуд" майно, яке є предметом спірного
договору оренди, пославшись лише на підстави позову, зазначені
позивачем в позовній заяві. Таким чином, зроблений судом висновок
не відповідає встановленим ним обставинам справи. Крім того,
визнаючи договір недійсним на підставі ст.48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
суд не зазначив якому саме закону не відповідає укладена
відповідачами угода.
Скасовуючи рішення господарського суду першої інстанції
апеляційний суд на вищевикладені допущені судом порушення уваги не
звернув, а повторно переглянувши справу встановив обставини на
підставі тих доказів, які не були предметом дослідження судом
першої інстанції. Враховуючи, що до апеляційної скарги скаржником
було надано договір оренди сторін № 107 від 02.06.1998 року, суд
встановив, що саме він виконувався сторонами. Відносно спірного
договору, то апеляційний суд визнав його неукладеним та припинив
провадження в частині визнання його недійсним. Відносно позовних
вимог про виселення відповідача-1, то в їх задоволенні відмовлено
з тих підстав, що орендні правовідносини між відповідачем-1 та
відповідачем-2 регулювались договором оренди від 02.06.1998 року №
107, а не договором без номеру від 02.06.1998 року, який зазначено
в позові, тобто містить інший предмет спору і не є підставою для
виселення відповідача-1, а повинен розглядатися в іншому судовому
провадженні.
Колегія суддів відзначає, що відповідно до частини першої
статті 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у процесі перегляду справи
апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково
поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази
приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх
подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції, повторно розглядаючи справу, в
порушення вимог ст.101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, прийняв додаткові
докази, зокрема, договір №107 від 02.06.1998 року (т.1 а.с.
64-67), які не були предметом дослідження суду першої інстанції та
у відсутність обгрунтування заявником неможливості їх подання до
місцевого господарського суду з причин, що не залежали від
заявника.
Зазначивши, що вимога про виселення заявлена на підставі
неукладеного договору, апеляційний суд не звернув уваги на те, що
остання фактично заявлена з підстав укладення позивачем договору
оренди з ПП Білан Н.П. Отже в позові про виселення судом
відмовлено без розгляду підстав з яких його було заявлено.
Iз матеріалів справи вбачається, що у мотивувальній частині
постанови апеляційний суд визнав неукладеним спірний договір. Таке
рішення прийнято судом із перевищенням повноважень, передбачених
чинним законодавством. Так, згідно з вимогами п. 2 ст. 83 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд, приймаючи рішення, має
право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для
захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб із
самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання
заінтересованої сторони. Проте, позивач не заявляв позовні вимоги
про визнання спірного договору неукладеним та не звертався з
відповідними клопотаннями під час розгляду справи.
Крім того, поза увагою апеляційного суду залишилася та
обставина, що не всі платіжні доручення (а.с. 93-113), свідчать
про факт виконання сторонами саме договору № 107 від 02.06.1998
року, оскільки значна їх частина не містить посилання на наведений
договір. Щодо орендної плати, то обидва договори в якості орендної
плати встановлюють сплату 2,00 грн. за 1 кв.м., тому орендна плата
(а саме розмір місячної плати) також не свідчить про виконання
саме договору № 107 від 02.06.1998 року.
Судом першої інстанції у зв'язку з ненаданням в якості доказу
договору № 107 від 02.06.1998 року взагалі не досліджувалось який
із двох договорів виконувався відповідачами і чи є укладеним
спірний договір.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 11
від 29 грудня 1976 року "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив
спір у відповідності з нормами матеріального права, а
обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст.43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування судом
норм матеріального права при вирішенні спору. У зв'язку з цим
постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду справи
суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об'єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов'язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 3 ч. 1 ст. 111-9,
ч.1 ст. 111-10, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ "Олеся" від 28.12.2006 року № 1 на
постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
07.12.2006 року у справі № 18/184 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду
від 07.12.2006 року та рішення Господарського суду
Дніпропетровської області від 29.06.2006 року у справі №
18/184 -скасувати.
Справу № 18/184 направити на новий розгляд до Господарського
суду Дніпропетровської області.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С у д д і
С.Бакуліна
О.Глос