820/6663/17 Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків зменшено суму від'ємного значення податку на прибуток підприємств та збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції - 21.07.2021 Прийняття

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.02.2018, ухвалене у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2018, прийняту у складі колегії суддів: Старосуда М.І. (головуючий), Лях О.П., Яковенка М.М.

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Техно-Арт" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області), у якому просило суд скасувати податкові повідомлення - рішення від 02.11.2017 за № 0002391411 про визначення збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 234 844 грн та штрафними санкціями в сумі 117422 грн, а всього на суму 352 266 грн та від 02.11.2017 за № 0002381411 про визначення суми від`ємного значення податку на прибуток в сумі 8 160 грн.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ТОВ "Техно-Арт" зазначило, що висновки акту перевірки, на підставі яких винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 234844, 00 грн, податку на прибуток в сумі 8160, 00 грн та штрафних санкцій в сумі 117422, 00 грн є необґрунтованими та помилковими, оскільки контролюючий орган пов`язує порушення позивачем положень податкового законодавства, з нереальністю господарських операцій по взаємовідносинах позивача з ДП "СДІ-УКРАЇНА", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Ремонтно-торгівельне підприємство "Снабсервіс" та ТОВ "Актавія-М", що спростовується наданими до суду копіями первинних документів.

ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи

3. Судами попередніх інстанцій установлено, що ГУ ДФС у Харківській області з 05.10.2017 по 11.10.2017 проведена документальна позапланова перевірка ТОВ "Техно-Арт", за результатами якої 19.10.2017 складений акт №16004/20-40-14-11-11/32761622, яким установлено порушення позивачем вимог: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування податку на прибуток на загальну суму 8 160 грн, в т.ч. за 2 квартал 2017 року на суму 8 160 грн; пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 234 844 грн, у тому числі за січень 2015 року в сумі 156 грн, за червень 2015 року в сумі 156 грн, за вересень 2015 року в сумі 763 грн, за листопад 2015 року в сумі 452 грн, за грудень 2015 року в сумі 105 грн, за серпень 2016 року в сумі 83 415 грн, за вересень 2016 року в сумі 149 797 грн.

4. На підставі висновків, викладених в акті перевірки, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкові повідомлення - рішення від 02.11.2017 за №0002391411 про збільшення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 234 844 грн та штрафними санкціями в сумі 117 422 грн, а всього на суму 352 266 грн та від 02.11.2017 за № 0002381411 про визначення суми від`ємного значення податку на прибуток в сумі 8 160 грн.

5. Не погоджуючись з правомірністю податкового повідомлення-рішення від 02.11.2017 за № 0002391411 та № 0002381411, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

6. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 30.05.2018 позовні вимоги задовольнив повністю.

7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень належними та допустимими доказами не було доведено правомірність оскаржуваних в рамках даної справи податкових повідомлень-рішень.

8. Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.11.2017 за № 0002391411 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 234 844 грн та штрафними санкціями в сумі 117 422 грн, а всього на суму 352 266 грн та від 02.11.2017 за № 0002381411 про визначення суми від`ємного значення податку на прибуток в сумі 8 160 грн прийняті без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття таких рішень, а тому підлягають скасуванню.

9. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 30.05.2018 підтримав позицію суду першої інстанції та за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

10. У касаційні скарзі ГУ ДФС у Харківській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

11. У відзиві на касаційну скаргу представник ТОВ "Техно-Арт" вказує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням матеріальних та процесуальних норм, на підставі всебічного та повного дослідження матеріалів та обставин справи. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

12. Пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ).

13. Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

14. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

15. Підпункт 134.1.1. пункту 134.1. статті 134.

16. Об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

17. Пункт 198.1. статті 198 ПК України

18. До податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

19. Абзац 1 пункту 198.2. статті 198 ПК України

20. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

21. Пункт 198.3 статті 198 ПК України

22. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

23. Нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

24. Пункт 198.6 статті 198 ПК України

25. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

26. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

27. Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

28. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

29. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

30. Частина перша статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

31. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

32. Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

33. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

VI. Оцінка Верховного Суду

34. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкових повідомлень-рішень від 02.11.2017 за № 0002391411 та № 0002381411, які ґрунтуються на висновках останнього щодо безтоварності операцій позивача із контрагентами ДП "СДІ-УКРАЇНА", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Ремонтно-торгівельне підприємство "Снабсервіс", ТОВ "Актавія-М" та як наслідок порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України.

35. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

36. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

37. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

38. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

39. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

40. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

41. Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

42. Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

43. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

44. У ході розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про правомірність формування позивачем даних податкового обліку за результатом господарських операцій з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Оцінюючи облікові документи, надані позивачем щодо цих операцій, суди визнали їх достовірними та достатніми доказами, що підтверджують як спірні операції, так і задекларовані позивачем показники податкового обліку.

