0540/8686/18-а Про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків зменшено суму від'ємного значення податку на додану вартість та збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції - 14.07.2021 Прийняття

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року (головуючий суддя - Череповський Є.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Блохін А.А., судді - Гаврищук Т.Г., Геращенко І.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Електросталь-Курахове" (далі - ТОВ "Електросталь-Курахове", Товариство) звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (далі - ГУ ДПС у Донецькій області), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 5 червня 2018 року №0023114903 та №0023124903 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 6715859,80 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року, позов задоволено в повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області №0023114903 від 5 червня 2018 року; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Донецькій області №0023124903 від 5 червня 2018 року про зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період лютий 2018 року у сумі 6793995 грн в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період лютий 2018 року в розмірі 6715859,80 грн.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення як такі, що прийняті із порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Підставою для відкриття касаційного провадження є посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права у подібних правовідносинах без урахування висновку, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт перший частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ).

На обґрунтування касаційної скарги її заявник цитує висновки акта перевірки, підтримує позицію, викладену в судах попередніх інстанцій, та зазначає, що суди попередніх інстанцій прийняли рішення без урахування всіх обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення, та дійшли безпідставного висновку про реальність господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.

Представник позивача у судовому засіданні проти вимог касаційної скарги заперечував, просив залишити оскаржувані рішення без змін як законні й обґрунтовані, повністю підтримуючи доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій.

Представник відповідача в судовому засіданні доводи та вимоги своєї касаційної скарги підтримав в повному обсязі, наполягаючи на правомірності своєї правової позиції щодо спірних правовідносин.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Як встановили суди попередніх інстанцій, Головним управлінням ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Електросталь-Курахове" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2018 року, за результатами якої 16 травня 2018 року складено акт.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 14.1.18, 14.1.181 пункту 14.1, статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1, статті 187, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.1, пункту 198.3., пункту 198.6 статті 198, підпункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10, підпункту 201.12 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України (2755-17) ), що призвело до: завищення суми від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, за лютий 2018 року на суму 14075942 грн; завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за лютий 2018 року на 6793995 грн.

5 червня 2018 року контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення: №0023114903, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, сума завищення бюджетного відшкодування - 14075942,00, та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в сумі 7037971,00 грн; №0023124903, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, 6793995 грн.

За наслідками процедури адміністративного оскарження зазначені вище податкові повідомлення-рішення залишені без змін, після чого позивач оскаржив їх до суду: №0023114903 - повністю, а №0023124903 - в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 6715859,80 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що контролюючий орган дійшов помилкового висновку про те, що господарські операції за договорами, укладеними між позивачем та контрагентами, не мали реального характеру, як і щодо порушення позивачем податкового законодавства в частині декларування податку на додану вартість.

Перевіривши в межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Підпунктом "а пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначений цією нормою.

Тобто у податковому обліку господарські операції з придбання товарів (послуг), суми ПДВ за якими відносяться до податкового кредиту, повинні бути підтверджені відповідними документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. Обов`язковим звітним документом в податковому обліку з ПДВ для підтвердження суми податкового кредиту є податкова накладна. Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником ПДВ при визначенні податкових зобов`язань, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку.

Як з`ясували суди підставою до прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували висновки акта перевірки про нереальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, та, відповідно, недостовірність показників податкового обліку з ПДВ, сформованих на підставі спірних господарських операцій.

Досліджуючи надані позивачем документи та пояснення у розрізі доводів контролюючого органу, якими він обґрунтовував нереальність здійснення господарських операцій з переліченими вище контрагентами, суди попередніх інстанцій виходили з наступного.

За висновком акта перевірки, ТОВ "Електросталь-Курахове" в лютому 2018 року отримано ТМЦ на загальну суму ПДВ 5215092,20 грн; вантажні митні декларації, видані підприємством, містять суперечності, неточності, та не можуть вважатися первинними документами, підставою для формування як бухгалтерського, так і податкового обліку, та підтверджувати реальність здійснення господарських операцій. Як наслідок, перевіркою констатовано завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в загальній сумі 5215092,20 грн за лютий 2018 року.

Судами попередніх інстанцій установлено, що між Компанією Morvex Limited (Кіпр) (Продавець) та ТОВ "Електросталь-Курахове" (покупець) укладено Контракт №ЕК/17-12.2017 від 1 грудня 2017 року на поставку товару (феросилікомарганець).

Також, 4 грудня 2017 року між Компанією Puyang RefractoriesCo., Ltd. (Китай) (продавець) та ТОВ "Електросталь-Курахове" (покупець) укладено Контракт №ЕК/17-15-01/42 на поставку товару (калибровочні стакани (верхні та нижні), шиберна плита, стакан-колектор).

Окрім того, 22 листопада 2017 року між Компанією Fematec Asia Co. Limited (Китай) (продавець) та ТОВ "Електросталь-Курахове" (покупець) укладено Контракт №22/11-17Е, на поставку товару (високоякісна периклазовуглецева цегла на основі плавленого магнезіта з антиоксидантом, кінцевий еркера, блок для еркера).

Згідно з Контрактом №171207CS від 7 грудня 2017 року, укладеним між ТОВ "Електросталь-Курахове" (покупець) та Компанією "STOPING AG" (Швейцарія) (продавець), останній зобов`язується поставити, а покупець - прийняти та оплатити товар (частини сталеплавильного обладнання).

Відповідно до частини восьмої статті 264 Митного кодексу України з моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

За приписами пункту 201.12 статті 201 ПК України у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що під час митного оформлення перелічених вище товарів для підтвердження їх митної вартості позивачем подавались до Київської митниці ДФС, серед іншого, митні декларації: №UА/700150/2018/000218, №UA7000150/2018/000197, №UA7000150/2018/000217, №UA7000150/2018/000224. Товари, зазначені у вказаних митних деклараціях, були випущені з-під митного контролю. Крім того, позивачем надано податкові накладні, накладні на перевезення вантажу, картки складського обліку матеріалів, накладні на внутрішнє переміщення матеріалів тощо.

З урахуванням наявних у справі доказів суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем було правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 5215092,20 грн за належним чином оформленими та прийнятими у встановленому митним законодавством порядку митними деклараціями, після завершення митного оформлення.

Доводи відповідача про те, що митні декларації, видані підприємством, містять суперечності, неточності, та не можуть вважатися первинними документами, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Касаційна скарга податкового органу у розрізі означеного епізоду не містить жодних доводів, які б свідчили про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Окрім того, у періоді, що перевірявся, позивач перебував у взаємовідносинах з наступними контрагентами: ТОВ "Електросталь", ТОВ "Фінігріф", ТОВ "Гранд Маркет Н", ТОВ "Торговий дім Гранд Титан", ТОВ "Кальдеріс Україна", ТОВ "Востокпромцентр", ТОВ "ВКФ "Південно-Східний проект", Концерн "СоюзЕнерго", ТОВ "Ведком", ТОВ "Вік-2000", ТОВ "Центр енергетичного моделювання", ФОП ОСОБА_1, ТОВ "БМТ "ДОНБАСДОМНАРЕМОНТ", ТОВ "ВКФ "Теплобуд", ПП "КВАНТА-С", ТОВ "ТРАНС-КОМ-ІНВЕСТ", ТОВ "УКР-МЕТ-АЛЬЯНС", ТОВ "Балкер", ТОВ "Укроблресурс", ТОВ "ТРАНСС-МЕТАЛЛ-СЕРВІС", ТОВ "Н-ТРАНС", ТОВ "ПРОМСЕРВІС", ТОВ "ТРАНС-СЕРВІС-КТТ", ТОВ "РИШЕСС ЮКРЕЙН", ТОВ "ЗЕМ ДІАМАШ", ТОВ "ЛІДЕР ЕЛЕКТРИК".

Наполягаючи на нереальності господарських взаємовідносин позивача з означеними вище суб`єктами господарювання контролюючий орган в акті перевірки посилався на дефекти в оформлених актах приймання-передачі виконаних робіт та видаткових накладних, недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних при постачанні товарів (замість гербової печатки ТОВ "Електросталь-Курахове" проставлений штамп "Для документів", в якості адреси пункту розвантаження зазначена юридична адреса позивача), має місце обрив ланцюга постачання товарно-матеріальних цінностей тощо.

Проаналізувавши наведені доводи контролюючого органу суди визнали їх безпідставними, оскільки вважали, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є визначальними при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Також, у розрізі аргументів податкового органу, якими він мотивував свою позицію, суди зазначили, що використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим, наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Судами також враховано, що зазначення в документах юридичної адреси ТОВ "Електросталь-Курахове", внесеної до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, в якості адреси пункту розвантаження, не порушує вимоги чинного законодавства. При цьому, факт підписання товарно-транспортних накладних від замовника виключно працівниками ТОВ "Електросталь-Курахове" підтверджується наданими суду копіями наказів та відомостей про нарахування заробітної плати по всіх працівниках, чиї підписи містяться у товарно-транспортних накладних.

Окрім того, судами взято до уваги, що на підтвердження факту виконання господарських операцій з усіма наведеними вище контрагентам позивачем надано банківські виписки за лютий 2018 року (період, який охоплювався податковою перевіркою).

На переконання судів попередніх інстанцій наявна у відповідача інформація щодо контрагентів позивача не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, а доводи відповідача про непідтвердження реальності зазначених господарських операцій з огляду на наведене вище не можуть бути підставою для позбавлення платника (позивача) права на формування податкового кредиту. Відтак, за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

У контексті викладеного варто додати, що Верховний Суд у своїх рішеннях неодноразово констатував, що платник податків при виборі контрагента та в подальшому при укладенні з ним договору, повинен керуватися, в тому числі, "належною обачністю". Втім, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підставою до невизнання реальності господарських взаємовідносин позивача з ТОВ "Центр Енергетичного моделювання", за твердженням контролюючого органу, є наступне: юридична адреса підприємства (Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, буд. 115), щодо якої є довідка оперативного управління про незнаходження за юридичною адресою та відсутності складських приміщень); також, не доведено знаходження потужностей для споживання електричної енергії за вказаною адресою.

Перевіряючи означені доводи контролюючого органу суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ "Центр енергетичного моделювання" має ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 1 серпня 2017 року №985.

21 грудня 2017 року між позивачем як споживачем та ТОВ "Центр Енергетичного моделювання" як постачальником укладено договір №21-12/2017 купівлі-продажу електроенергії, за умовами якого постачальник зобов`язується укласти договір з ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач, на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами.

Сторонами погоджено додаток №1 до договору, відповідно до якого визначено станом на 1 грудня 2017 року на ТОВ "Електросталь-Курахове" впроваджена розрахункова автоматизована система контролю за обліком електроенергії ТОВ "Електросталь" (атестована ДП "Донецькстандартметрологія" 27 березня 2013 року року, свідоцтво №02/10-15, на базі А1805RAL-P4G-DW-4), що забезпечує погодинний облік всієї спожитої ТОВ "Електросталь-Курахове" електроенергії (враховуючи електроенергію, що відпущена субспоживачам, та транзит). Також в додатку визначено перелік місць встановлення розрахункових приладів (підстанцій (ПС): надходження електроенергії та відпуску електроенергії субспоживачам (назва субспоживача). У додатку №2 до договору сторони погодили очікувані обсяги постачання електроенергії на 2018 рік, тарифи та строки оплати споживання електроенергії.

Відповідно до акту прийому передачі ТМЦ від 21 грудня 2017 року до договору № Е/17/15-02/50 від 1 грудня 2017 року ТОВ "Електросталь" передає, а ТОВ "Електросталь Курахове" приймає ТМЦ, - лічильник електроенергії типу А 1805RAL-P4G-DW-4(100-382B,5(10)A, 50ГЦ, клас точності 0,5S.

На виконання договору оренди №Е/17/02-18/51 від 29 грудня 2017 року ТОВ "Електросталь" (орендодавець) надало ТОВ "Електросталь Курахове" в термінове платне користування виробничі, адміністративно побутові будівлі та споруди, які розташовані за адресою: Донецька область, м. Курахове, Промислова зона, 70. Відповідно до Додатку №1 до договору оренди складено перелік виробничих та адміністративно-побутових будівель та споруд, які передаються в оренду ТОВ "Електросталь Курахове", згідно з яким позивачу передано в оренду комплекс будівель та споруд закритого розподільчого пристрою головної знижувальної підстанції 110/35.

Також, між позивачем та ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" укладено договір на постачання електричної енергії №520 від 28 грудня 2017 року. Згідно з додатком №7 до договору "Обсяги очікуваного споживання електричної енергії та потужності споживача" зазначено: "Найменування об`єкту, площадки, адреса" - ТОВ "Електросталь-Курахове", Донецька область, Мар`їнський район, м. Курахове, Промислова зона, 115.

За висновком судів попередніх інстанцій позивачем підтверджено належними й допустимими доказами факт реального здійснення операцій з придбання електроенергії у ТОВ "Центр енергетичного моделювання" з метою їх використання у межах господарської діяльності.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо відсутності ТОВ "Електросталь-Курахове" за юридичною адресою (м. Курахове, Донецька область, Промислова зона, 115), вказаною як площадка очікуваного споживання електричної енергії в договорі купівлі-продажу електроенергії від 21 грудня 2017 року №21-12/2017, суди попередніх інстанцій виходили з того, за умовами цього договору ТОВ "Центр енергетичного моделювання" взяло на себе обов`язок врегулювати з ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго", на території здійснення ліцензованої діяльності якого знаходиться споживач, питання про передачу електричної енергії місцевими (локальними) електромережами з врахуванням фактичного розташування потужностей (електроустановки) для споживання електричної енергії.

Такий висновок узгоджується з пунктом 1.4 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року №28 (z0417-96) , згідно з яким точка продажу електричної енергії споживачу установлюється на межі балансової належності його електроустановок та зазначається в договорі про постачання електричної енергії або в договорі про купівлю-продаж електричної енергії.

Крім того, безпосередньо в акті перевірки зафіксовано, що нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - перебуває у користуванні позивача на правах договору оренди від 1 вересня 2017 року.

Нереальність господарських взаємовідносин між позивачем та ТОВ "ВКФ "Теплобуд" за звітний період лютий 2018 року відповідач пов`язував з тим, що у договорах про постачання природного газу не вказані пункти доставки природного газу (фактична адреса постачання природного газу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Електросталь-Курахове" (споживач) та ТОВ "ВКФ "Теплобуд" (постачальник) було укладений договір від 1 листопада 2017 року №42/17Г про поставку природного газу, яким передбачено, що обов`язковою умовою для постачання природного газу споживачу є наявність у нього укладеного з оператором газорозподільної мережі/газо-транспортної системи (ГРМ/ГТС) договору транспортування (розподілу) природного газу, на підставі якого споживач набуває право відбирати газ із газорозподільної системи. Постачальник передає газ споживачу на відповідних (віртуальних/фізичних) точках виходу з ГТС (пункти призначення), послуги з транспортування газу до цих точок виходу сплачує позивач відповідно до договору транспортування (розподілу) природного газу.

ТОВ "ВКФ "Теплобуд" отримано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу на території України, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 11 квітня 2017 року №495.

15 грудня 2017 між ПАТ "Укртрансгаз" як оператором та позивачем як замовником укладено договір №1712000408, відповідно умов якого оператор надає замовнику послуги транспортування природного газу на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлену в цьому договорі вартість таких послуг.

Також, позивач уклав договір розподілу природного газу з оператором ГРМ ПАТ "Донецькоблгаз" від 19 грудня 2017 року №1218-0301Р, відповідно до умов якого оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послуги з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначено послуги та сплатити її вартість у розміри, строки та порядок визначення цим договором. Як з`ясували суди позивачу присвоєно ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу оператором ГРМ ПАТ "По постачанню та газифікації "Донецькоблгаз".

У розрізі доводів податкового органу щодо означеного контрагента в частині неможливості встановлення фактичної адреси постачання природного газу суди виходили з того, що господарські операції позивача із ТОВ "ВКФ "Теплобуд" з постачання газу підтверджуються належним чином оформленими первинними та іншими документами. Окрім того, проаналізувавши положення Закону України "Про постачання природного газу", суди дійшли висновку про відсутність обов`язку визначення в договорі адреси постачання природного газу. Більш того, здійснивши комплексне дослідження усіх складових господарських операцій між ТОВ "ВКФ "Теплобуд" та позивачем, суди попередніх інстанцій констатували, що матеріалами справи підтверджено реальність господарських операції.

Верховний суд у постанові від 24 лютого 2020 року у справі №200/11875/18-а надавав правову оцінку господарським взаємовідносинам ТОВ "Електросталь-Курахове" з ТОВ "Фінігріф", ТОВ "Центр енергетичного моделювання", ТОВ "ВКФ "Теплобуд" за тими ж правочинами за квітень 2018 року та дійшов висновку, що господарські операції із означеними контрагентами, за результатами яких позивач збільшив податковий кредит в податковому обліку з ПДВ, були реальними, призвели до фактичної зміни його майнового стану, підтверджені належними обліковими та іншими документами та правильно відображені позивачем у податковому обліку.

Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка судами здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обстави справи на підставі належних та допустимих доказів.

У касаційній скарзі податковий орган посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, із вказівкою про незастосування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду за подібних, на переконання відповідача, правовідносин.

Однак, контролюючий орган посилається при цьому на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм права, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведеному скаржником рішенні суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

Втім, колегія суддів вважає передчасним висновок судів попередніх інстанцій щодо реальності господарських взаємовідносин позивача з ПП "КВАНТА-С" та, як наслідок, правомірності декларування показників податкового кредиту за операціями в лютому 2018 року в сумі 16662,80 грн.

Так, 1 грудня 2017 року між ПП "КВАНТА-С" (Підрядник) та ТОВ "ЕЛЕКТРОСТАЛЬ - КУРАХОВЕ" (Замовник) укладено договір № ЕК/17/03-05/50 про надання послуг (поточний ремонт кранового обладнання).

Оцінюючи спірні операції з ПП "КВАНТА-С" судами попередніх інстанцій здійснено аналіз, виходячи з наданих позивачем первинних документів та їх відповідності встановленим вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Разом з тим, на переконання колегії суддів КАС ВС, такий висновок зроблений без врахування виду поточного ремонту відповідного обладнання та специфіки цих робіт, відповідності кваліфікаційним критеріям працівників, які безпосередньо здійснювали ці роботи, технічним, якісним, кількісним та іншим вимогам в залежності від правил технічної експлуатації кранів.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішень, які не відповідають вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому такі рішення підлягають скасуванню в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0023124903 від 5 червня 2018 року в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період лютий 2018 року в розмірі 16662,80 грн за наслідками господарських операцій з ПП "КВАНТА-С", а справа, відповідно до правил статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції в цій частині.

В решті судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права, а відтак підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 6 вересня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області №0023124903 від 5 червня 2018 року в частині зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість за звітний період лютий 2018 року в розмірі 16662 (шістнадцять тисяч шістсот шістдесят дві) гривень 80 копійок, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.