ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24.01.2007 Справа N 1/1077-5/205
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши
касаційну скаргу ВАТ “Лубенський м’ясокомбінат”
на постанову від 02.10.06 Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 1/1077-5/205
господарського суду Львівської області
за позовом ВАТ “Лубенський м’ясокомбінат”
до ТОВ “Комерційний центр “Зевс”
треті особи 1. ПП Васькович Г.В.
2. Дулібське СТ
3. ПП Тисячин М.С.
4.Миколаївська райспоживспілка
за участю Управління ветеринарної медицини у
Львівській області
Про стягнення 19753,94 грн.
за зустрічним ТОВ “Комерційний центр “Зевс”
позовом
до ВАТ “Лубенський м’ясокомбінат”
Про заміну поставленого товару неналежної якості на товар
належної якості
за участю представників сторін
від позивача: Синенко О.М., дов.
від відповідача: у засідання не прибули
від третьої особи 1: у засідання не прибули
від третьої особи 2: у засідання не прибули
від третьої особи 3: у засідання не прибули
від третьої особи 4: у засідання не прибули
від управління: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Лубенський м’ясокомбінат” звернулось до господарського суду
Львівської області з позовом до ТОВ “Комерційний центр “Зевс”
про стягнення 14616,49 грн. основного боргу за договором
поставки № 165 від 03.01.05 та 5137,45 грн. пені.
Позов мотивовано частковим невиконанням відповідачем зобов’язань
щодо оплати товару, поставленого позивачем згідно з видатковими
накладними.
Відповідач у своєму відзиві проти позову заперечив, оскільки у
видаткових накладних, на які посилається позивач, відсутні
посилання на будь-який договір, а відтак вони не свідчать про
виконання позивачем зобов’язань за спірним договором. Також
відповідач зазначив, що за відсутністю встановлення у вказаних
видаткових накладних строку виконання зобов’язання, у нього не
виникло обов’язку по оплаті поставленого товару, оскільки
позивач не звертався з відповідною вимогою. У доповненні до
відзиву відповідач послався на поставку позивачем неякісної
продукції, у зв’язку з чим вона була утилізована.
Ухвалою від 14.12.05 господарський суд Львівської області
залучив до участі у справі в якості третіх осіб ПП Васьковича
Г.В., Дулібське СТ, ПП Тисячина М.С., Миколаївську
райспоживспілку, а також залучив до участі в справі Управління
ветеринарної медицини у Львівській області.
Крім того, відповідачем заявлено зустрічний позов про
зобов’язання позивача здійснити заміну товару неналежної якості,
поставленого згідно з накладною ЛМ-0007293 від 21.03.05 на товар
належної якості у тій же кількості на підставі ст. 678 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
. Ухвалою від 23.03.06 господарський суд
Львівської області прийняв вказану зустрічну заяву до
провадження.
Рішенням від 11.05.06 господарський суд Львівської області
(суддя Петрик І.Й.) відмовив у задоволенні первісного та
зустрічного позовів.
Рішення мотивовано тим, що позивач відповідає за недоліки
товару, що виникли протягом строку його придатності, а обставини
порушення відповідачем правил користування чи зберігання товару,
дії третіх осіб, випадку або непереборної сили ним не доведені.
Крім того, суд погодився з доводами відповідача щодо
невиникнення у нього обов’язку щодо оплати товару.
Постановою від 02.10.06 Львівський апеляційний господарський суд
(колегія суддів у складі: Мельник Г.І. – головуючий, Новосад
Д.Ф., Михалюк О.В.) рішення суду першої інстанції залишив без
змін.
Ухвалою від 07.12.06 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, в якій
заявлено вимоги про скасування постанови суду апеляційної
інстанції та задоволення первісного позову новим рішенням.
Касаційна скарга мотивована тим, що за відсутності договору
поставки у господарського суду відсутні підставі для відмови у
стягненні вартості товару, поставленого згідно з накладними.
