2340/4223/18 Про скасування податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - 22.07.2021 Прийняття

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М., розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 (головуючий суддя: Кульчицький С.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 (колегія суддів: Губська Л.В., Карпушова О.В., Степанюк А.Г.) в адміністративній справі №2340/4223/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У жовтні 2018 року ПАТ "Черкасиобленерго" звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 07.08.2018 №0096731309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2018 року, залишеним без змін постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року, позов Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення - задоволено.

2.1. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 07.08.2018 №0096731309.

2.2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС у Черкаській області на користь Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" судові витрати зі сплати судового збору у сумі 4 179 грн 93 коп.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

3.1. 07 серпня 2018 року Головним управлінням ДФС у Черкаській області винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску № 0096731309, згідно з яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування" до позивача (Монастирищенський район електричних мереж) застосовано штраф у розмірі 230 719 грн 14 коп. за період з 21.10.2017 до 06.08.2018 та нараховано пеню у розмірі 47 942 грн 76 коп., усього на загальну суму 278 661 грн 90 коп.

3.2. 21 серпня 2018 року ПАТ "Черкасиобленерго" не погоджуючись з прийнятим рішенням подало скаргу № 6613/0903 до вищестоящого органу доходів і зборів - Державної фіскальної служби України.

3.3. Рішенням від 14.09.2018 №30047/6/99-99-11-02-02-25 ДФС України відмовлено ПАТ "Черкасиобленерго" у задоволенні скарги від 21.08.2018 №6613/0903.

3.4. Також суди установили, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ "Черкасиобленерго" (згодом ПАТ "Черкасиобленерго"), одночасно із прийняттям якої введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, при прийнятті рішення у справі виходив з того, що ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначала абсолютну заборону на застосування під час мораторію всіх санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів). Зміст цієї заборони не пов`язаний із визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію, тому санкції за невиконання грошових зобов`язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення.

4.1. Оскільки у межах спірних відносин постанова Господарського суду про визнання позивача банкрутом відсутня, справа про його банкрутство порушена до набрання чинності Законом 2343-XII в новій редакції, суди дійшли висновку, що застосуванню підлягає цей закон в редакції до 19 січня 2013 року.

4.2. Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску відповідно до рішення Головного управління ДФС у Черкаській області від 07.08.2018 №0096731309, тому оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Головне управління ДФС у Черкаській області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

5.1. Відповідач указує, що на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та відповідачем діяв Закон № 2343-ХІІ (2343-12) у редакції після 19 січня 2013 року, де наслідки введення мораторію у процедурі банкрутства визначені статтею 19. За цією статтею зупинення виконання вимог кредиторів здійснюється лише в тому випадку, коли їх термін виконання настав до введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на виконання таких вимог, застосованих до дня введення мораторію.

5.2. Зазначає, що заборгованість, вказана в оскаржуваній вимозі, не включала заборгованість, що існувала станом на дату введення мораторію (14.05.2004), а отже в межах спірних правовідносин відсутня вимога, виконання якої має зупинитись мораторієм.

5.3. Зауважує, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

6. Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказано на безпідставність викладених в ній доводів.

6.1. Позивач вказує, що боржник повинен виконувати зобов`язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

7. Верховний Суд ухвалою від 04.04.2019 прийняв до розгляду касаційну скаргу Головного управління ДФС у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 в адміністративній справі №2340/4223/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення та відкрив по ній касаційне провадження.

8. Ухвалою Суду від 10.09.2019 за клопотанням Головного управління ДФС у Черкаській області провадження у справі зупинено до набрання законної сили постановою у справі № 2340/4157/18.

9. Відповідно до ухвали Суду від 13 січня 2020 року у зв`язку з набранням законної сили постановою Верховного Суду у справі №2340/4157/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2018 №0096781309 провадження у справі поновлено.

10. Ухвалою Верховного Суду від 13 січня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" про зупинення касаційного провадження у справі №2340/4223/18 до набрання законної сили судовим рішенням Великої Палати Верховного Суду у справі №826/3106/18.