45. Cуди відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належними первинними документами та проведені (оформлені) з контрагентами, які мають ознаки фіктивності та у яких відсутні необхідні умови та ресурси для проведення відповідної господарської діяльності, й дійшли висновку про достовірність задекларованих позивачем даних, а відповідно і про правомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями проведеними з контрагентом-постачальником, оскільки такі операції фактично відбулись та є реальними.

46. Так, судами попередніх інстанцій установлено, що ТОВ "Техно-Арт" є офіційним дилером продукції товарної марки "Mitsubishi" в Харківському регіоні та відповідно до уставних документів та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, має наступний вид діяльності: 45.11 торгівля автомобілями та легковими транспортними засобами, 45.19 торгівля іншими автотранспортними засобами, 45.20 технічне обслуговування та ремонт транспортних засобів, 45.31 торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 46.18 діяльність посередників, що спеціалізується в торгівлі іншими товарами.

47. Між ТОВ "Техно-Арт" (в якості виконавця) та ДП "СДІ-УКРАЇНА" (в якості замовника) було укладено договори поставки від 29.08.2016 №2 та від 11.09.2016 № 3, за умовами яких виконавець зобов`язується поставити і передати у власність замовника запасні частини та масла для легкових автомобілів після сплати замовником попереднього рахунку фактури.

48. У межах виконання зобов`язань за договором поставки № 2 від 29.08.2016 позивач поставив ДП "СДІ-УКРАЇНА" запасні частини, автомобільні мастила та аксесуари на загальну суму 500486, 93 грн, в т.ч. ПДВ 83414, 49 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №7-00000961 від 30.08.2016.

49. Згідно з платіжними дорученнями №28_8U020/4 від 30.08.2016 на суму 113000,00 грн; №26_8U018/3 від 30.08.2016 на суму 125120, 00 грн; №27_8U018/3 від 30.08.2016 на суму 186220, 00 грн та №29_8U021/3 від 30.08.2016 на суму 76146, 93 грн ДП "СДІ-УКРАЇНА" за отримані запасні частини, автомобільні мастила та аксесуари перерахувало безготівкові кошти на рахунок ТОВ "Техно-Арт".

50. У межах виконання зобов`язань за договором поставки № 3 від 11.09.2016 позивач поставив ДП "СДІ-УКРАЇНА" запасні частини, автомобільні мастила та аксесуари: на загальну суму 149898, 52 грн, в т.ч. ПДВ 24983, 52 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №7-00000969 від 12.09.2016; на загальну суму 149044,42 грн, в т.ч. ПДВ 24840, 74 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №7-00001008 від 12.09.2016; на загальну суму 149249, 92 грн, в т.ч. ПДВ 24874,99 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №7-00001010 від 12.09.2016; на загальну суму 149805, 66 грн, в т.ч. ПДВ 24967, 61 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №7-00001012 від 12.09.2016; на загальну суму 150909,8 грн, в т.ч. ПДВ 25151, 53 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №7-00001011 від 20.09.2016 та на загальну суму 149 876,82 грн, в т.ч. ПДВ 24979, 47 грн, що підтверджується копією видаткової накладної №7-00001021 від 20.09.2016.

51. Згідно копій платіжних доручень №91_9D030/6 від 13.09.2016 на суму 149 898,52 грн, №92_9D030/6 від 13.09.2016 на суму 149 044,42 грн, №93_9D030/6 від 13.09.2016 на суму 149 249,92 грн, №90_9D030/6 від 13.09.2016 на суму 149 805,66 грн, №119_9К033/ від 20.09.2016 на суму 150 909,18 грн, №118_9К033/ від 20.09.2016 на суму 149 876,82 грн покупець перерахував безготівкові кошти на рахунок позивача за поставлені товари.

52. ТОВ "Техно-Арт" зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по ДП "СДІ-УКРАЇНА" у серпні, вересні 2016 року на загальну суму 1399272, 00 грн в т.ч. ПДВ 2332212, 00 грн, які включені до реєстрів виданих податкових накладних та згідно з додатками №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість наступним чином: 08.2016 - 500490, 00 грн сума ПДВ - 83415, 00 грн, 09.2016 - 898782, 00 грн, сума ПДВ -149797, 00 грн.

