822/1908/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств, збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а також збільшено суму акцизного збору - 22.07.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ22 липня 2021 року м. Київсправа № 822/1908/16адміністративне провадження № К/9901/34690/19Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Дашутіна І.В.,суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 (головуючий суддя: Тарновецький І.І.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 (колегія суддів: Охрімчук І.Г., Смілянець Е. С. Капустинський М.М.) у справі №822/1908/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У жовтні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення по податку на прибуток від 27.09.2016 №0001651401 відповідно до якого загальна сума грошового зобов`язання (податкове зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції) ТОВ "Верест" становить 93187,50 грн;

- податкове повідомлення-рішення по податку на додану вартість від 27.09.2016 № 0001661401 відповідно до якого загальна сума грошового зобов`язання (податкове зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції) ТОВ "Верест" становить 168627 грн;

- податкове повідомлення-рішення за платежем-акцизний податок з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів від 27.09.2016 № 0001671401 відповідно до якого загальна сума грошового зобов`язання (податкове зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції) ТОВ "Верест" становить 211101,25 грн;

- податкове повідомлення-рішення за платежем-штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій від 27.09.2016 № 0001691401 відповідно до якого загальна сума штрафних (фінансових) санкцій ТОВ "Верест" становить 12550 грн;

- податкове повідомлення-рішення за платежем-штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій від 27.09.2016 № 0001681401 відповідно до якого загальна сума штрафних (фінансових) санкцій ТОВ "Верест" становить 340 грн;

- податкове повідомлення-рішення щодо грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від 27.09.2016 № 0020171303 відповідно до якого загальна сума грошового зобов`язання (податкове зобов`язання та штрафні (фінансові) санкції, а також пеня) ТОВ "Верест" становить 144706 грн;

- податкове повідомлення-рішення щодо застосування штрафної санкції з податку на доходи фізичних осіб від 27.09.2016 № 00201181303 відповідно до якого загальна сума штрафних (фінансових) санкцій ТОВ "Верест" становить 1020 грн;

- вимогу про сплату недоїмки № Ю-0020161303 винесену Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" від 27.09.2016;

- рішення № 0020151303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, винесене Головним управлінням Державної фіскальної служби у Хмельницькій області відносно товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" від 27.09.2016.

1.1. 19 грудня 2016 року постановою Хмельницького окружного адміністративного суду позов Товариства задоволено частково, визнані противними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 27 вересня 2016 року № 0001661401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 168627 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 97628 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 70999 грн, № 0001651401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 93187,50 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 74550 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18637,50 грн, № 0001671401 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації об`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 211101,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 168881 грн, та штрафних санкцій в сумі 42220,25 грн, № 0020171303 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 144706 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 72583,48 грн, штрафних санкцій в сумі 44578,34 грн, та пені в сумі 27544,18 грн, в частині нарахування суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 139253,01 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 69427,10 грн, штрафних санкцій в сумі 42387,04 грн, та пені в сумі 27438,87 грн, в решті дане податкове повідомлення-рішення залишене без змін. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

1.2. 14 березня 2017 року постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду змінено постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року в частині задоволення позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0020171303 від 27 вересня 2016 року, прийнявши нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року залишено без змін.

1.3. Постановою Верховного Суду від 26.02.2019 постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі №822/1908/16 в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 27 вересня 2016 року № 0001661401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 168627 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 97628 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 70999 грн, № 0001651401 про збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 93187,50 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 74550 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18637,50 грн, № 0001671401 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації об`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 211101,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 168881 грн, та штрафних санкцій в сумі 42220,25 грн - скасовано та направлено справу у цій частині на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

1.4. В іншій частині постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у справі №822/1908/16, залишеній без змін постановою суду апеляційної інстанції - залишено без змін.

2. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.08.2019 адміністративний позов задоволено частково.

2.1. Визнано противними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області від 27.09.2016 року № 0001661401, № 0001651401.

2.2. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

2.3. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" судові витрати в сумі 3931,29 грн.

3. Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області задоволено частково.

3.1. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0001651401 щодо визначення податку на додану вартість по податковій декларації суб`єкта спеціального режиму оподаткування переробного підприємства - скасовано та прийнято в цій частині нову постанову.

3.2. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Верест" у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення 0001651401 щодо визначення податку на додану вартість по податковій декларації суб`єкта спеціального режиму оподаткування переробного підприємства, який сплачується до спеціального фонду Державного бюджету в сумі 14794 грн основного платежу та 7397 грн штрафних санкцій та щодо податку на додану вартість по податковій декларації суб`єкта спеціального режиму оподаткування переробного підприємства, який спрямовується на спеціальний рахунок для виплати компенсації в сумі 22185 грн штрафних санкцій.