Ухвалою Верховного Суду від 19.07.2021 замінено Головне управління ДФС у Черкаській області правонаступником Головним управлінням ДПС у Черкаській області.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

11. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.10 №2464-VI (2464-17) , зі змінами та доповненнями (далі - Закон №2464).

13. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

14. Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначений статтею 9 Закону №2464-VI.

15. Абзац перший частини сьомої цієї статті передбачає, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

16. Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

17. Статтею 10 Закону №2464-VI встановлено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

18. Відповідно до пункту 2 статті 11 Закону №2464-VI, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, зокрема за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

19. Статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

20. Частина 4 ст. 12 даного Закону встановлює, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство.

21. Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов`язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів).

22. У подальшому, Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 22 грудня 2011 року № 4212-VІ (4212-17) внесені відповідні зміни до Закону № 2343-XII (2343-12) , у тому числі і до положень щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів.

23. Відповідно до статті 19 Закону № 2343-XII (в редакції чинній з 19 січня 2013 року), мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію (частина перша статті 19).

24. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій (частина 3 статті 19).

25. Дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється зокрема на вимоги поточних кредиторів (частина 5 статті 19).

26. Як установлено судами попередніх інстанцій, ПАТ "Черкасиобленерго" перебуває у процедурі банкрутства, порушеній згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 14 травня 2004 року у справі №01/1494, якою одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

27. Підставою для винесення відповідачем спірного у справі рішення є сплата позивачем єдиного внеску за період з вересня 2017 року по червень 2018 року з порушенням строку, встановленого чинним законодавством України.

28. Розглядаючи вказану адміністративну справу в касаційному порядку Верховний Суд ураховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №826/3106/18.

29. Так, як вказано в наведеному судовому рішенні Застосовані в цій справі правові норми, а саме статті 1 і 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, у їх системному зв`язку свідчать про те, що встановлена наведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника).

30. При цьому мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство, і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

31. Висновок щодо строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, накладеного відповідно до статті 12 Закону № 2343-ХІІ (у редакції, яка діяла до 19 січня 2013 року), викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11.

32. Зокрема, за позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у вказаній справі, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом (параграф 6.10).

33. Водночас Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що правове регулювання застосування до боржника, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом, штрафних (фінансових) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) під час мораторію на задоволення вимог кредиторів з набранням чинності Законом № 4212-VI (4212-17) не змінилося.

34. Передбачена частиною четвертою статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів) не може застосовуватися безстроково, оскільки це буде суперечити самому визначенню поняття мораторій на задоволення вимог кредиторів, наведеному у статті 1 цього Закону.

35. Доцільність такого застосування статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, полягає в тому, що саме поняття мораторію на задоволення вимог кредиторів, наведене в загальній частині Закону № 2343-ХІІ (2343-12) (статті 1 цього Закону), становить правову основу для застосування всіх інших норм цього Закону.

36. У зв`язку із зазначеним при застосуванні статті 12 Закону № 2343-ХІІ у редакції, чинній до 19 січня 2013 року, обов`язковому врахуванню підлягає і стаття 1 цього Закону.

37. За такого правового регулювання спірних правовідносин Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що заборона застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

38. Такий правовий висновок сформульовано також Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 жовтня 2019 року у справі № 2340/4157/18 за позовом Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління Державної фіскальної служби у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення від 07.08.2018 №0096781309.

39. Колегія суддів у цій справі не вбачає підстав для відступу від наведених висновків Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду.

40. Отже, ураховуючи те, що штрафні санкції оскаржуваним у справі рішенням застосовано до позивача за порушення строку виконання ним грошового зобов`язання, що виникло після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів боржника, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для визнання такого рішення протиправним та його скасування.

41. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (2747-15) (далі - КАС України (2747-15) ), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ (460-20) , за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

42. Відповідно до частин першої та третьої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

43. Ураховуючи, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення судів попередніх інстанцій - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в позові.

44. Відповідно до положень ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

45. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Черкаській області задовольнити.

46. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2019 скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Черкасиобленерго" до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.