53. Окрім цього, позивачем без укладання договорів у письмовій формі були придбані автомобільні запасні частини та аксесуари у ФОП ОСОБА_1 :

- на суму 1040,00 грн, в т.ч. ПДВ 173,33 грн, що підтверджується копіями рахунку на оплату №192 від 03.08.2015, видаткової накладної № 187 від 03.08.2015, податкової накладної №4 від 04.08.2015;

- на суму 1040,00 грн, в т.ч. ПДВ 173,33 грн, що підтверджується копіями рахунку на оплату №195 від 04.08.2015, видаткової накладної № 190 від 04.08.2015, податкової накладної №1 від 03.08.2015;

- на суму 622,00 грн, в т.ч. ПДВ 103,67 грн, що підтверджується копіями рахунку на оплату №199 від 06.08.2015, видаткової накладної № 194 від 06.08.2015, податкової накладної №8 від 06.087.2015;

- на суму 616,00 грн, в т.ч. ПДВ 102,67 грн, що підтверджується копіями рахунку на оплату №202 від 11.08.2015, видаткової накладної № 197 від 11.08.2015, податкової накладної №11 від 11.08.2015;

- на суму 621,00 грн, в т.ч. ПДВ 103,50 грн, що підтверджується копіями рахунку на оплату №208 від 18.08.2015, видаткової накладної № 203 від 18.08.2015, податкової накладної № 17 від 18.08.2015;

- на суму 636, 00 грн, в т.ч. ПДВ 106, 00 грн, що підтверджується копіями рахунку на оплату № 220 від 25.08.2015, видаткової накладної № 212 від 25.08.2015, податкової накладної №26 від 25.08.2015.

54. Зазначені вище податкові накладні належним чином зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, а придбані у ФОП ОСОБА_1 матеріальні цінності позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями актів виконаних робіт, видаткових накладних, замовлень на ТО та ремонт, звіту про переміщення товарів на складах.

55. ТОВ "Ремонтно-торгівельне підприємство "Снабсервіс" без укладання договорів у письмовій формі поставило на адресу позивача ТМЦ:

на суму 937, 44 грн, в т.ч. ПДВ 156,24 грн, що підтверджується копіями рахунку на оплату №4 від 12.01.2015, видаткової накладної №2 від 12.01.2015, податкової накладної №2 від 12.01.2015, яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних;

на суму 937,44 грн, в т.ч. ПДВ 156,24 грн, що підтверджується копіями рахунку на оплату №251 від 14.05.2015 р, видаткової накладної № 173 від 14.05.2015, податкової накладної №15 від 14.05.2015, яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

56. Придбані у ТОВ "Ремонтно-торгівельне підприємство "Снабсервіс" ТМЦ позивач використав у власній господарській діяльності, що підтверджується копіями актів виконаних робіт, видаткових накладних.

57. Також без укладання договорів у письмовій формі ТОВ "Актавія-М" поставило на адресу позивача камеру заднього виду на автомобіль на суму 628,00 грн, в т.ч. ПДВ 104,67 грн, що підтверджується копіями рахунку на оплату № 65 від 10.12.2015, видаткової накладної №64 від 10.12.2015, податкової накладної №28 від 10.12.2015, яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних. Вказаний товар був оприбуткований на склад позивача, що підтверджується копією звіту про переміщення товарів на складах.

58. На підставі наведеного, суди установили, що наданими позивачем первинними бухгалтерськими документами об`єктивно підтверджується реальність господарських операцій з зазначеними вище контрагентами, а відповідачем не встановлено проведення позивачем збиткових операцій та не доведено наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

59. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, аналізуючи взаємовідносини позивача з його контрагентами, визнав належними та допустимими доказами наявність між позивачем та його контрагентами фактів вчинення правочинів, висновуючись на тому, що на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання (поставки) товарів позивачем надано відповідні первинні документи.

60. За висновками судів попередніх інстанцій спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

61. Верховний Суд в постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

62. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача.

63. Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.

64. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагента суб`єкта господарювання, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки остання носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

65. Щодо посилань відповідача на матеріали кримінального провадження №12015000000000461 колегія суддів зазначає таке.

66. Унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.

67. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагента позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

68. Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №816/809/17, від 24.04.2018 у справі №2а/0370/205/12, від 22.07.2020 у справі №620/3925/18.

69. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що підлягають відхиленню посилання контролюючого органу на наявність кримінального провадження відносно контрагента позивача зважаючи на те, що сам факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом. Крім того, про наявність вироків, за фактом фіктивного підприємництва, що має безпосереднє значення для надання висновку, щодо діяльності господарюючих суб`єктів, а ні щодо позивача ні щодо його контрагента надано не було. Подібні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 813/1979/15.

70. Виходячи із системного аналізу вказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із контрагентами, а висновки акта перевірки про заниження податку на додану вартість за цим епізодом порушення є помилковими.

71. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

72. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ (460-20) , а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (2747-15) (у редакції, чинній до 08.02.2020).