ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ20 липня 2021 року справа № 440/360/20адміністративне провадження № К/9901/22842/21Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),суддів: Васильєвої І. А., Юрченко В.П.,розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській областіна рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року у складі судді Клочка К. І.та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у складі суддів Жигилія С. П., П`янової Я. В., Перцової Т. С.,у справі №440/360/20за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс"до Головного управління ДПС у Полтавській областіпро визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,УСТАНОВИВ:Рух справи21 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2019 року №0005640504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 29 606 747,69 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями 23 685 398,15 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5 921 349,54 грн); №0005620504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 18 089 665,91 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями 14 471 732,73 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3617933,18 грн); №0005630504, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 3140145,00 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 13 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року, позов задовольнив, визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2019 року №0005640504, №0005620504, №0005630504.Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що операції позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю "Лада Лтд-Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пента Стайл", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс +", Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Ленд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-Арс" мали реальний характер, підтверджені належними та допустимими первинними документами, на підставі яких відбувся рух активів у процесі господарської діяльності, а доводи, що наведені в акті перевірки не є достатніми для притягнення позивача до фінансової відповідальності, оскільки не є належними та допустимими доказами порушення позивачем приписів податкового законодавства. Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року відкрито провадження у цій справі на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України з урахуванням пункту 1 частини другої статті 353 КАС України та витребувано справу з суду першої інстанції.7 липня 2021 року справа № 440/360/20 надійшла до Верховного Суду. Доводи касаційної скаргиПідставою для відкриття касаційного провадження у справі є пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України з урахуванням пункту 1 частини другої статті 353 КАС України.Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не здійснили всебічного дослідження наявних в матеріалах справи доказів, суд першої інстанції не сприяв в витребуванні додаткових доказів, не викликав свідків, не приділяв уваги поясненням контролюючого органу.Відповідач звертає увагу на те, що згідно бази даних АІС "Податковий блок" у підприємств-контрагентів відсутні матеріальні ресурси, транспортні засоби, складські приміщення, що ставить під сумнів та унеможливлює здійснення господарської діяльності контрагентами. Податковий орган вказує на нереальність продажу ідентифікованого товару за відсутності реального придбання цього ж товару та нереальності його виробництва власним трудовим і виробничим ресурсом (пересорт). За даними Єдиного реєстру податкових накладних, постачальниками реалізовано товари, придбання яких не встановлено, а саме, контрагентами здійснено постачання товарів номенклатури, що відрізняється від номенклатури придбання. Встановлено обрив ланцюга постачання товару та реалізація товару частково відмінного від придбаного (пересорт) по ланцюгу постачання та ймовірне здійснення нереальних господарських операцій по податкових зобов`язаннях.Скаржник наголошує, що контрагентами позивача здійснено операції купівлі-продажу товарів, які фактично не призводять до зміни вартості активів та пасивів підприємства та його контрагентів за періоди здійснення відповідних операцій, а відтак призводять до штучного формування податкового кредиту.За позицією відповідача, суди попередніх інстанцій при розгляді справи обмежилися виключно дослідженням первинних документів, що не є достатнім для встановлення реального здійснення поставок товару/надання послуг. Зокрема, акти надання послуг (надані платником Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс") по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс+" не містять відомостей щодо змісту та обсягу господарської операцій, немає деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг та характер, з них неможливо встановити кількість витраченого часу, ідентифікувати фактичних учасників залучених до виконання послуг.Крім того, відповідач зазначає, що за даними ЄРДР наявне кримінальне провадження №32019100000000108 від 21 лютого 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 205 КК України, в якому фігурує Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс+". Обставини по взаємовідносинам Товариства з вказаним контрагентом судами не з`ясовані, додаткові докази не витребувані, в т. ч. інформація стосовно кримінального провадження.