815/3618/16 Про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, згідно з якими платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції - 07.07.2021 Прийняття

УСТАНОВИЛА:У липні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Металзюкрайн Корп ЛТД" (далі - ТОВ "Металзюкрайн Корп ЛТД") звернулось до суду з позовними вимогами про визнання протиправними та скасування прийнятих 11 липня 2016 року Державною податковою інспекцією у Суворовському районі міста Одеса Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ДПІ у Суворовському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області) податкових повідомлень-рішень № 0000921401 та №0000931401, згідно з якими йому збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 35999513 грн (239999675 грн - за основним платежем,11 999838 грн - за штрафними санкціями) та зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість на суму 572874 грн відповідно (далі-повідомлення-рішення, спірні рішення).Позовні вимоги обґрунтовані тим, що формування податкових показників здійснювалось на підставі реальної господарської діяльності підприємства, пов`язаної з купівлею сільгосппродукції та автомобілів, яка підтверджена належними первинними документами. Підстави для позбавлення його права на податковий кредит та формування від`ємного значення з цього податку у контролюючого органу були відсутні.Відповідач заперечував проти позову посилаючись на те, що під час документальної перевірки позивач не надав на підтвердження реальності здійснених господарських операцій з поставки сільгосппродукції врожаю 2015 року товаро-транспортні накладні, сертифікати якості продукції, довіреності, документи складського обліку сільгосппродукції. Господарські операції з поставки автомобілів позивач не підтвердив документами про їх походження (митними документами або документами про їх перереєстрацію, згідно з Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня № 1388 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Порядок №1388).Разом з тим, надані податкові накладні оформлені з порушенням норм підзаконних нормативних актів, які визначають форму та порядок їх заповнення, зокрема не заповнена графа "вид цивільно-правового договору" у всіх наданих позивачем податкових накладних.Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року, позов задовольнив повністю.Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, у липні 2017 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційної скаргою, в якій просила скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. У касаційній скарзі відповідач також клопотав про поновлення строку на касаційне оскарження рішень та зупинення виконання рішення.Ухвалою від 20 липня 2017 року Вищий адміністративний суд України поновив відповідачу строк на касаційне оскарження, прийняв касаційну скаргу до розгляду. У задоволенні клопотання про зупинення виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2016 року та ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2017 року до закінчення касаційного провадження відмовив.В порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) (у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) , що набрав чинності 15 грудня 2017 року) касаційну скаргу разом з матеріалами справи № 815/3618/16 передано 16 березня 2018 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали справи разом з касаційною скаргою 24 листопада 2020 року передані на розгляд колегії суддів: Гусак М.Б-головуючий суддя, Гімон М. М., Усенко Є.А.На стадії підготовки справи до касаційного розгляду Верховним Судом здійснено заміну відповідача в порядку процесуального правонаступництва, передбаченого статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ), на Головне управління Державної податкової служби в Одеській областіУ касаційній скарзі відповідач покликається на те, що суди в порушення норм процесуального законодавства, які регулюють порядок дослідження доказів, не надали правової оцінки всім доказам та не здійснили повного, об`єктивного розгляду обставин справи. Як вважає скаржник, суди лише встановили наявність первинних документів, але не дослідили їх за формою та змістом, внаслідок чого, неправильно застосували норми матеріального права та вирішили спір. ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" не скористалось процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу. Керуючись пунктом 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (набрав чинності 8 лютого 2020 року) розгляд касаційної скарги здійснюється у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Касаційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження на підставі матеріалів справи без виклику учасників справи та проведення судового засідання.Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (далі - Колегія суддів), переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення не відповідають зазначеним вимогам, з огляду на таке.Суди першої та апеляційної інстанцій у справі встановили наступні обставини.У період з 7 по 21 червня 2016 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеса ГУ ДФС в Одеській області провела позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" з питань взаємовідносин з постачальниками та покупцями за квітень 2016 року.За результатами перевірки 22 червня 2016 року складений акт № 1986/15-54-14-01/19349403 (далі - акт документальної перевірки), в якому зазначені допущені платником податків порушення пунктів 198.3, 198.5, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, у зв`язку з завищенням за квітень 2016 року суми від`ємного значення податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 572 874 грн та суми податкового кредиту на 23 999 675 грн.