44/181 Про стягнення боргу за договором на спільне використання технологічних мереж основного споживача - Текст документа

У червні 2006 р. позивач звернувся в суд з позовом про стягнення з відповідача 233 107,42 грн. боргу з урахуванням індексу інфляції за період з 17.05.2004 р. по 12.12.2005 р. за використання останнім його електричних мереж на підставі договору № 5479 на спільне використання технологічних мереж основного споживача від 11.12.2003 р.

В подальшому збільшив свої позовні вимоги та просив також за використання відповідачем його технологічних мереж протягом грудня 2005 р. -червня 2006 р., а також у липні 2005 р., що в загальній сумі становить 311 625,67 грн., а з урахуванням індексу інфляції -334 800,09 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.08.2006 р. (суддя Мєзєнцев Є.I.)позов задоволено частково.

Стягнуто ВАТ "Донецькобленерго" на користь ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Iлліча" борг з урахуванням індексу інфляції у сумі 243 329,32 грн., а також судові витрати.

В решті позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р. (головуючий -Дзюба О.М., судді -Діброва Г.I., Стойка О.В.) рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2006 р. в частині стягнення з ВАТ "Донецькобленерго" заборгованості за спільне користування технологічних мереж у розмірі 243 329,32 грн. з урахуванням індексу інфляції скасовано і відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині.

В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.11.2006 р., залишивши в силі рішення господарського суду Донецької області від 16.08.2006 р.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, апеляційний господарський суд виходив з того, що договір № 5479 від 11.12.2003 р. про спільне використання технологічних мереж основного споживача не є укладеним, оскільки сторони не узгодили тариф, за яким позивач надавав свої послуги відповідачу, а тому неможливо визначити і вартість цих послуг, крім того, відповідач ніяких конклюдентних дій щодо виконання умов договору не здійснював, а тому вказаний договір не може бути підставою позовних вимог.

Проте, погодитись з такими висновками неможливо, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 11.12.2003 р. між сторонами було укладено договір на спільне використання технологічних мереж основного споживача, згідно якого, з урахуванням протоколу розбіжностей від 12.04.2004 р., основний споживач (ВАТ "Маріупольський металургійний комбінат ім.Iлліча") зобов'язувався забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених субспоживачу ( ВАТ "Донецькобленерго") до використання, а субспоживач -своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що субспоживач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж основного споживача за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж основного споживача здійснюється згідно додатку №8 "Порядок розрахунків" і додатку №7 " Фактичні затрати споживача на транспортування електричної енергії".

Відповідно до додатку №8 для визначення величини переданої електроенергії представники субспоживача і основного споживача знімають покази розрахункових електролічильників.

Основний споживач на підставі показів розрахункових лічильників виставляє рахунок за спільне використання електричних мереж в розрахунковому періоді за тарифами, розрахованими і затвердженими в установленому порядку, і вказаними в додатку №7 .

Тариф за спільне використання електричних мереж враховує фактичні затрати основного споживача, погоджується з субспоживачем, а у випадку недосягнення згоди -з територіальним представництвом НКРЕ і доводиться субспоживачу письмовим повідомленням на наступний розрахунковий період.

Як вбачається з протоколів зняття показів розрахункових приладів обліку електроенергії на ПС (ВАТ ММК ім.Iлліча), представник відповідача брав участь у знятті показів, що спростовує висновок суду апеляційної інстанції про те, що відповідач ніяких дій на виконання договору не здійснював, оскільки наявність інших договірних відносин, на підставі яких він здійснював такі дії, відповідач, згідно з вимогами ст. ст. 32, 33 ГПК України (1798-12) не надав.

Крім того, позивач щомісячно направляв позивачу розрахунок фактичних затрат на транспортування електричної енергії, що підтверджується поштовими реєстрами.

Будь-яких претензій щодо розміру вказаних затрат та звернення до територіального відділення НКРЕ для вирішення такого спору, як передбачено п.7.20 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРе від 31.07.1996 р. (в редакції, що діяла на час існування спірних правовідносин), відповідач не здійснював, а тому непідписання позивачем додатків №7, не звільняє його від сплати коштів за користування електричними мережами позивача.

Отже, враховуючи, що сторони частково виконали договір, таким чином підтвердивши своїми діями його укладення, висновок суду апеляційної інстанції про його неукладення не грунтується на матеріалах справи та є помилковим.

Натомість, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки, виходячи зі змісту п.10.4 договору, з 01.01.2006 р. він втратив свою силу і користування електричними мережами позивача протягом січня-червня 2006 р. здійснювалось не на підставі договору.

Встановивши заборгованість відповідача за користування електричними мережами позивача протягом травня 2004 р. -грудня 2005 р. у сумі 220 766,89 грн., суд відповідно до вимог ст.625 ЦК України (435-15) також стягнув втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 23 174,42 грн.

Враховуючи викладене, постанова апеляційного господарського суду не може бути визнана законною і обгрунтованою, а тому підлягає скасуванню з залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат ім.Iлліча" задовольнити.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01 листопада 2006 р. у справі за № 44/181 скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Донецької області від 16 серпня 2006 р.