Податковий орган вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допитали осіб, які мали відношення до спірних операцій між позивачем та його контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Пента Стайл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Ленд", що ставить під сумнів правомірність висновків судового рішення про підтвердження права позивача на формування валових витрат та податкового кредиту.Скаржник в касаційній скарзі висловив свою позицію щодо операцій з надання послуг неруйнівного контролю, зазначивши, що кількість працівників не є достатньою для виконання обсягу робіт, на які було надано первинні документи. Згідно наданих до перевірки актів надання послуг, послугу з дефектоскопії труби бурильної на території бази замовника методом неруйнівного контролю було надано контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю "Пента Стайл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Ленд", при цьому за даними бази ЄРПН встановлено відсутність придбання послуг з неруйнівного контролю у цих контрагентів (з моменту реєстрації платником ПДВ). ТУ ДПС у Полтавській області направлено запити на адресу АЦНК про надання інформації щодо отримання відповідних сертифікатів працівниками зазначених контрагентів і отримано відповідь про відсутність видачі відповідних сертифікатів працівникам ТОВ "Пента Стайл" та ТОВ "Імекс-Ленд". Скаржник наголошує, що впродовж судових засідань, суди так і не встановили ким насправді були надані послуги неруйнівного контролю, виконання яких потребують працівників певної кваліфікації та наявність спеціальних дозволів, виданих відповідними органами.Відповідач просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі №440/360/20, прийняти нове, яким направити справу на новий судовий розгляд.14 липня 2021 року від позивача на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу податкового органу. Товариство вважає касаційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.З урахуванням змін до КАС України (2747-15) , які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.Обставини справиСуди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою про що свідчить запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 8 серпня 2001 року № 1 588 120 0000 002781 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області. Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), є платником податку на додану вартість.Податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з 24 жовтня 2019 року по 6 листопада 2019 року з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами-постачальниками ТОВ "Лада Лтд-Плюс" за жовтень 2018, ТОВ "Пента Стайл" за грудень 2018, ТОВ "Транс Сервіс +" за січень 2019, ТОВ "Імекс Ленд" за січень-травень 2019, ТОВ "Дельта-Арс" за лютий-червень 2019 та достовірності задекларованих показників при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2018 рік та за І півріччя 2019 року, за результатами якої складено акт №1439/16-31-05-06-09/31618527 від 20 листопада 2019 року (далі - акт перевірки).Перевіркою встановлено порушення Товариством:- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 3 140 145,00 грн, у тому числі за червень 2019 року 3 140 145,00 грн;- пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за жовтень, грудень 2018 року, січень-червень 2019 року на суму 14 471 732,73 грн (у т. ч. за жовтень 2018 року 1436061,80 грн, за грудень 2018 року 4165391,29 грн, за березень 2019 року 3075658,14 грн, за квітень 2019 року 3533753,71 грн та за червень 2019 року 2260867,79 грн);- підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1. статті 134 ПК України у частині заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 23 685 398,15 грн, у т. ч. за 2018 рік у сумі 11 216 352,09 грн, за 1 квартал 2019 року на суму 5 943 348,56 грн та за 2 квартал 2019 року у сумі 6525697,50 грн.23 грудня 2019 року на підставі акта перевірки керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення-рішення:- №0005640504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств на 29 606 747,69 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями 23 685398,15 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 5 921 349,54 грн;- №0005620504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 18 089 665,91 грн, у тому числі: за податковими зобов`язаннями 14 471732,73 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3 617 933,18 грн;- №0005630504, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного періоду на суму 3140145,00 грн.Зі змісту акта перевірки вбачається, що контролюючий орган, встановлюючи порушення позивачем норм Податкового кодексу України (2755-17) , обґрунтовував їх наступним:1) під час перевірки використано податкову інформацію з баз даних співвставлення, ЄРПН щодо ТОВ "Лада Лтд-Плюс", ТОВ "Пента Стайл", ТОВ "Транс Сервіс +", ТОВ "Імекс Ленд", ТОВ "Дельта-Арс" за результатами аналізу якої встановлено, що останніми не здійснювалося придбання ТМЦ, які в подальшому реалізовані на адресу ТОВ "Квант Плюс". Також, по контрагенту ТОВ "Транс Сервіс +" використано податкову інформацію від 30 липня 2019 року №2515/20-40-57-05-18/41917085, отриману від ГУ ДФС у Харківській області;2) позивачем під час перевірки не надано документи, що підтверджують якість продукції по господарських взаємовідносинах з ТОВ "Пента Стайл", ТОВ "Імекс Ленд", ТОВ "Дельта-Арс" та довіреності на отримання ТМЦ від ТОВ "Лада Лтд-Плюс", ТОВ "Пента Стайл", ТОВ "Імекс Ленд", ТОВ "Дельта-Арс";3) за результатами аналізу Єдиного реєстру податкових накладних встановлено відсутність придбання позивачем послуг з неруйнівного контролю у ТОВ "Пента Стайл", ТОВ "Імекс Ленд".4) акти наданих послуг, що складені за результатом здійснення господарських операцій із ТОВ "Транс Сервіс +" містять недоліки, що унеможливлюють встановлення змісту наданих послуг, їх обсягу та характеру.Досліджуючи господарські операції позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Лада Лтд-Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Пента Стайл", Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс +", Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс Ленд", Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта-Арс", суди попередніх інстанцій установили таке.Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лада Лтд-Плюс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (покупець) укладено договір поставки №1705/18-Л від 17 травня 2018 року (а. с. 231-234, т. 4).На підтвердження відвантаження бурильного обладнання позивач надав копії видаткових накладних, приймання-передачі бурильного обладнання підтверджується копіями актів прийому-передачі, факт перевезення розчину природного бішофіту - копіями товарно-транспортних накладних. За результатами здійснення господарських операцій складено податкові накладні. На підтвердження факту оплати бурильного обладнання позивач надає копії рахунків на оплату, платіжні доручення та виписки з банківських рахунків за спірний період.Позивачем відображено спірні господарські операції у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 281 Кт 631 (отримано товари від постачальника), Дт 644 Кт 631 (відображено суму податкового кредиту з ПДВ), Дт 901 Кт 281 (відображено собіварість реалізованих товарів), Дт 631 Кт 311 (здійснено оплату за отриманий товар).Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пента Стайл" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (покупець) укладено договір поставки №0409/ТМЦ від 4 вересня 2018 року (а. с. 198-201, т. 5).На підтвердження відвантаження бурильного обладнання позивач надав копії видаткових накладних, приймання-передачі бурильного обладнання підтверджується копіями актів прийому-передачі. За результатами здійснення господарських операцій складено податкові накладні. Факт оплати бурильного обладнання підтверджений копіями рахунків на оплату, платіжними дорученнями, виписки з банківських рахунків за спірний період.Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Пента Стайл" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (замовник) укладено договір надання послуг дефектоскопії (неруйнівного контролю) від 10.12.2018 №101218-ДФ (а. с. 119-121, т. 6).До договору додано технічне завдання від 10 грудня 2018 року (а. с. 122, т. 6) та калькуляція вартості надання послуг дефектоскопії (неруйнівного контролю) (а. с. 123, т. 6).Факт надання послуг дефектоскопії (неруйнівного контролю) підтверджується актами надання послуг, факт виконання комплексу робіт неруйнівного контролю - актами на виконання комплексу робіт неруйнівного контролю труб випробувальною лабораторією неруйнівного контролю і технічної діагностики, факт оплати товару та наданих послуг - копіями рахунків на оплату та платіжними дорученнями. За результатами наведених господарських операцій складено податкові накладні.Позивач відобразив спірні господарські операції у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 281 Кт 631 (отримано товари від постачальника), Дт 902 Кт 631 (підписання акту отримання послуг), Дт 644 Кт 631 (відображено суму податкового кредиту з ПДВ), Дт 901 Кт 281 (відображено собівартість реалізованих товарів), Дт 631 Кт 311 (здійснено оплату за отриманий товар).Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Сервіс +" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (замовник) укладено договір надання послуг технікою від 25 січня 2019 року №250119 (а. с. 35-36, т. 7).Факт надання послуг підтверджується актами надання послуг. За результатами наведених господарських операцій складено податкові накладні.Позивач відобразив спірні господарські операції у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 902 Кт 631 (підписання акта про надання послуг), Дт 644 Кт 631 (відображено суму податкового кредиту з ПДВ).Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Ленд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (покупець) укладено договір поставки №201/19-ІМ від 2 січня 2019 року (а. с. 12-16, т. 8).Факт відвантаження бурильних матеріалів підтверджено копіями видаткових накладних, приймання-передачі бурильних матеріалів - копіями актів прийому-передачі.Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Ленд" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (орендар) укладено договір оренди обладнання №270219/ОР від 27 лютого 2019 року (а. с. 164-165, т. 9), згідно з пунктом 1.1 якого орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти в строкове платне володіння та користування обладнання: трубу бурильну, з метою використання його в господарській діяльності. Характеристика та кількість обладнання визначаються в специфікації, що є невід`ємною частиною договору (пункт 1.2 договору). Орендодавець протягом 3 днів з дня підписання договору передає, а орендар приймає у користування обладнання за актом приймання-передачі із зазначенням його технічного стану на момент передачі (пункт 2.2 договору).Позивач до матеріалів справи надав копію додатку №1 до договору оренди обладнання №270219/ОР від 27 лютого 2019 року, у якій визначено найменування та кількість обладнання, що має бути передане орендареві, а саме труба бурильна ф.73 мм G-105 у кількості 27,4 т (а. с. 166, т. 9).Факт передання об`єкта оренди у користування орендареві підтверджується актом приймання-передачі обладнання в оренду та акти надання послуг оренди.Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Імекс-Ленд" (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (замовник) укладено договір надання послуг дефектоскопії (неруйнівного контролю) від 19 березня 2019 року №190319/ДФ (а. с. 176-178, т. 9).До договору додано технічне завдання від 19 березня 2019 року та калькуляція вартості надання послуг дефектоскопії (неруйнівного контролю).Факт надання послуг дефектоскопії (неруйнівного контролю) підтверджується актами надання послуг, факт виконання комплексу робіт неруйнівного контролю - актами на виконання комплексу робіт неруйнівного контролю труб випробувальною лабораторією неруйнівного контролю і технічної діагностики. За результатами здійснення господарських операцій складено податкові накладні. На підтвердження факту оплати бурильних матеріалів та наданих послуг позивач надає копії рахунків на оплату, платіжних доручень та виписки з банківських рахунків за спірний період.Позивач відобразив спірні господарські операції у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 281 Кт 631 (отримано товари від постачальника), Дт 902 Кт 631 (підписання акту отримання послуг), Дт 644 Кт 631 (відображено суму податкового кредиту з ПДВ), Дт 901 Кт 281 (відображено собіварість реалізованих товарів), Дт 631 Кт 311 (здійснено оплату за отриманий товар).Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Дельта АРС" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант Плюс" (покупець) укладено договір поставки №100419/КВ від 10 квітня 2019 року (а. с. 241-244, т. 10).На підтвердження відвантаження бурильних матеріалів позивач надав копії видаткових накладних, приймання-передачі бурильних матеріалів підтверджується копіями актів прийому-передачі. За результатами здійснення господарських операцій складено податкові накладні. Факт оплати бурильних матеріалів та наданих послуг підтверджений копіями рахунків на оплату, платіжними дорученнями.Позивач відобразив спірні господарські операції у бухгалтерському обліку наступним чином: Дт 281 Кт 631 (отримано товари від постачальника), Дт 644 Кт 631 (відображено суму податкового кредиту з ПДВ), Дт 901 Кт 281 (відображено собіварість реалізованих товарів), Дт 631 Кт 311 (здійснено оплату за отриманий товар).В рішеннях судів попередніх інстанцій деталізовано номери, дати досліджених документів з посиланням на відповідні аркуші справи.Правове регулюванняВідповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).Пункт 198.1 статті 198 ПК України встановлює, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.Згідно з пунктом 198.6. статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.Згідно з пунктами 200.1, 200.2 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Також цим підпунктом встановлено вимоги до податкової накладної. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.Бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких принципах, зокрема, повне висвітлення - фінансова звітність повинна містити всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки господарських операцій та подій, здатних вплинути на рішення, що приймаються на її основі; превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону).Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.Частина друга статті 9 Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.Висновки судуСудова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.Крім того, однією із судових доктрин, виділених на сьогоднішній день національним законодавством та судовою практикою Верховного Суду є доктрина реальності господарської операції.Суть вказаної доктрини полягає в тому, що наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері.Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України (2755-17) .При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність первинних документів обліку.Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів. Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.Суди попередніх інстанцій дослідили надані позивачем докази, з яких слідує, що документи підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.Судами в повній мірі досліджені первинні бухгалтерські документи по господарським взаємовідносинам позивача з своїми контрагентами: ТОВ "Лада Лтд-Плюс" за жовтень 2018, ТОВ "Пента Стайл" за грудень 2018, ТОВ "Транс Сервіс +" за січень 2019, ТОВ "Імекс Ленд" за січень-травень 2019, ТОВ "Дельта-Арс" з поставки товарів і надання послуг, та визнано, що вони підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між зазначеними суб`єктами господарювання, містять в собі всі необхідні реквізити (назви підприємств від імені яких складений документ, назви документів та дати їх складання, зміст господарської операції та її вимірники, посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за складання первинних документів).Колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування.Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.Також, не подано відповідачем жодних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його контрагентів, як-от: пояснень посадової особи щодо її непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваного суб`єкта господарювання, судових рішень, вироків, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог ПК України (2755-17) та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) .Колегія суддів звертає увагу на те, що всі доводи податкового органу, викладені в акті перевірки, а в подальшому у відзиві на позов, в апеляційній та касаційній скаргах, доводяться даними, яка міститься в узагальненій податковій інформації, в базі АІС, в ЄРПН, і погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що будь - яка податкова інформація, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить та не може свідчити про наявність податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі.Суди попередніх інстанцій дослідили інформацію про контрагентів позивача з автоматизованих інформаційних систем органів ДФС в сукупності з іншими доказами, та дійшли висновку, що ця інформація не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій, оскільки надані Товариством докази спростовують такі доводи.Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що акт перевірки містить лише доводи про "ймовірну" нереальність проведення господарських операцій, що викликає обґрунтовані сумніви щодо достовірності такої інформації.Крім того, суди попередніх інстанцій визнали недостатніми для визнання господарських операцій нереальними доводи податкового органу щодо відсутності документів про підтвердження відповідності ТМЦ (паспортів якості, сертифікатів відповідності, дозволів та свідоцтва) та врахували висновки Верховного Суду, що викладені у постановах від 21 серпня 2018 року по справі №804/76/15, від 11 вересня 2018 року по справі №804/4787/16, згідно з якими сертифікат якості на товар не належить до документів, на підставі яких формується бухгалтерський та податковий облік, і не містить відомостей про господарську операцію. Відсутність сертифікату якості не є підставою для визнання операцій з постачання товарів нереальними.Не прийняли суди попередніх інстанцій доводи відповідача щодо відсутності придбання позивачем послуг з неруйнівного контролю у ТОВ "Пента Стайл", ТОВ "Імекс Ленд", оскільки судовим розглядом встановлено факт надання вказаних послуг, що підтверджується наданими доказами. Суди зауважили, що наявність чи відсутність у фахівця з неруйнівного контролю сертифікату, отриманого в атестаційному центрі з неруйнівного контролю не спростовує факт здійснення господарської операції, а позивач не може нести відповідальність за відсутність такого сертифікату, оскільки така покладається саме на виконавця послуги.Крім того, відповідач у акті перевірки не конкретизує перелік актів наданих послуг, у яких виявлено недоліки та не наводить аргументів чим саме викладені недоліки перешкоджають встановити факт реальності господарської операції. Натомість з копій актів наданих послуг, що містяться у матеріалах справи вбачається за можливе встановити дійсний зміст господарських операцій.Колегія суддів погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій.Вказані обставини касаційна скарга не спростовує. Доводи відповідача є ідентичними тим, які висловлені податковим органом під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанції, і яким вже надана правова оцінка з урахуванням встановлених обставин на підставі повно і всебічно досліджених доказів.Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивачем правомірно сформовано податковий кредит та витрати за операціями з контрагентами-постачальниками. Враховуючи межі касаційного перегляду, встановлені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права додатково перевіряти докази.Доводи скаржника, викладені в касаційній скарзі, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, а суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, з огляду на що підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій відсутні.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 КАС України).Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, СудПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області залишити без задоволення.Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 травня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2021 року у справі №440/360/20 залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Головуючий Р. Ф. Ханова Судді: І. А. Васильєва В. П. Юрченко