3.3. В решті рішення суду першої інстанції від 02.08.2019 залишено без змін.

4. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

4.1. Посадовими особами Кам`янець-Подільської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Верест" код ЄДРПОУ 23846567 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, правильності нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 31.03.2016.

4.2. За результатами перевірки складено акт № 63/22-01-14-01/23846567 від 09.09.2016.

4.3. У ході перевірки відповідач виявив та зафіксував в акті перевірки порушення позивачем вимог:

- пункту 44.1 статті 44, пунктів 138.2, 138.8 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2014 рік в сумі 74550 грн,

- підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податковий кредит з податку на додану вартість за липень 2014 року в сумі 82834 грн,

- підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213, підпункту 214.1.4 пункту 214.1 статті 214, підпункту 215.3.10 пункту 215.3 статті 215, пункту 216.9 статті 216 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено акцизний податок 2015 року в сумі 168881 грн,

- пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, а саме: встановлено неповне оприбуткування готівкових коштів у загальній сумі 2510 грн, в касу підприємства 01.01.2016;

- пунктів 7, 10 статті 3 розділу II Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" (265/95-ВР) , а саме: не створено контрольні стрічки в електронній формі та не передано по дротових або бездротових каналах зв`язку інформацію про обсяг розрахункових операцій за 01.01.2016;

- пунктів 3.2, 3.3, 3.6 розділу III Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, в результаті чого ТОВ "Верест" подано Податкові розрахунки форми 1 Д Ф за 1 квартал 2014 року-4 квартал 2015 року з недостовірними відомостями та помилками які призвели до зміни платника податку;

- підпунктів 164.1.1, 164.1.2, 164.2.1, 164.2.20 статті 164, підпункту "и" підпункту 165.1.1, підпункту 165.1.24 статті 165, підпунктів 168.1.1, 168.1.4 статті 168, підпункту "а" пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач занизив суму податку на доходи фізичних осіб всього в розмірі 72583,48 грн,

- пункту 1 частини 1, частини 7 статті 7, частини 7 статті 8, частини 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого позивач у складі звітності з єдиного внеску поданої за липень-грудень 2014 року не нарахував та не утримав єдиний соціальний внесок у загальній сумі 9697,64 грн.

4.4. На підставі висновків акту перевірки Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області прийняло податкові повідомлення-рішення від 27.09.2016: №0001661401, яким збільшив суму грошового зобов`язання позивача за платежем-податок на додану вартість в розмірі 168627 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 97628 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 70999 грн, №0001651401, яким збільшив суму грошового зобов`язання позивача за платежем-податок на прибуток в розмірі 93187,50 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 74550 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18637,50 грн, №0001671401, яким визначив позивачу суму податкового зобов`язання за платежем акцизний податок з реалізації об`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів в розмірі 211101,25 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в сумі 168881 грн, та штрафних санкцій в сумі 42220,25 грн.

4.5. Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.09.2016 №0001661401 та №0001651401 слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ "Продуктова Гільдія". На думку відповідача надані для перевірки документи не є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції з поставки позивачу від ТОВ "Продуктова Гільдія" товару в липні 2014 року, а тому контролюючий орган вважає факт здійснення господарської операції з поставки товару документально не підтвердженим.

4.6. Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0001671401 від 27.09.2016 слугував висновок податкового органу про те, що позивач в 2015 році нарахував акцизний податок лише вартості нафтопродуктів реалізованих через АЗС за готівку, але не враховано акцизний податок з вартості нафтопродуктів відпущених покупцям при здійсненні операцій із застосуванням РРО з використанням талонів, паливних карток, відомостей про відпуск нафтопродуктів, тощо та з розрахунками у безготівковій формі.

5. Суд першої інстанції при прийнятті рішення у справі виходив з того, що реальність господарської операції вчиненої позивачем з його контрагентом - ТОВ "Продуктова гільдія" підтверджуються наданим позивачем первинним документами.

5.1. Суд не погодився з висновком відповідача, викладеним у акті перевірки та відзиві на позов про те, що первинні документи від імені постачальника підписані не уповноваженою особою, посилаючись на інформацію про наявність кримінального провадження №12014100090009012 від 11.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та на протокол допиту посадової особи ТОВ "Продуктова гільдія", та вказав, що відповідачем до матеріалів справи не додано та не надано до суду жодного доказу про прийняття процесуального рішення, передбаченого КПК України (4651-17) , за результатами розгляду такого кримінального провадження (№12014100090009012 від 11.10.2014), а також зауважив, що факт відкриття кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такого кримінального провадження, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

5.2. Суд зазначив, що факт заниження позивачем акцизного податку за 2015 рік всього в сумі 168881 грн, відображено у наданому до матеріалів справи розрахунку суми акцизного податку з вартості нафтопродуктів, відпущених ТОВ "Верест" покупцям з автозаправної станції при здійсненні розрахункових операцій (із застосуванням РРО) з використанням талонів, паливних карток, відомостей на відпуск нафтопродуктів, тощо та з розрахунками у безготівковій формі. Усі дані щодо реалізації нафтопродуктів відображені у Деклараціях акцизного податку за відповідні періоди 2015 року. Позивач не заперечував факт відпуску нафтопродуктів покупцям, факт відображення у фіскальних звітних чеках РРО (2-звіт денний) за 2015 рік кількості відпущеного покупцям нафтопродукту з АЗС при здійсненні розрахункових операцій (із застосуванням РРО) та факт розрахунку покупцями у безготівковій формі.

5.3. Суд указав, що оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов`язку встановлення факту використання контрагентами позивача придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою.

5.4. Суд дійшов висновку про те, що податкові зобов`язання зі сплати 5 % акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів виникають у особи, яка безпосередньо здійснює відпуск нафтопродуктів з колонок через мережу заправних комплексів (АЗС) безпосередньо споживачам, незалежно від умов продажу нафтопродуктів під час здійснення розрахункових операцій та від форми розрахунку за них (готівкою або у безготівковій формі), у зв`язку з чим прийняте контролюючим органом оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

6. Суд апеляційної інстанції, переглядаючи вказану справу, погодився з висновком суду першої інстанції про підтвердження реальності господарської операції, вчиненої позивачем з його контрагентом - ТОВ "Продуктова гільдія", наявними в матеріалах справи первинними документами.

6.1. Разом з тим, суд апеляційної інстанції щодо податкового повідомлення - рішення від 27.09.2016 №0001651401 зазначив, що згідно розрахунку грошового зобов`язання та штрафних санкцій, визначена в ньому сума донарахованого податку на додану вартість складається з :

- податку на додану вартість по загальній декларації в розмірі 82834,00 грн основного платежу та 41417,00 грн штрафних санкцій (порушення, яке стосується операції з ТОВ "Продуктова Гільдія");

- податку на додану вартість по податковій декларації суб`єкта спеціального режиму оподаткування переробного підприємства, який сплачується до спеціального фонду державного бюджету в розмірі 14794,00 грн основного платежу та 7397,00 грн штрафних санкцій (порушення, яке стосується реалізації шкур великої рогатої худоби);

- податку на додану вартість по податковій декларації суб`єкта спеціального режиму оподаткування переробного підприємства, який спрямовується на спеціальний рахунок для виплати компенсації в розмірі 22185,00 грн штрафних санкцій (порушення, яке стосується реалізації шкур великої рогатої худоби).

6.2. Оскільки у позовній заяві позивач не згадував та не заперечував проти вказаного порушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про його обґрунтованість і законність.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

7. Головне управління ДПС у Хмельницькій області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог позивача та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову в цій частині відмовити.

7.1. Відповідач указує на ненадання позивачем до перевірки доказів поставки ТОВ "Продуктова Гільдія" продукції - четвертинок курячих.

7.2. Відповідач уважає, що надані для перевірки документи не є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції з поставки позивачу від ТОВ "Продуктова Гільдія" товару в липні 2014 року, а тому контролюючий орган уважає факт здійснення господарської операції з поставки товару документально не підтвердженим.

7.3. Посилаючись на інформацію про наявність кримінального провадження №12014100090009012 від 11.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та на протокол допиту посадової особи ТОВ "Продуктова гільдія", вказує, що первинні документи від імені постачальника підписані не уповноваженою особою.

8. Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів.

8.1. Позивач указує, що надані первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені діючим законодавством, та підтверджують реальність господарських операцій.

9. Верховний Суд ухвалою від 19.07.2021 призначив указану справу до розгляду в порядку письмового провадження.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

10. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Верховний Суд зазначає, що перегляд оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій здійснюється щодо висновків про протиправність податкового повідомлення-рішення №0001651401 від 27.09.2016 та податкового повідомлення-рішення №0001661401 від 27.09.2016 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в частині донарахування 124251,00 грн, з яких основного платежу - 82834,00 грн, штрафні санкції - 41417,00грн.

12. Як установлено судами, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.09.2016 №0001651401 та №0001661401 у вказаній вище частині слугував висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства при формуванні податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ за результатами господарських операцій з ТОВ "Продуктова Гільдія". На думку відповідача надані для перевірки документи не є первинними документами, що підтверджують здійснення господарської операції з поставки позивачу від ТОВ "Продуктова Гільдія" товару в липні 2014 року, а тому контролюючий орган уважає факт здійснення господарської операції з поставки товару документально не підтвердженим.

13. Відповідно до пункту 14.1.27 статті 14 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

14. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) визначено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

15. За змістом підпункту 138.1 статті 38 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

17. Пунктами 5 і 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N 318 (z0027-00) , зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 р. за N 27/4248 (z0027-00) , витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

18. Відповідно до пункту 12 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу вироблюваної продукції, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

19. За змістом пункту 138.2 статті 138 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

20. За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

21. Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

22. Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях.

23. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

24. Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

25. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

26. Відповідно до частини другої статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

27. При цьому, нормами ч. 2 ст. 9 вказаного Закону встановлені вимоги до первинних документів. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

28. Судами установлено, що між позивачем та ТОВ "Продуктова Гільдія" укладено договір поставки товару № 0107/1401 від 01.07.2014. На виконання вказаного договору ТОВ "Продуктова Гільдія" поставило на адресу позивача курячі четвертинки в кількості 24975 кг на загальну суму 497002,50 грн, у тому числі податок на додану вартість в сумі 82833,75 грн.

29. Ураховуючи висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.02.2019 у цій справі, представником позивача на підтвердження факту поставки закупленого товару надано належним чином завірені копії рахунку на оплату №112 від 01.07.2014, видаткових накладних зі складу постачальника № РН к-36 від 01.07.2014 та розхідника ТОВ "Продуктова гільдія" №73 від 01.07.2014 (оригінали зазначених доказів оглянуто судом в судовому засіданні). Також, на підтвердження господарської операції з поставки курячих четвертинок позивачем надано до суду видаткову накладну №357 від 01.07.2014 та податкову накладну №10 від 01.07.2014.

30. Перевезення товару на адресу покупця підтверджується товарно-транспортною накладною № 357 від 01.07.2014 на 20000 кг. та ТТН № 357 від 01.07.2014 на 5000 кг. Якість товару підтверджена крім ветеринарних свідоцтв також експертним висновком №000179і/14 від 24.01.2014, виданим випробувальною лабораторією Херсонської регіональної лабораторії ветмедицини ім. Л.С.Ценковського за замовленням ТОВ "Продуктова гільдія". На товар-курячі четвертинки міською лікарнею ветеринарної медицини м. Херсона видані ветеринарні свідоцтва ДРД-00 № 283715 та ДРД-00 № 283716 від 01.07.2014 в яких зазначено, що місцем вивезення товару є м. Херсон. Факт оплати за отриманий товар підтверджується відповідними платіжними дорученнями від 03.07.2014, 04.07.2014, 07.07.2014, 08.07.2014, 09.07.2014.

31. Також суди установили, що придбані у ТОВ "Продуктова гільдія" товари використані позивачем у власній господарській діяльності при виробництві м`ясних та ковбасних виробів, що відображено в бухгалтерському обліку позивача. Матеріалами перевірки не встановлено інших джерел надходження сировини для належного функціонування підприємства в період який підлягав перевірці, основними видами діяльності якого є виробництво м`яса та м`ясних продуктів, а також не ставиться під сумнів наявність виробництва підприємством продукції. До того ж в акті перевірки зазначається, що курячі четвертинки використані позивачем на виробництво м`ясо-ковбасних виробів та їх вартість в сумі 414168,75 грн, включена до складу виробничої собівартості готової продукції підприємства за 2014 рік.

32. Окрім того, із наявної в матеріалах справи довідки від 03.11.2016 № 125 судами попередніх інстанцій установлено, на балансі позивача знаходиться приміщення морозильних камер (3 шт.) загальною площею 448.63 кв. м., в яких одночасно можна зберігати 326 тон мороженої продукції, в т.ч. м`ясо курки. Використання м`яса курки позивачем на виробництво м`ясо-ковбасних виробів, також підтверджується технічними умовами (всього 11), якими передбачено виготовлення ковбасних виробів, у складі яких перебуває м`ясо курки.

33. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанції про те, що наведені вище документи підтверджують реальність господарської операції, вчиненої позивачем з його контрагентом - ТОВ "Продуктова гільдія".

34. Верховний Суд уважає обґрунтованим відхилення судами попередніх інстанцій посилань відповідача на наявність кримінального провадження №12014100090009012 від 11.10.2014 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України та на протокол допиту посадової особи ТОВ "Продуктова гільдія", оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу про прийняття процесуального рішення, передбаченого КПК України (4651-17) , за результатами розгляду такого кримінального провадження (№12014100090009012 від 11.10.2014).

35. Крім того, в судовому засіданні під час розгляду апеляційної скарги представником відповідача надано пояснення та повідомлення з приводу того, що досудове слідство за вказаним кримінальним провадженням не здійснюється.

36. Таким чином, Суд уважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про те, що спірна господарська операція є реальною, відповідає дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, та наявність підстав для скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень у цій частині.

37. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

38. За змістом частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

39. Частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України установлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.