На підставі висновків акта перевірки контролюючий орган сформував спірні податкові повідомлення-рішення.Зазначені рішення відповідач обґрунтував відсутністю у позивача документів на підтвердження транспортування сільськогосподарської продукції; її складського обліку згідно з вимогами Закону України від 5 лютого 2009 року N 925-VI (925-17) "Про зерно та ринок зерна в Україні" (далі- Закон N 925-VI (925-17) ); журналу довіреностей на одержання цінностей,- з придбання сільгосппродукції (насіння соняшника, кукурудзи) від постачальників: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екофрут-трейд" (далі-ТОВ "Екофрут-трейд"), Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ-Інтерторг" (далі-ТОВ "СВ-Інтерторг"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ащан Біличі"(далі-ТОВ "Ащан Біличі"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Ферко" (далі-ТОВ "Ферко"), Приватного підприємства "Фінтер Україна" (далі-ПП "Фінтер Україна"), Приватного підприємства "Сафінг-постач" (далі-ПП "Сафінг-постач"), а також відсутністю документів на підтвердження походження транспортних засобів, отриманих від постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю "Форвард-Авто15" (далі-ТОВ "Форвард-Авто15") за умовами договорів про їх купівлю-продаж. Водночас контролюючий орган вказав на невідповідність усіх наданих позивачем податкових накладних вимогам наказу Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року №1307 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" (z0137-16) у зв`язку з відсутністю заповненого поля "Вид цивільно-правового договору".Як вважав відповідач, наведені факти свідчать про не підтвердження ТОВ "Металзюкрайн Корп Лтд" на час проведення перевірки реальності здійснюваних господарських операцій, що позбавляє товариство права на формування податкових показників з ПДВ за їх результатами.Позивач не погодився з висновками контролюючого органу, посилаючись на те, що за період що перевірявся між ним та контрагентами-постачальниками оформлено всі первинні документи, які повністю підтверджують виконання укладених угод, а саме: договори, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передачі, специфікації, платіжні доручення,- та оскаржив прийняті рішення в судовому порядку.Копії документів договорів, актів приймання-передачі, платіжних доручень а також видаткових, товарно-транспортних накладних, документів на підтвердження подальшого використання сільськогосподарської продукції та сировини у власній господарській діяльності, суд долучив до матеріалів справи за клопотанням позивача згідно з ухвалою від 8 вересня 2016 року. Аналіз вимог позивача, заперечень відповідача та встановлених судами обставин, дає підстави Колегії суддів дійти висновку, що суть спору, який виник між сторонами, стосувався питання доведеності обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення позивачем господарських операцій, а відтак, і обґрунтованість формування показників податкової звітності на підставі даних бухгалтерського обліку.Оцінюючи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у цій справі, Колегія суддів виходить з такого.Сплата податків і зборів у порядку та розмірах, встановлених законом є конституційним обов`язком кожної особи в державі (ст. 67 Конституції України).Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері оподаткування є Податковий кодекс України (2755-17) . Загальність оподаткування є одним з принципів, на якому ґрунтується податкове законодавство, згідно з яким кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу. Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.У межах цього обов`язку платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1. статті 16 ПК України).Для підтвердження даних, визначених платником податків у податковій звітності, чинне законодавство зобов`язує такого платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством (абзаци перший, другий пункту 44.1 статті 44 ПК України). Таким чином ведення бухгалтерського обліку власної господарської діяльності є складовою податкового обов`язку платника податків, пов`язаного з обчисленням податку.Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначаються спеціальним Законом України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (996-14) (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин, далі- Закон № 996-XIV (996-14) ).Згідно з цим Законом бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996-XIV ).Обліку підлягають господарські операцій, тобто дії або події, які викликають зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (абзац п`ятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які містять відомості про такі операції та підтверджують факти їх здійснення (абзац одинадцятий статті 1, частина перша статті 9 Закону № 996-XIV).Серед іншого, основним принципам, яким має відповідати ведення бухгалтерського обліку, є превалювання сутності над формою, що означає - облік операцій має здійснюватися відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (абзац восьмий статті 4 Закону № 996-XIV).Правила оформлення первинних документів, згідно з якими такі документи мають бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення (частина перша статті 9 Закону№ 996-XIV), та містити відомості: про назву документа (форму); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис (інші дані, що можуть ідентифікувати особу) (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV), направлені саме на забезпечення відображення платником податку у бухгалтерському обліку фактичної господарської діяльності. Аналіз наведених норм чинного законодавства дає Колегії суддів підстави для висновку, що формування грошових вимірників у бухгалтерському обліку, як джерелі фінансового та податкового обліків, має здійснюватися платником податку на підставі оформлених у встановленому порядку документів, які підтверджують сутність проведених господарських операцій та їх фінансові результати, які вплинули або можуть вплинути на зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.