Також скаржник зазначив про те, що відповідач не скористався
своїм правом на усунення дефектів товару або його заміни, що, на
його думку, доводить якість товару.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача,
перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між
позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) укладено
договір поставки № 165 від 03.01.05, за умовами якого позивач
зобов’язався передати у власність відповідача товар (продукцію),
а відповідач прийняти і своєчасно оплатити цей товар на умовах,
передбачених цим Договором.
У період з 03.01.05 до 21.03.05 позивачем на користь відповідача
здійснена поставка рибної продукції, що підтверджується
накладними: ЛМ-0000020 від 03.01.05 на суму 8107 грн.;
ЛМ-0002202 від 27.01.05 на суму 8167,30 грн.; ЛМ-0006544 від
14.03.05 на суму 13404,11 грн.; ЛМ-0007293 від 21.03.05 на суму
18757,60 грн.; ЛМ-0007294 від 21.03.05 на суму 89 грн.
Оплата отриманої продукції здійснена відповідачем частково –у
розмірі 33908,52 грн. Неоплаченою залишилась продукція, отримана
згідно з накладною ЛМ-0007293 від 21.03.05, яка була передана
відповідачем для реалізації третім особам, зокрема: 25.03.05 –
Дулібському споживчому товариству, Миколаївській райспоживспілці
Львівської області, 07.04.05 –Приватному підприємцю Васьковичу
Г.В., 09.04.05 –Приватному підприємцю Писанчину М.С., що
підтверджується відповідними договорами та поясненнями третіх
осіб.
Однак, вищезазначеними третіми особами при реалізації продукції
встановлена неналежна її якість, внаслідок чого остання повністю
повернута відповідачу –ТОВ “Комерційний центр “Зевс”.
Актом № 68 Державної інспекції ветеринарної медицини у м. Львові
встановлено, що поставлена позивачем рибна продукція не
відповідає санітарним вимогам по органолептичних показниках;
зокрема зазначено: “...продукція поставлена згідно ветеринарного
свідоцтва серії Л-16 № 719867 від 21.03.05 та якісного
посвідчення, сертифікат відповідності не представлено, (у вет.
свідоцтві в особливих відмітках не вказано результатів
досліджень по даній рибній продукції) –при обстеженні
холодильної камери та відкриття відер вибірково встановлено, що
рибна продукція зіпсована, з неприємним специфічним запахом, та
по органолептичних показниках не відповідає всім санітарним
вимогам. В холодильній камері температурний режим дотримується.”
Відповідачем 19.04.05, 22.04.05, 27.04.05 надсилались позивачу
телеграми з вимогами терміново забезпечити явку представника
позивача для складання акту про неякісність продукції. Проте
позивач явку уповноваженого представника не забезпечив, а при
розгляді справи судами обставини належного повідомлення його про
неякісність поставленої продукції не спростував.
Львівською обласною державною лабораторією ветеринарної медицини
26.04.05 складено експертні висновки №№ 1811а/8, 1811б/8,
1811в/8, згідно з якими представлені зразки продукції не
відповідають вимогам Інструкції № 5319-91. На підставі цих
експертних висновків головним державним інспектором ветеринарної
медицини м. Львова видано припис № 9, за яким поставлена
21.03.05 продукція визнана неякісною та небезпечною, а тому дану
партію продукції відправлено на утилізацію у Жовківський завод
по виробництву м'ясо-кісткового борошна “Ветсанзавод”, а
28.04.05 Жовківським “Ветсанзаводом” було утилізовано 1613 кг
рибної продукції, про що свідчить акт виконаних робіт. Про
проведені заходи щодо знищення продукції позивач повідомлений
листом № 189 від 18.05.05.
За вимогами ст. 673 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
продавець повинен
передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам
договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі
купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов'язаний
передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар
такого роду звичайно використовується. Якщо законом встановлено
вимоги щодо якості товару, продавець зобов'язаний передати
покупцеві товар, який відповідає цим вимогам.
Відповідність товару вимогам законодавства згідно зі ст. 674 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
підтверджується способом та в порядку,
встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами.
Стаття 5 Закону України “Про якість та безпеку харчових
продуктів і продовольчої сировини” ( 771/97-ВР ) (771/97-ВР)
(в редакції на
момент здійснення поставки спірної партії товару) передбачала,
що будь-який харчовий продукт (крім виготовленого для особистого
споживання), продовольча сировина і супутні матеріали не можуть
бути ввезені, виготовлені, передані на реалізацію, реалізовані
або використані іншим чином без документального підтвердження їх
якості та безпеки. При цьому в ч. 2 цієї статті наведений
перелік документів, що підтверджують якість та безпеку харчових
продуктів тощо.
Суди першої та апеляційної інстанції при вирішенні спору
встановили, що на спірну рибну продукцію позивачем не було
представлено сертифікату відповідності, що підтверджується актом
Державної інспекції ветеринарної медицини у м. Львові № 68 від
20.04.05.
Згідно з ч. 1 ст. 677 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
законом або іншими
нормативно-правовими актами може бути встановлений строк, зі
спливом якого товар вважається непридатним для використання за
призначенням (строк придатності).
Відповідно до ст. 679 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
продавець відповідає
за недоліки товару, якщо покупець доведе, що вони виникли до
передання товару покупцеві або з причин, які існували до цього
моменту. Якщо продавцем надані гарантії щодо якості товару,
продавець відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що
вони виникли після його передання покупцеві внаслідок порушення
покупцем правил користування чи зберігання товару, дій третіх
осіб, випадку або непереборної сили.
Разом з тим, в силу ч. 5 ст. 680 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
якщо
недоліки товару виявлені покупцем після спливу гарантійного
строку або строку придатності, продавець несе відповідальність,
якщо покупець доведе, що недоліки товару виникли до передання
йому товару або з причин, які існували до цього моменту.
З аналізу вказаних норм вбачається, що покладення
відповідальності за недоліки товару та обов’язку доведення
причин виникнення цих недоліків стосовно товару, на який
встановлено строк придатності, законом пов’язується з виявленням
таких недоліків у межах цього строку придатності або після його
спливу.
Суд першої інстанції встановив, що на спірну продукцію
встановлено строк придатності, а обставини щодо неякісності цієї
продукції виявлені протягом відповідного строку придатності.
Отже, позивач відповідає за недоліки поставленого товару, якщо
не доведе, що вони виникли після його передання покупцеві
внаслідок порушення покупцем правил користування чи зберігання
товару, дій третіх осіб тощо. Проте позивачем наявність таких
обставин не доведена. До того ж актом державної інспекції
ветеринарної медицини в м. Львові № 68 від 20.04.05 встановлено
факт дотримання відповідачем температурного режиму при
зберіганні продукції.
Правові наслідки передання товару неналежної якості встановлені
ст. 678 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Зокрема, у разі істотного
порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не
можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з
непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які
виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення)
покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору
і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2)
вимагати заміни товару.
Одностороння відмова від зобов'язання передбачена ст. 615 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно до якої у разі порушення
зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково
або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це
встановлено договором або законом. Внаслідок односторонньої
відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі
відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Суди при розгляді справи встановили, що позивач порушив
зобов’язання щодо поставки відповідачу товару належної якості.
Вказане є підставою для односторонньої відмови відповідача від
зобов’язання, внаслідок чого відповідне зобов’язання
припиняється. З огляду на таке слід погодитись з висновком
судів, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за
поставлений товар, тобто примусове виконання відповідачем
обов’язку з його оплати, не підлягають задоволенню.
Висновки судів першої та апеляційної інстанції щодо відсутності
підстав для задоволення зустрічного позову також є правомірними
та сторонами не спростовуються.
З огляду на викладене судова колегія не вбачає підстав для
скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення
касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарсь кий суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
02.10.06 у справі № 1/1077-5/205 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький