32/159 Про стягнення суми втрат, заподіяних внаслідок вилучення сільськогосподарського угідь для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом - Текст документа

Прокурора Верхньодніпровського району в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної ради, Верхньодніпровської районної ради, Малоолександрівської сільської ради

ЗАТ "Кримський титан" в особі відособленого підрозділу -філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат"

третя особа

Верхньодніпровське районне управління земельних ресурсів

стягнення 10285497 грн. зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 (суддя: О.Васильєв) в позові відмовлено.

Судове рішення мотивовано приписами ст.ст. 207-209 Земельного кодексу України (2768-14) , п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.11.97 № 1279 (1279-97-п) "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню".

Суд дійшов висновку, що підставою для відшкодування заявлених втрат є затверджена в установленому порядку землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки, а обсяги відшкодування -від освоєння відведених угідь.

Зміна цільового призначення спірних земель не здійснювалася, землевпорядна документація щодо відведення земельної ділянки відповідачу не затверджувалася, відтак, правові підстави для задоволення заявлених вимог відсутні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 (судді: А.Логвиненко, Л.Чоха, О.Лисенко) апеляційне подання прокурора Верхньодніпровського району залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції -без зміни з аналогічних мотивів та підстав.

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в касаційному поданні просить зазначені судові рішення господарського суду першої інстанції та апеляційну постанову скасувати з підстав порушення господарськими судом першої та апеляційної інстанції норм Земельного кодексу України (2768-14) та норм процесуального права.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційного подання та вважає, що подання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача втрат, заподіяних внаслідок вилучення сільськогосподарського угідь для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським виробництвом.

Відповідно до вимог ст. 207 Земельного кодексу України (2768-14) відшкодуванню підлягають втрати сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, перелогів, сінокосів, пасовищ), лісових земель та чагарників як основного засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві внаслідок вилучення (викупу) їх для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом.

Зі змісту зазначеної норми випливає, що відшкодування втрат передбачає компенсацію негативних наслідків соціально-економічного, екологічного характеру, що настають внаслідок переведення особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та лісового фонду до інших категорій земель, а також у разі обмеження землекористування чи погіршення якості земель, які втрачають свою функцію головного засобу виробництва у сільському і лісовому господарстві та вибувають з господарського обігу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997р. № 1279 (1279-97-п) "Про розміри та Порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню" (зі змінами і доповненнями) регулюється порядок визначення втрат, які розраховуються на основі затверджених нормативів.

Пунктом 4 Порядку визначення втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 року №1279 (1279-97-п) передбачено, що відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва, спричинених вилученням сільськогосподарських і лісових угідь для цілей не пов'язаних із веденням сільського і лісового господарства, провадиться юридичними і фізичними особами в двомісячний термін після затвердження в установленому порядку проекту відведення їм земельних ділянок, а у випадках поетапного освоєння відведених угідь для добування корисних копалин відкритим способом -у міру їх фактичного надання.

Як вбачається з матеріалів справи, зміна цільового призначення спірних земель у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року №502 (502-2002-п) не здійснювалась, землевпорядна документація щодо відведення відповідачу земельної ділянки не затверджувалась, а тому господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо відсутності на теперішній час підстав для стягнення з відповідача грошової компенсації на відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва у порядку ст.ст. 207, 209 Земельного кодексу України (2768-14) і обгрунтовано відмовили у задоволенні позову.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач частково використовує землі, які є власністю фізичних осіб, на підставі цивільно-правових угод, тому їх повернення та приведення у відповідний стан може бути здійснено за відповідним позовом в інтересах власників цих земель.

Вимоги про звільнення самовільно зайнятих земель позивачем не доведено у встановленому ст. 33 ГПК України (1798-12) порядку, тому касаційна інстанція погоджується із висновками апеляційного господарського суду щодо цих вимог та відхиляє їх з викладених в апеляційній постанові підстав.

Зважаючи на викладене касаційна інстанція дійшла висновку, що господарські суди, вирішуючи спір, зробили висновки, які відповідають фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, а тому підстав для скасування оскаржуваних рішень не вбачається.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.2006 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2006 у справі № 32/159 господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційне подання -без задоволення.