В іншому разі не можна вважати, що платник податків виконав податковий обов`язок належним чином.На створені державою контролюючі органи у сфері оподаткування покладені функції з контролю достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів (підпункт 19-1.1.2. пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України).Обов`язку платника податку вести фінансову звітність з дотриманням вимог законодавства кореспондує право контролюючого органу в межах покладених на нього функцій запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів (підпункт 20.1.6. пункту 20.1 статті 20 ПК України).При цьому за загальним правилом платник податків після початку перевірки має надати контролюючому органу у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки (пункт 85.2 статті 85 ПК України).Таким чином, як в ході здійснюваних контролюючим органом перевірок, так і в суді у спорах щодо достовірності первинних документів, на підставі яких проводився облік господарської діяльності, платник податків має демонструвати доброчесну поведінку у дотриманні вимог податкового законодавства.Якщо контролюючий орган обґрунтовує правомірність прийнятого рішення відсутністю документального підтвердження облікованих господарських операцій, обов`язок довести протилежне, згідно з частиною першою статті 77 КАС України, покладається на платника податків.У цій справі суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов висновку, що надані позивачем докази свідчать про те, що укладені з контрагентами договори мали на меті настання реальних правових наслідків та виконані сторонами у повному обсязі. Оцінивши долучені позивачем до справи копії первинних документів суд зазначив, що вони повністю відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону№ 996-XIV, та є належними доказами, які підтверджують здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій.Разом з цим, суди попередніх інстанцій встановили, що придбане у контрагентів насіння соняшника передавалось контрагенту позивача - Товариству з обмеженою відповідальністю "Відродження" (далі - ТОВ "Відродження") на умовах договору давальницької переробки для виготовлення олії, яка в подальшому реалізована позивачем іншим покупцям, а придбана позивачем кукурудза реалізована покупцю - Товариству з обмеженою відповідальністю "Фоззі-Фуд" (далі - ТОВ "Фоззі-Фуд") на умовах договору поставки. Наведені факти позивач підтвердив копіями відповідних договорів, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних і т.і.Разом з тим в ході судового розгляду суди встановили, що у зв`язку з ігноруванням ТОВ "Форвард-Авто15" звернень позивача про необхідність направлення представника для проведення державної реєстрації транспортних засобів, позивач повернув їх продавцю та здійснив відповідні коригування показників у податковому та бухгалтерському обліках у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок.Подібні коригування були здійснені позивачем і за господарськими операціями з ТОВ "Ферко", якому позивач також повернув частину поставленої продукції (кукурудзи).Водночас суди дійшли висновку, що відповідач не довів у порядку, передбаченому частиною другої статті 71 КАС України правомірність спірних рішень, оскільки не обґрунтував мотиви неврахування первинних документів в ході документальної перевірки.Доводи відповідача про відсутність в податкових накладних заповненої графи "вид цивільно-правового договору", а також відсутність у позивача сертифікатів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки суди визнали такими, що не ґрунтуються на нормах ПК України (2755-17) та Закону N 925-VI (925-17) , редакція цих законів на час виникнення спірних правовідносин не містила вимог щодо заповнення зазначеної графи податкової накладної та сертифікації послуг зі зберігання зерна та продуктів переробки, відповідно. Колегія суддів, вважає, що докази, на які послалися суди на обґрунтування ухвалених рішень, не є вичерпними для вирішення цього спору. Згідно з правилами статті 90 КАС України (на час судового розгляду статті 86 КАС України) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.Процедура підтвердження платником податку даних, визначених у податковій звітності, передбачена статтею 44 ПК України, встановлює правило згідно з яким, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (абзац перший пункту 44.6 статті 44 ПК України).Зазначене правило корелюється з обов`язком платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування виключно на підставі первинних документів, а також обов`язком зберігати такі документи (пункти 44.1, 44.3 статті 44 ПК України).Як встановили суди, відповідач мотивував прийняті рішення не підтвердженням позивачем під час документальної перевірки фактів транспортування придбаної сільськогосподарської продукції та її складського зберігання. Зазначені документи не містились у переліку документів, які подавались ТОВ "Металзюкрайн Корп ЛТД" разом з позовом. Згідно з клопотанням позивача копії товарно-транспортних накладних на підтвердження факту транспортування сільськогосподарської продукції від ТОВ "Ащан Біличі", ТОВ "Сафінг Постач", ТОВ "Екофрут-Трейд" були долучені судом першої інстанції згідно з ухвалою від 8 вересня 2016 року, після закінчення підготовчого засідання та призначення справи до судового розгляду.Документів, які б підтверджували транспортування сільськогосподарської продукції від ТОВ "СВ-Інтерторг" (297.3 т насіння соняшника врожаю 2015 року), ТОВ "Фінтер- Україна" ( 1 351 т соняшника врожаю 2015 року) позивач не надав взагалі.Проте за умовами укладеного з ТОВ "Відродження" договору на переробку давальницької сировини від 1 вересня 2015 року № 028Д15, позивач на кожну партію сільськогосподарської сировини (насіння соняшника), що поставлялась на переробку, повинен був мати товарно-супроводжувальну документацію, а саме товарно-транспортну накладну, посвідчення якості, видане акредитованою лабораторією складу зберігання, або посвідчення якості державної хлібної інспекції (у разі поставок з акредитованих елеваторів) ( пункт 7.3 зазначеного договору том ІІ а.с. 210).Із матеріалів справи, прослуханих аудіо-записів судових засідань, судових рішень не прослідковуються пояснення та обґрунтування неможливості надання таких документів контролюючому органу під час документальної перевірки або у порядку, передбаченому абзацом другим пункту 44.6, пунктом 44.7 статті 44 ПК України. Також відсутні в матеріалах справи і документи на підтвердження транспортування товару від ТОВ "Ферко" (загалом 16 755 тон кукурудзи врожаю 2015 року). При цьому привертає увагу той факт, що уповноваженою особою, яка підписала договір на поставку кукурудзи від ТОВ "Ферко", значиться директор ОСОБА_1 . Особа з таким же прізвищем та ініціалами у позивача займає посаду фінансового директора. Право на формування показників ПДВ за цими господарськими відносинами позивач визначив за першою подією- передачею товару (кукурудзи). Згодом частину цієї продукції позивач повернув постачальнику, що підтвердив накладними про повернення загалом 7315 т кукурудзи, а 27000 тон кукурудзи - продав ТОВ "Фоззі-Фуд".Колегія суддів звертає увагу, що взяті судами до уваги доводи позивача щодо подальшої реалізації сільськогосподарського товару (насіння соняшника, кукурудзи), як свідчення реальності проведених господарських операцій, самі по собі не підтверджують факту його придбання саме у контрагентів, зазначених в акті перевірки. Такі докази мають оцінюватися у сукупності з наданими позивачем документами первинного та податкового обліків, які підтверджують реальний рух товару в ланцюгу від продавця до покупця.Щодо господарських операцій з купівлі транспортних засобів у ТОВ "Форвард-Авто15" Колегія суддів зазначає таке.Як встановили суди, позивач формував показники по ПДВ за договорами купівлі-продажу транспортних засобів, укладеними з ТОВ "Форвард-Авто15", за першою подією - передачею транспортних засобів продавцем. З огляду на це, Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що обставини, пов`язані з передачею позивачу від продавця разом з транспортними засобами необхідної документації, що стосується такого товару та підлягала переданню разом із товаром, мала бути оцінена судами, оскільки такі вимоги контролюючого органу відповідали умовам укладених сторонами договорів купівлі-продажу транспортних засобів (підпункти 2.1 пунктів 2 договорів), а також загальним правилами цивільного законодавства щодо визначення моменту виконання продавцем обов`язку передати товар покупцеві (стаття 662, 664 Цивільного кодексу України (435-15) у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) і мали правове значення для визначення підстав для формування позивачем податкового кредиту у порядку, встановленому статтею 198 ПК України.Водночас Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність обґрунтувань відповідачем спірних рішень недотриманням вимог заповнення податкових накладних, оскільки вони не ґрунтуються на принципі законності. Згідно з внесеними змінами до ПК України (2755-17) вимоги заповнення такого обов`язкового реквізиту податкової накладної, як "вид цивільно-правового договору" було виключено на підставі Закону України від 16 липня 2015 року № 643-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" (643-19) .Ураховуючи наведене, Колегія суддів вважає, що у цій справі суди в порушення статті 90 КАС України не здійснили оцінку допустимості наданих позивачем копій товарно-транспортних накладних, а також достовірності цих доказів та видаткових накладних, актів приймання-передачі транспортних засобів у сукупності з іншими доказами, наданими позивачем на підтвердження позовних вимог.З огляду на зазначене, Колегія суддів погоджується з доводами Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про те, що ухвалені у справі рішення прийняті з порушенням норм процесуального права, що унеможливлює встановлення фактичних обставин, які мають значення для вирішення справи.У межах визначених процесуальним законодавством повноважень суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України), тому вимоги касаційної скарги про ухвалення касаційним судом рішення у справі не підлягають задоволенню.Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю і передати справу на новий розгляд .Підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частина друга статті 353 КАС України).Під час нового розгляду справи судам слід відповідно до положень частини четвертої статті 9 КАС України вжити заходи, направлені на з`ясування всіх обставин у справі, дослідити докази, на підставі яких позивачем здійснювався бухгалтерський облік господарських операцій, надати правову оцінку фактичним обставинам, встановленим відповідачем під час документальної перевірки, оцінити всі докази у справі у їх сукупності та вирішити справу з дотриманням принципу верховенства права.Керуючись статтями 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду