640/10503/19 Про визнання протиправними дії Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із складання документу "Остаточна інформація щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення", скасування частково рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення" - 14.07.2021 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу представника Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства "Санок Раббер Компані" - адвоката Левандовського Чеслава Чеславовича

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року (суддя Келеберда В.І.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року (судді Кучма А.Ю., Аліменко В.О., Безименна Н.В.)

у справі за позовом Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариство "Санок Раббер Компані"

до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України,

із залученням третіх осіб - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума", Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

про визнання дій протиправним та скасування рішення в частині,

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Юридична особа за законодавством Республіки Польща Акціонерне товариство "Санок Раббер Компані" (надалі також - Позивач, АТ "Санок Раббер Компані") звернулась до суду з позовом до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі, Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (надалі також - Відповідач, Мінекономрозвитку), у якому просила:

- визнати протиправними дії Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із складання документу "Остаточна інформація щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки", надісланого супровідним листом №4411-07/12724-07 від 25 березня 2019 року;

- скасувати частково рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 17 квітня 2019 року № АД - 412/2019/4411-03 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки", в частині згідно з якою застосовано остаточні антидемпінгові заходи щодо імпорту в Україну товару, що має такий опис: пробки гумові медичного призначення, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 4016999790, походженням з Республіки Польща шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита для Республіки Польща - 40,65%, прийняте на підставі оскаржуваного документа "Остаточна інформація щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки" надісланого супровідним листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №4411-07/12724-07 від 25 березня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Міністерством економічного розвитку та торгівлі України поштою надіслано Позивачу документ під назвою "Остаточна інформація щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гумових пробок медичного призначення, походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки" з економічними розрахунками та супровідним листом № №4411-97/12724-07 від 25 березня 2019 року. Позивач, як юридична особа за законодавством Республіки Польща, здійснює виробництво товару згідно УКТЗЕД за кодом 4016 99 97 90 в Республіці Польща, брав участь та є заінтересованою особою в антидемпінговому розслідуванні, що проводилося Відповідачем.

Позивач вважає що Відповідач, складаючи документ "Остаточна інформація щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки", надісланого супровідним листом №4411-07/12724-07 від 25 березня 2019 року, неправильно провів розрахунки економічних величин:

40,65 % розміру остаточного антидемпінгового мита для Республіки Польща;

8,5% обсягу зростання демпінгового імпорту з Польщі та КНР за період дослідження 2015-2017рр. в абсолютних показниках;

6,5% скорочення частки Заявника ТОВ "Київгума" на внутрішньому ринку України;

2,55% скорочення обсягів продажу Товару Заявника ТОВ "Київгума" на внутрішньому ринку.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

16 серпня 2019 року ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року та постановою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року, позов Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства "Санок Раббер Компані" в частині позовних вимог про скасування частково рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 17 квітня 2019 року № АД - 412/2019/4411-03 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки" залишено без розгляду.

За результатами вирішення спору в частині визнання протиправними дій Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із складання документа "Остаточна інформація щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки", надісланого супровідним листом №4411-07/12724-07 від 25 березня 2019 року, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2020 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що:

- Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі не має повноважень щодо проведення антидемпінгового розслідування в рамках якого здійснюються дії щодо направлення Остаточної інформації, а лише доручає його проведення Відповідачу, а дії останнього щодо направлення заінтересованим сторонам антидемпінгового розслідування Остаточної інформації відповідають вищенаведеним положенням Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (330-14) , оскільки надіслання Остаточної інформації відбувалося в рамках проведення антидемпінгового розслідування, а отримана інформація, у тому числі її документальне підтвердження, яка використовувалася Мінекономрозвитку при встановленні певних фактів під час розслідування, доводилася до відома заінтересованих сторін у обсязі та у спосіб, визначені Законом;

- дослідження причинно-наслідкового зв`язку між демпінговим імпортом та шкодою, заподіяною національному товаровиробнику наведено у розділі 5 Остаточної інформації, а саме: зростання обсягів імпорту, заниження цін імпортованого товару відносно цін товару національного товаровиробника, вплив інших факторів. При цьому, вплив демпінгового імпорту оцінювався відносно вітчизняного виробництва аналогічного товару, подібність якого встановлено у розділі 2 Остаточної інформації на основі даних про його виробництво, при цьому про те, що інформація стосується саме товару, який є об`єктом розслідування, зазначено в усіх пунктах Остаточної інформації.

Суд апеляційної інстанції також зазначив, що рішення та дії, які пов`язані із запровадженням антидемпінгових заходів, стосуються виключно прав та інтересів імпортерів в Україну пробок гумових медичного призначення походження з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки, які декларують надходження на митну територію України товару та фактично сплачують відповідне антидемпінгове мито. При цьому, Позивач здійснював постачання товару в Україну через компанію Торгово-сервісне підприємство "Стоміль-Іст" на умовах FCA (Incoterms 2010), про що свідчать надані ним копії інвойсів. Такі умови поставки товару передбачаються сплату антидемпінгового мита покупцем товару. Доказів на підтвердження факту сплати антидемпінгового мита Позивачем не надано. Наявність реєстрації в якості заінтересованої особи в ході антидемпінгового розслідування не має жодного правового значення при вирішення питання виникнення у позивача права чи обов`язку у зв`язку із складанням Остаточної інформації.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги, відзиву на неї, додаткових пояснень

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, представник Юридичної особи за законодавством Республіки Польща Акціонерного товариства "Санок Раббер Компані" - адвокат Левандовський Чеслав Чеславович звернувся з касаційною скаргою, в якій просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю, а саме скасувати повністю рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 26 лютого 2020 року у справі № 640/10503/19 (суддя Келеберда В.І.) та постанову від 30 липня 2020 року Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 640/10503/19 і передати справу на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

При цьому підставами касаційного оскарження визначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач під час касаційного розгляду просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Київгума" просить залишити рішення у справі №640/10503/19 без змін, а касаційну скаргу АТ "Санок Раббер Компані" - без задоволення.

Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" просило рішення судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

За змістом встановлених під час розгляду справи обставин, на підставі частини одинадцятої статті 12 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі було прийнято рішення від 20 квітня 2018 року №АД-386/2018/4411-05 "Про порушення та проведення антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки".

Проведення розслідування доручено Міністерству економічного розвитку та торгівлі України. Повідомлення про рішення від 20 квітня 2018 року опубліковано в газеті "Урядовий кур`єр" від 27 квітня 2018 року №82.

Проведення розслідування здійснювалося на підставі та засадах, визначених Законом України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (330-14) та Угодою про застосування Статті VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі 1994 року (ГАТТ).

Мінекономрозвитку протягом 30 днів з дати опублікування повідомлення про порушення розслідування здійснювало реєстрацію заінтересованих сторін, тобто осіб, які повідомили Міністерство про свою заінтересованість в участі в антидемпінговому розслідуванні шляхом подання у письмовій формі доказів або іншої інформації, достатньої для цілей розслідування.

Однією із сторін розслідування відповідно до пункту 21 статті 1 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" зареєстровано іноземного виробника - Юридичну особу за законодавством Республіки Польща Акціонерне товариство "Санок Раббер Компані".

З метою отримання інформації та доказів на підставі частини третьої статті 13 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" Мінекономрозвитку надіслало Позивачу запитальник для іноземного виробника або експортера, а згодом, у зв`язку з отриманням неповної інформації, направило додатковий запит для отримання більш вагомих коментарів.

Проте, надана у відповідь інформація не давала можливості зробити об`єктивні та точні висновки в рамках розслідування, зокрема, щодо визначення експортних цін, за якими заінтересована сторона постачала товар на митну територію України, визначення вартості, за якою заінтересована сторона реалізовувала товар на внутрішніх ринках, визначення рівня індивідуальної демпінгової маржі.

Тому, за результатами проведеного розслідування з урахуванням положень статті 31 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" на підставі наявної інформації щодо фактів та висновків розслідування Мінекономрозвитку підготувало Остаточну інформацію щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гумових пробок медичного призначення, походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки", яку листом від 25 березня 2019 року №4411-07/12724/07 направило усім заінтересованим сторонам розслідування для ознайомлення та надання коментарів, після отримання яких та відповідного розгляду Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі прийнято рішення від 17 квітня 2019 року №АД-412/2019/4411-03, яким запроваджено остаточні антидемпінгові заходи для Республіки Польща у розмірі 40,65%, та для Китайської Народної Республіки - у розмірі 8,45%.

Позивач, вважаючи протиправними дії Міністерства економічного розвитку та торгівлі України із складання Остаточної інформації, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Позивача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

В обґрунтування наявності передбаченої пунктом третім частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України (2747-15) ) підстави касаційного оскарження представник Позивача покликається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, а саме статті VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі та пунктів 3.1, 3.4, 3.5, 3.6, 3.7 статті Угоди про застосування статті VI Генеральної угоди з тарифів та торгівлі, у подібних правовідносинах.

В касаційній скарзі представником Позивача також зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

В обґрунтування підстави для касаційного оскарження, визначеної пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, представник Позивача вказує, що суди першої та апеляційної інстанції не досліджували зібрані у справі докази, а саме висновок експерта від 29 травня 2019 року № 04/05/19 за результатами проведення судово-економічного дослідження та висновок спеціаліста, що за приписами пункту 1 частини першої статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень.

Представник Позивача також стверджує, що судові рішення підлягають скасуванню з огляду на те, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3 частини другої статті 353 КАС України), а саме: відхилено клопотання про призначення експерта та судово-економічної експертизи, клопотання про призначення спеціаліста, фактично не витребувано доказів - матеріалів антидемпінгового розслідування (які не надійшли до суду Відповідачем).

Крім того АТ "Санок Раббер Компані" посилається під час касаційного розгляду справи на те, що ним надано у розпорядження Відповідача наявну інформацію щодо об`єму та цін експорту товару з Республіки Польща до України за період дослідження 2015, 2016 та 2017 років, а саме повний комплект експортних фактур, однак, Мінекономрозвитку незаконно і безпідставно її проігнорувало, як проігноровано офіційну інформацію Посольства Республіки Польща в Україні та Представництва Євросоюзу в Україні, яку для розрахунків не використано.

Однак, для оформлення оспорюваного документа, на думку Позивача, незаконно використано не розкриту і невідому інформацію підлеглого підприємства ДП "УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА", яка протиправно, без деталізації та обґрунтування, визнана Відповідачем конфіденційною.

3.2. Позиція Відповідача

У письмових поясненнях Відповідач посилався на те, що надані Позивачем в ході антидемпінгового розслідування дані були неповними, що, в свою чергу, ускладнювало можливість зробити об`єктивні та точні висновки в рамках розслідування, зокрема щодо:

- визначення експортних цін, за якими заінтересована сторона постачала товар на митну територію України;

- визначення нормальної вартості, за якою заінтересована сторона реалізовувала товар на внутрішніх ринках;

З урахуванням цього Відповідачем не враховано інформацію, надану у відповідях Позивача та пов`язаної із ним компанії Торгово-сервісного підприємства "СТОМІЛЬ-ІСТ" на запитальник, та зроблено відповідні висновки щодо фактів демпінгу на підставі інформації, яка була в розпорядженні. Ці факти та докази досліджувались судами першої і апеляційної інстанцій, якими, на думку Відповідача, прийнято законні і обґрунтовані рішення.

3.3. Позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" (особи, що подала відзив та додаткові пояснення)

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій законними та обґрунтованими, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгума" посилається на те, що судами надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються обставини, які вказують про те, що оскаржуваними діями Відповідача не порушено прав та інтересів Позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київгума" цитує висновки судів попередніх інстанцій та стверджує, що встановлення судами попередніх інстанцій обставин та дослідження доказів ґрунтується на положеннях процесуального законодавства.

3.4. Позиція Акціонерного товариства "Київмедпрепарат"

АТ "Київмедпрепарат" вважає, що ТОВ "Київгума", виробляючи товар, який не може бути використаний у виробництві ін`єкційних форм лікарських засобів, не може зазнавати шкоди від цін реалізації на території України пробки гумової імпортного походження, яка є якісною.

АТ "Київмедпрепарат" стверджує, що товар ТОВ "Київгума" не пройшов аудити на підприємствах - виробниках матеріалів, що використовуються у виробництві продукції, відповідно до чинного законодавства, зокрема, Настанови Належної виробничої практики, затвердженої наказом МОЗ України, та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів.

Також звертає увагу на те, що пробка гумова ТОВ "Київгума" за якісними показниками не є взаємозамінною до пробки гумової імпортного походження, що використовується АТ "Київмедпрепарат" у виробництві ін`єкційних форм лікарських засобів, пробка гумова ТОВ "Київгума" не може розглядатися як конкурентний (подібний у розумінні Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (330-14) ) до товару імпортного походження, що використовується підприємством у виробництві лікарських засобів. А, отже, ТОВ "Київгума" не може розглядатися як "національний товаровиробник подібного товару" у розумінні ЗУ "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту".

З урахування цього АТ "Київмедпрепарат" просить рішення судів скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Верховний Суд, заслухавши представників Позивача, Відповідача, третіх осіб, обговоривши доводи касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, додаткових пояснень, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи дотримання судами норм матерального та прцесуального права при формуванні висновків про дотримання Відповідачем вимог частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України при вчиненні оскаржуваних дій із складання документу "Остаточна інформація щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки", надісланого супровідним листом №4411-07/12724-07 від 25 березня 2019 року, Суд звертає увагу на таке.

Так, згідно із складеною Остаточною інформацією щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну гумових пробок медичного призначення, походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки Відповідачем запропоновано застосувати остаточні антидемпінгові заходи щодо товару, що має опис: пробки гумові медичного призначення, що класифікуються згідно з УКТЗЕД за кодом 4016999790, походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки строком на 5 років, встановивши ставку антидемпінгового мита:

- для Товару походженням з Республіки Польща - 40,65%;

- для Товару походженням з Китайської Народної Республіки - 8,45 %.

Так, механізм захисту національного товаровиробника від демпінгового імпорту з інших країн, митних союзів або економічних угруповань, засади і порядок порушення та проведення антидемпінгових розслідувань і застосування антидемпінгових заходів визначаються Законом України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (330-14) .

Відповідно до частин першої-третьої статті 13 цього Закону відповідно до рішення Комісії Міністерство розпочинає антидемпінгове розслідування і проводить його разом з іншими органами виконавчої влади в країні імпорту. Антидемпінгове розслідування проводиться з метою встановлення фактів демпінгу та шкоди. Період розслідування обирається, як правило, строком до одного року, але не менше шести місяців, що безпосередньо передують порушенню антидемпінгової процедури. В окремих випадках період розслідування може перевищувати один рік. Відомості, які не стосуються періоду розслідування, як правило, не враховуються. Строки періоду розслідування визначаються Міністерством. Міністерство має право надсилати відомим експортерам, імпортерам, іншим сторонам антидемпінгового розслідування, яких вважає за необхідне залучити до участі в антидемпінговому розслідуванні, або компетентним органам країни експорту запитальники з метою отримання інформації та доказів, що використовуються для проведення антидемпінгового розслідування.

Пункти 20 та 21 статті 1 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" дають визначення наступних термінів:

- сторони антидемпінгового розслідування - іноземний виробник, експортер, імпортер, об`єднання (асоціація), компетентні органи країни експорту, національний товаровиробник тощо, які були в установленому порядку повідомлені про порушення антидемпінгового розслідування;

- сторона заінтересована - будь-яка особа, яка повідомила центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики (далі - Міністерство) про свою заінтересованість в участі у антидемпінговому розслідуванні відповідно до частини дванадцятої статті 12 цього Закону та яка бере активну участь в антидемпінговому розслідуванні шляхом подання у письмовій формі доказів або іншої інформації, достатньої для цілей цього розслідування. Заінтересованими сторонами можуть бути:

іноземний виробник, експортер або імпортер товару, що є об`єктом розслідування, або об`єднання (асоціація), більшість членів якого становлять іноземні виробники, експортери або імпортери товару, що є об`єктом антидемпінгового розслідування;

компетентні органи країни експорту товару, що є об`єктом розслідування;

національний товаровиробник, виробник або оптовий продавець подібного товару в країні імпорту;

об`єднання (асоціація), більшість членів якого виробляє або продає оптом подібний товар в країні імпорту;

професійна спілка, що об`єднує працівників підприємств, які виробляють або продають оптом подібний товар в країні імпорту;

органи виконавчої влади в країні імпорту в межах їх компетенції.

Отже, сторони антидемпінгового розслідування (заінтересовані особи) фактично беруть участь у антидемпінговому розслідувані, передбаченому Законом України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (330-14) дають визначення наступних термінів". Поряд із цим цей Закон не визначає конкретних випадків за яких особи можуть оскаржити в судовому порядку дії щодо складення документів у ході антидемпінгового розслідування.

Водночас згідно з положеннями статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини третьої статті 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин. Тобто, для задоволення позову адміністративний суд повинен встановити, що у зв`язку з прийняттям рішення, дією або бездіяльністю суб`єктом владних повноважень порушуються права позивача.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте право на звернення до адміністративного суду з позовом не завжди співпадає з правом на судовий захист, яке закріплено у статті 5 КАС України. Саме по собі звернення до адміністративного суду за захистом ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Адже для того, щоб було надано судовий захист суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу та інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 дав визначення поняттю "охоронюваний законом інтерес", який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом.

Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. Поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "право" має один і той же зміст.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, право на судовий захист не є абсолютним. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб`єкта владних повноважень індивідуального характеру та дій, спрямованих на прийняття такого акта, позивач також повинен пояснити, які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішенняї суб`єкта владних повноважень та дії/бездіяльність, які передують його прийняттю. Захисту у порядку адміністративного судочинства підлягають порушені права особи у публічно-правових відносинах, у яких відповідач реалізовує владні управлінські функції стосовно заявника.

Надаючи оцінку висновкам щодо відсутності/наявності у Позивача порушених прав та інтересів внаслідок вчинення Відповідачем оскаржуваних дій, Суд звертає увагу на таке.

Суд першої інстанції взагалі не досліджував обставин щодо порушення оскаржуваними діями Відповідача прав та інтересів Позивача.

Висновки ж суду апеляційної інстанції щодо відсутності порушення прав та інтересів Позивача оскаржуваними діями Відповідача обґрунтовані тим, Позивач здійснював постачання товару в Україну через компанію Торгово-сервісне підприємство "Стоміль-Іст" на умовах FCA (Incoterms 2010), про що свідчать надані ним копії інвойсів, а доказів на підтвердження факту сплати антидемпінгового мита Позивачем не надано.

Поряд з цим, апеляційний суд, розглянув справу у письмовому провадженні, при цьому не надав можливості Позивачу обґрунтувати факти порушення його прав та інтересів оскаржуваними діями Відповідача.

В суді касаційної інстанції представники Позивача наголошували на тому, що права та інтереси АТ "Санок Раббер Компані" оскаржуваними діями порушено внаслідок того, що останнє є стороною антидемпінгового розслідування, а саме виробником пробок гумових медичного призначення для імпорту на територію України, а вчинення Відповідачем протиправних дій впливає на його права та інтереси в майновому аспекті.

Водночас, положення статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України не наділяють суд касаційної інстанції повноваженнями щодо встановлення обставин та оцінки відповідних доказів на їх підтвердження, а відтак, суд касаційної інстанції позбавлений можливості сформувати висновки щодо порушення оскаржуваними діями Відповідача щодо складення остаточної інформації прав та інтересів Позивача.

Не встановлення цих обставин судами вказує на передчасність правових висновків судів у оскаржуваних рішеннях.

Необхідно зазначити й те, що роблячи висновки щодо дотримання Відповідачем визначеної законодавством процедури щодо складення документа "Остаточна інформація щодо фактів і висновків за результатами антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну пробок гумових медичного призначення походженням з Республіки Польща та Китайської Народної Республіки", надісланого супровідним листом №4411-07/12724-07 від 25 березня 2019 року, суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги й на таке. Законом України від 10 квітня 2008 року № 250-VI "Про ратифікацію Протоколу про вступ України до Світової організації торгівлі" (250-17) Верховна Рада України ратифікувала Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі, підписаний у м. Женеві 5 лютого 2008 року, та приєдналася до Угоди про Світову організацію торгівлі, чим взяла на себе зобов`язання, зокрема, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року, яка складається, зокрема з положень Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, датованої 30 жовтня 1947 року (надалі також - ГАТТ 1994).

Згідно зі статтею VI Генеральної угоди про тарифи й торгівлю, датованої 30 жовтня 1947 року, сторони визнають, що демпінг, через який товари однієї країни потрапляють на ринок іншої країни за вартістю меншою, ніж нормальна вартість товарів, повинен осуджуватися, якщо він спричиняє матеріальну шкоду чи створює загрозу матеріальної шкоди промисловості, створеній на території сторони, чи значно затримує створення вітчизняної промисловості. Для цілей цієї статті слід вважати, що товар потрапляє на ринок імпортуючої країни за вартістю, меншою, ніж його нормальна вартість, якщо ціна товару, який експортується з однієї країни в іншу:

a) нижча за порівняну ціну при звичайному ході торгівлі на подібний товар, призначений для споживання в експортуючій країні, або

b) за відсутності такої внутрішньої ціни нижча за

i) найвищу порівняну ціну на подібний товар, призначений для експорту до будь-якої третьої країни при звичайному ході торгівлі, або

ii) вартість виробництва товару в країні походження, до якої додані помірні додаткові витрати на продаж та прибуток.

В обох випадках необхідно робити належну поправку на розбіжності в умовах продажу, розбіжності в оподаткуванні та інші розбіжності, які впливають на порівнюваність цін.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Угоди про застосування статті VI Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року визначення шкоди для цілей статті VI ГАТТ 1994 ґрунтується на позитивному доказі та охоплює об`єктивне вивчення як a) обсягу демпінгового імпорту та впливу демпінгового імпорту на ціни подібних товарів на внутрішньому ринку, так і b) наступного впливу цього імпорту на вітчизняних виробників таких товарів.

За змістом пункту 3.4 статті 3 цієї Угоди вивчення впливу демпінгового імпорту на відповідну вітчизняну промисловість охоплює оцінку всіх відповідних економічних факторів та показників, які стосуються стану виробництва, у тому числі фактичного та потенційного спаду продажів, прибутків, випуску товару, частки на ринку, продуктивності праці, доходів на інвестиції або використання потужностей; факторів, що впливають на внутрішні ціни; величини демпінгової маржі; фактичного та потенційного негативного впливу на потік готівкових коштів, матеріальні запаси, зайнятість, заробітну плату, темпи росту, здатність залучати капітал або інвестиції. Цей список не є вичерпним і жодний із цих факторів або кілька з них не можуть мати безумовно вирішального значення.

Пунктом 3.5 статті 3 Угоди про застосування статті VI Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року передбачено, що повинно бути продемонстровано, що демпінговий імпорт через вплив демпінгу, як це зазначено в пунктах 2 та 4, завдає шкоди в рамках змісту цієї Угоди. Демонстрація причинного зв`язку між демпінговим імпортом та шкодою вітчизняній промисловості повинна ґрунтуватися на вивченні всіх відповідних доказів, які мають органи влади. Органи влади також вивчають будь-які відомі фактори, інші, ніж демпінговий імпорт, які водночас завдають шкоди вітчизняній промисловості, а шкода, яка завдається цими іншими факторами, не повинна приписуватися демпінговому імпортові. Фактори, які можуть бути доречними стосовно цього, охоплюють, inter alia, обсяги та ціни імпорту, який не продається за демпінговими цінами; зниження попиту або зміни в моделях споживання; обмежувальну торговельну практику та конкуренцію між зарубіжними та вітчизняними виробниками; розвиток технології та показники експорту й продуктивність вітчизняної промисловості.

За змістом пункту 3.7 цієї Угоди визначення загрози завдання суттєвої шкоди ґрунтується на фактах, а не тільки на припущеннях, здогадах чи віддаленій можливості. Зміна в обставинах, яка могла б створити ситуацію, у якій демпінг міг би завдати шкоди, повинна бути чітко передбачена та неминуча-10. Під час визначення існування загрози завдання суттєвої шкоди органи влади, inter alia, повинні розглядати такі фактори, як:

Як підтверджується матеріалами справи, Позивач, вважаючи необхідним дотримання Відповідачем наведених положень Угоди, стверджував, що Відповідач, вчиняючи оскаржувані дії:

1) не перевірив спричинення матеріальної шкоди та створення загрози матеріальної шкоди промисловості, створеній на території сторони (оскільки оцінено числові показники (економічні показники), у той час, коли оцінка факторів повністю проігнорована та відсутня);

2) не оцінив всіх відповідних економічних факторів та показників, які стосуються стану виробництва, у тому числі фактичного та потенційного спаду продажів, прибутків, випуску товару, частки на ринку, продуктивності праці, доходів на інвестиції або використання потужностей, оскільки відсутня демонстрація причинних відносин між демпінговим імпортом та шкодою вітчизняній галузі, а також відсутні будь-які посилання на вивчення Міністерством:

- всіх відповідних доказів, які є в уповноважених органів влади;

-будь-яких відомих факторів на додаток до демпінгового імпорту, які в той же час завдають шкоди вітчизняній промисловості;

- факторів: обсяги та ціни імпорту; зниження попиту або зміни в моделях споживання; обмежувальну торговельну практику та конкуренцію між зарубіжними і вітчизняними виробниками; розвиток технології та показники експорту і продуктивність вітчизняної промисловості.

3) не вивчено будь-яких відомих факторів, інші, ніж демпінговий імпорт, які водночас завдають шкоди вітчизняній промисловості, оскільки відсутні посилання щодо факторів (переліку факторів), які Відповідач "серед іншого" розглянув "при визначенні існування загрози завдання суттєвої шкоди".

Втім, судові рішення не містять оцінки відповідних доводів Позивача, що свідчить про передчасність висновків судів щодо дотримання Відповідачем вимог чинного законодавства при вчиненні оскаржуваних дій.

Суд звертає увагу на те, що Акціонерне товариство "Київмедпрепарат" стверджувало, що вчинення Відповідачем оскаржуваних дій не було спрямоване на захист національного виробника Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума", оскільки останнім не пройдено відповідного аудиту.

Натомість представник ТОВ "Київгума" наполягав на тому, що вчинення Відповідачем відповідних дій призвело до захисту його інтересів як національного виробника в силу чого у нього збільшились обсяги прибутку у відповідний період.

Відповідно до пункту 3.6 Угоди про застосування статті VI Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року вплив демпінгового імпорту оцінюється стосовно вітчизняного виробництва подібного товару, коли наявні дані дозволяють виокремити це виробництво на основі таких критеріїв, як виробничий процес, продаж та прибутки виробників. Якщо таке виокремлення цього виробництва неможливе, вплив демпінгового імпорту оцінюється шляхом вивчення виробництва найвужчої групи або кола товарів, що охоплюють подібний товар, про які може бути надано необхідну інформацію.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" передбачено, що цей Закон застосовується щодо імпорту товару, який є об`єктом демпінгу, якщо такий імпорт заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару. Товар вважається об`єктом демпінгу, якщо в країні імпорту його експортна ціна є нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту в звичайних торговельних операціях.

За змістом пункту 26 статті 1 Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" товар подібний - ідентичний товар, тобто схожий за всіма характеристиками на товар, що є об`єктом розслідування, або, у разі відсутності цього товару, інший товар, що не є схожим за всіма характеристиками, але має показові ознаки, що є дуже подібними до характерних ознак товару, що є об`єктом розслідування.

Суди, ухвалюючи рішення, зазначили, що плив демпінгового імпорту оцінювався відносно вітчизняного виробництва аналогічного товару, подібність якого встановлено у розділі 2 Остаточної інформації на основі даних про його виробництво, при цьому про те, що інформація стосується саме товару, який є об`єктом розслідування зазначено в усіх пунктах Остаточної інформації.

Поряд із цим, у ході судового розгляду Позивач стверджував, що, вчиняючи дії щодо складення Остаточної інформації, Відповідач безпідставно застосовував положення Закону України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" (330-14) без належної перевірки обставин подібності (ідентичності) товару.

В обґрунтування наведеного посилався на те, що порівнювані товари в країні імпорту та у країні експорту в звичайних торговельних операціях не були подібними (ідентичними), в силу того, що:

- товар заявника ТОВ "Київгума" (український виробник) не мав відповідних сертифікатів випробувань щодо стабільності біохімічних показників;

- термін зберігання товару, що виробляє Позивач, становить 5 років з дати виготовлення, а того, що виготовляє ТОВ "Київгума" - 3 роки;

- товар (гумові пробки), що виробляє Позивач призначений для країн СНД та не реалізовувався на внутрішньому ринку країни експорту - Республіки Польща, оскільки в останній використовуються не скляні ємності для ін`єкційних форм лікарських засобів, а пластикові.

Втім, судові рішення не містять мотивів відхилення цих доводів Позивача, як таких, що не свідчать про неподібність товарів.

Крім того, необхідно зазначити й те, що обґрунтовуючи протиправність поведінки Відповідача у спірних правовідносинах, Позивач також посилався на необґрунтованість та неправильність розрахунків таких величин як розмір демпінгової маржі, зростання демпінгового імпорту, скорочення частки та обсягів продажу ТОВ "Київгума" на внутрішньому ринку України.

На підтвердження цих доводів Позивач надавав висновок експерта від 29 травня 2019 року та висновок спеціаліста від 10 червня 2019 року, однак ці доводи та надані на їх підтвердження докази також залишені поза межами перевірки та оцінки судами попередніх інстанцій

Отже, вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

В світлі висновку, викладеного у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України", суд зобов`язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника, а виходячи з позиції цього суду, що висловлена в пункті 42 рішення "Бендерський проти України", відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

Вказані вимоги зобов`язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку вживати передбачені законом заходи з метою з`ясування всіх обставин у справі, що мають значення для вирішення спору, встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин з метою з`ясування об`єктивних причин та факторів, що зумовили настання для особи негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту, та в достатній мірі висвітлити мотиви прийняття конкретних рішень.

В свою чергу, вимоги частин четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга цієї статті).

Відповідно до частини третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

При цьому, суд постановляє ухвалу про закінчення з`ясування обставин у справі та перевірки їх доказами тільки після того, як проведено всі дії, необхідні для повного та всебічного з`ясування обставин справи, перевірено всі вимоги та заперечення осіб, які беруть участь у справі, та вичерпано всі можливості збирання й оцінки доказів.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час розгляду справи порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Суд наголошує, що виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об`єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права. Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, достатніми, належними та допустимими.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є обґрунтованими.

Верховний Суд вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій передчасними та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій порушені норми процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин у справі, що мають значення для правильного вирішення справи, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.