160/3301/20 Про визнання протиправною бездіяльність ГУ Нацполіції, яка полягає у відмові особі в підготовці та направленні до ГУ ПФУ документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій за вислугу років для осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, зобов`язання ГУ Нацполіції підготувати та направити документи до ГУ ПФУ для призначення особі пенсії за вислугу років - 20.07.2021 Прийняття

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ20 липня 2021 року м. Київсправа № 160/3301/20адміністративне провадження № К/9901/33939/20Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Рибачука А.І.,суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 160/3301/20за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області (далі - ГУ Нацполіції), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкритоза касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020, ухвалене у складі судді Неклеси О.М.та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Чепурнова Д.В., суддів Мельника В.В., Сафронової С.В.,

І. РУХ СПРАВИ

1. 24.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ГУ Нацполіції, яка полягає у відмові йому в підготовці та направленні до ГУ ПФУ документів, передбачених Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) , затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 (z0135-07) (далі - Порядок № 3-1) для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" [далі - Закон № 2262-ХІІ (2262-12) ; в редакції Закону України від 11.12.1998 №312-XIV (312-14) "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", яка діяла на момент прийняття на службу (далі- Закон № 312-XIV (312-14) )];

зобов`язати ГУ Нацполіції підготувати та направити документи, передбачені Порядком № 3-1 до ГУ ПФУ для призначення йому пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ (в редакції Закону №312-XIV (312-14) ).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що йому протиправно було відмовлено у підготовці та направленні документів, передбачених Порядком № 3-1 для призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, оскільки в нього наявна достатня вислуга років для призначення такої пенсії.

2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 01.06.2020, залишим без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020, відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. 10.12.2020 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020, ухвалити нове рішення - про задоволення позовних вимог.

4. Верховний Суд ухвалою від 13.01.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

5. Суди встановили, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, з 11.08.1997 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України та з 07.11.2015 по 07.10.2019 в Національній поліції України.

На підставі наказу ГУ Нацполіції від 07.10.2019 №318 о/с позивача звільнено зі служби в поліції згідно із пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII (580-19) ) (за власним бажанням), з посади начальника управління карного розшуку ГУ Нацполіції.

10.02.2020 ОСОБА_1 звернувся до ГУ Нацполіції із заявою, у якій просив розглянути питання про підготовку у встановленому порядку документів для нарахування йому пенсії за вислугу років в органах внутрішніх справ та поліції.

Листом від 14.02.2020 №1/К-980/103/04-2020 відповідач відмовив у підготовці та направленні документів, передбачених Порядком №3-1 для призначення йому пенсії з огляду на недостатність стажу для призначення такого виду пенсії відповідно до пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ в редакції Закону, який був чинним на день звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції. Також цим листом відповідач повідомив позивача, що на момент його звільненні зі служби в поліції його вислуга років складає 22 роки 01 місяць 26 днів, яка складається з 18 років 02 місяців 25 днів - час проходження служби в органах внутрішніх справ України та 03 років 11 місяців 01 день - час служби в Національній поліції України.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у ОСОБА_1 недостатньо вислуги років, відтак відповідач правомірно відмовив позивачу у направленні до ГУ ПФУ відповідних документів, які необхідні для призначення пенсії за вислугу років.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що реалізація права особи на пільгове обчислення вислуги років, передбачене постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей" (393-92-п) (далі - постанова № 393) здійснюється з моменту її вступу на службу до моменту скасування такої пільги постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 № 780 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (780-2011-п) . У зв`язку із чим, на думку ОСОБА_1 він має право на обчислення стажу його роботи за період 22.08.2001 по 27.07.2011 на пільгових умовах.

V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), колегія суддів виходить із такого.

9. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які проходили службу в органах внутрішніх справі є, зокрема Закон № 2262-ХІІ (2262-12) .

11. На момент призначення позивача на роботу в органах внутрішніх справ за правилами пункту "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ, якою визначаються умови призначення пенсій за вислугу років, для призначення пенсії за вислугу років було достатньо на день звільнення зі служби 20 років вислуги.

12. Між тим, відповідно до Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (3668-17) , який набрав чинності з 01.10.2011, внесено зміни до Закону № 2222-ХІІ, зокрема у пункт "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІІ.

13. Так, згідно із пунктом "а" частини першої статті 12 Закону № 2262-ХІ (в редакції, яка діяла на час звернення позивача із заявою щодо підготовки документів для призначення йому пенсії) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема з 01.10.2019 по 30.09.2020 і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше.

14. Отже, положеннями статті 12 Закону N 2262-XII визначено, що право на пенсію за вислугу років відповідно виникає за наявності двох умов: звільнення зі служби та наявності необхідної вислуги років.

15. Колегія суддів зазначає, що частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

16. У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (v001p710-99) (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

17. Європейський Суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 у справі "Ейрі проти Ірландії" вказав, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мір залежить від становища в державах, особливо фінансового.

18. Тобто, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через відсутність фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства.

19. З аналізу вищезазначених норм права випливає, що моментом виникнення у позивача права на пенсію за вислугою років є дата звільнення зі служби, а тому до спірних правовідносин належить застосовувати умови призначення пенсій за вислугу років, які діяли на момент звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції.

20. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що безперервний час роботи позивача в органах внутрішніх справ України та Національній поліції України складає 22 роки 01 місяць 26 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.

21. Разом з цим колегія суддів вважає такі висновки передчасними, оскільки статтею 17 Закону N 2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону N 2262-XII встановлено порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України.

22. Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затверджений постановою № 393.

23. Зокрема, підпунктом "в" пункту 3 Порядку №393 передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за півтора місяця: час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і умовами, що визначаються Міністерством внутрішніх справ.

24. Такий Перелік посад працівників підрозділів карного розшуку органів внутрішніх справ, за яким зараховується час проходження служби на пільгових умовах з розрахунку один місяць служби за півтора місяця був затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.07.2008 № 361 (z0795-08) .

25. Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог суди попередніх інстанцій не з`ясували, яким чином відповідач розраховував вислугу років позивачу (календарно чи пільгово).

26. Колегія суддів наголошує на тому, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII (2262-12) . Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.

27. Суди попередніх інстанцій ухвалюючи рішення по суті позовних вимог не встановили у яких підрозділах, у який період та на яких посадах працював позивач у період проходження служби в органах внутрішніх справ.

28. При цьому, колегія судді звертає увагу на те, що регулювання встановлених у справі обставин повинно відбуватися з урахуванням наступних положень, викладених Конституційним Судом України у рішеннях від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001 та від 13.03.2012 № 6-рп/2012, в яких висвітлена позиція щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів: закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

29. Таким чином, зміст правовідносин, зокрема, прав та обов`язків особи щодо обчислення пільгової вислуги років для призначення пенсії не може змінюватися зі зміною законодавчих норм.

30. Реалізація права працівниками на обчислення пільгової вислуги років, передбаченої постановою №393 здійснюється з моменту їх вступу на службу і до моменту скасування такої пільги постановою Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 №780 "Про внесення змін до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 № 393 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" (780-2011-п) .

31. Такий висновок відповідає правовій позиції, вкладеній у постанові Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 160/7784/19.

32. Отже, для ухвалення рішення по суті позовних вимог ОСОБА_1 з урахуванням наведеного вище правового висновку Верховного Суду необхідно повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі докази у справі та дати їм належну оцінку. Зокрема, у справі залишилися нез`ясованими обставини про те, чи стверджувана заявником наявність вислуги років для призначення йому пенсії фактично існує, якими документами (доказами) це підтверджується, який вид служби заявник просить зарахувати для призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХІІ (2262-12) , чи служба в цих органах підлягає зарахуванню для призначення пенсії за умов, про які заявляє позивач, тощо.

33. Верховний Суд, розглядаючи справу в межах наданих йому повноважень, позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

34. Оскільки під час розгляду даної справи суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення помилкового судового рішення, і виправлення відповідної помилки потребує з`ясування обставин і дослідження доказів, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

35. За змістом статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

36. Як обумовлено частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

37. На підставі викладеного Суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, судові рішення - скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.10.2020, а справу №160/3301/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - направити на новий розгляд до суду першої інстанції.